Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

- планувати й організовувати жорстке, реалістичне навчання, яке б включало застосування зброї;

- забезпечувати особовий склад необхідною для нього інформацією;

- встановлювати взаємодію з медичним персоналом з метою спільного контролю впливу на особовий склад стрес-чинників за раніше визначеним порядком;

- планувати управління бойовим стресом в усіх діях;

- забезпечувати молодших командирів (сержантський склад) необхідними інструкціями і керівництвом, знаннями і вміннями;

- гарантувати оцінювання ризиків до навчань і початку бойових дій;

- контролювати сержантський склад щодо управління бойовими стресами і заохочувати його успішні дії;

- бути на виду в особового складу;

- надавати приклад успішного контролю бойовими стресами;

- підтримувати (через позитивне командування і, у разі потреби, з дисциплінарним впливом і жорстким тиском) високі стандарти Міжнародного гуманітарного права тощо.

Будь-яке командування прагне нав’язати стільки стресових факторів ворожим солдатам, що вони втрачають свою волю до боротьби. Для досягнення перемоги в діях бойовий стрес повинен управлятися.

Відповідальність за контроль впливу зовнішніх і внутрішніх бойових стрес-чинників на особовий склад вимагає від командирів підрозділів організації безперервної взаємодії як з кожним окремим військовослужбовцем, так і між ними. Організація контрольованого впливу бойового стресу на військовослужбовців також включає діяльність медичного персоналу та офіцерів-психологів. Така взаємодія реалізується через молодших командирів (сержантів) і замикається на командирів всіх рівнів управління.

Підготовка підрозділу повинна відбуватися на реалістичному фоні майбутніх бойових дій. Навчання особового складу підрозділу повинно ґрунтуватися на одиночній підготованості кожного військовослужбовця, зокрема на сформованості його навичок і вмінь. Формування цих психічних утворень і якостей у військовослужбовця командир здійснює на основі довіри і встановлення ефективного спілкування.

Стресостійкість особового складу та навички управління стресом забезпечують військовослужбовцям здатність ефективної діяльності у стані стресу. Основне завдання управління стресами військовослужбовців полягає в допомозі особовому складу підрозділу зберігати його ефективність і забезпечувати їх безпеку при здійсненні діяльності в зонах низької компетентності (дискомфорту) і некомпетентності (страху). Цільова група управління стресами — це військовослужбовці, які повинні залишатися ефективними, зберігаючи при цьому своє здоров’я і працездатність при здійсненні ними нової або складної діяльності, в умовах високої невизначеності, небезпеки або цейтноту, які знаходяться в не-ресурсних станах (втоми, дискомфорту, емоційного збудження або апатії тощо).

Командирам підрозділів іноді для покращення ефективності окремих видів діяльності особового складу доцільно підвищувати рівень стресу, оскільки прості, “рутинні” завдання легше вирішуються при підвищеному рівні стресу.

Вище командування повинно забезпечили необхідну інформацію, ресурси і гарантувати реалізацію стандартів лідерської поведінки командирів підрозділів та сержантського складу з метою управління бойовими стресами д ля посилення їх впливу на противника.

Для успішного управління стресами військовослужбовців командири підрозділів зобов'язані знати:

1. Стрес - це універсальна адаптивна реакція військовослужбовця на небезпечну або невизначену, однак значущу для нього, ситуацію в умовах відсутності адекватного стереотипу поведінки або при неможливості його застосувати.

2. Частіше за все стрес виникає у складній або новій для військовослужбовця ситуації, у випадку яскраво вираженого ризику, цейтноту, можливого або реального конфлікту.

3. Стрес - це захисний механізм управління поведінкою військовослужбовця з метою підтримання його виживання. Об’єктивно стрес виявляється в мобілізації нервової, імунної, серцево-судинної, м’язової систем. Суб’єктивно стрес переживається, перш за все, як стан напруженості.