Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

Один командир роти, учасник Другої світової війни, гордився тим, що його солдати говорили: “Від нашого командира не сховаєшся; винуватого він і у німця дістане!”.

Знання психологічних особливостей дисципліни бойової діяльності дозволяє конкретніше ставити питання про її формування, спираючись на теорію і методику психологічної підготовки. Тут с декілька можливостей:

- запровадження в життя принципу свідомості дисципліни;

- опора в зміцненні дисципліни на реальні вимоги до поведінки, що витікають з дійсних умов служби і послідовно наближаються до обстановки бою;

- використання стресових ситуацій повсякденної служби для підвищення стійкості дисципліни;

- застосування спеціальних тренувально-ігрових вправ щодо психологічного гарту окремих компонентів дисциплінованості.

Комунікативні методи подолання страху:

- вербальні - доведення до військовослужбовців мобілізуючої інформації: переконання “Ми справлялися і не з такими завданнями, справимося і з цим”; навіювання “Ти справишся з цим!”; підтримка “Молодець!”; психологічне зараження настроєм "Дссантура ми, чи ні?”; атак само жарти, накази, погрози тощо;

- візуальні - контакт очима, схвальна пантоміміка;

- тактильні - дотики, потиск руки, поплескування по плечу, “струшування”;

- емоційні - знаходження поряд із підлеглими у скрутну хвилину, співпереживання, дружня усмішка;

- діяльнісні - особистий приклад активних і рішучих дій, підтримка діями і вогнем, пригощання сигаретою, водою.

Багато морально-психологічних якостей визначаються фізіологічною витривалістю, гартом організму військовослужбовців. Тому необхідно найсерйознішу увагу приділяти спортивній натренованості солдатів і офіцерів — вихованню фізичної витривалості. Військово-прикладне значення спорту величезне. Особливе значення у справі подолання страху має спортивно-бойове єдиноборство - рукопашний бій, самбо, бокс, карате тощо.

Психолого-педагогічні методи включають різні форми словесного впливу. Не потрібно забувати, що, крім страху смерті в бою, є ще і страх поранення. Обов’язок начальника і досвідченого товариша по службі в цьому випадку - прийти на допомогу молодому солдатові.

Перш за все потрібно зробити так, щоб у солдата зникла думка про небезпеку бою. Дослідження показують, що близько 25-40% військовослужбовців «імітують» бойові дії, зокрема вистрілюють весь боєзапас в перші 15 хвилин бою. У розмовах про війну з молодим солдатом треба допомогти йому. Пояснити, що ті кулі, які просвістили над вухом, вже не ранять - вони далеко. їм кланятися немає чого.

Розповісти про відчуття поранення. Наприклад, “Я був поранений. Ну то що?. Точно раптово палицею ударило - і все. Зовсім не страшно”. На стрільбищі, на заняттях показувати, як навіть у спокійному стані багато куль летить мимо.

Знижують страх і різні колективні заходи. У натовпі прихильність до власної особи притупляється, люди діють як один організм. Недарма існує приказка, що на миру і смерть красна

Величезне значення для боротьби із страхом має віра в особу воєначальника. Саме віра солдатів в «зірку» Наполеона, Суворова творила чудеса. І навпаки, фатальна невдачливість Миколи П похитнула дух армії, коли цар узяв на себе командування в 1915 році -найсприятливому для росіян періоді Першої світової війни.

Успішність подолання психологічних бар’єрів (страх смерті, болю, поразки й т.п.) багато в чому пов’язана з умінням здійснювати активацію (емоційно-вольову мобілізацію) морально-психологічного стану військовослужбовців у бою. Прийоми, що рекомендуються, допоможуть здійснити швидку вольову мобілізацію в бойових умовах. Дія цих прийомів заснована на таких методах, як довільне напруження м’язів, дихання, що сполучає тривалий спокійний вдих і різкий енергійний видих, словесні навіювання, самопереконання, самонаказ, самопідкріплення, які здатні тонізувати головний мозок, мобілізувати фізичні та духовні можливості людини.

Бойова обстановка висуває до методів психічної саморегуляції жорсткі вимоги. По-перше, вони повинні буги ефективними, тобто в короткий термін (3-5 хв) давати відчутний результат. По-друге, вони не повинні мати побічних ефектів (млявість, розслаблення, зниження уваги або, навпаки, підвищення психічного напруження). Таким вимогам можуть відповідати способи саморегуляції, що побудовані на основі дії механізмів взаємозв’язку типів дихання, тонусу скелетних м'язів і станів нервової і психічної систем людини.