Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

Людина до всього звикає. У цьому криється одна небезпека, яка уміє добре маскуватися і прикидатися доброю помічницею на війні. Ця небезпека полягає в здатності людини звикати до зброї, боєприпасів і всього, що з ними пов'язане. Приказка про те, що раз на рік і палиця стріляє, якраз про це.

Нам відома велика кількість епізодів, коли звичка постійно бути із зброєю і при зброї переростала в зневагу правилами поводження з нею. Від випадкових пострілів по необережності гинули свої ж товариші, випадково висмикувалися запобіжні чеки гранат... Якщо від загального числа втрат наших військ в зоні проведення Антитерористичної операції відняти кількість так званих небойових втрат, пов'язаних з неповажним ставленням до правил поводження із зброєю і боєприпасами, то підсумок істотно зменшиться. Тільки ось життя солдатські від цих арифметичних дій не повернуться...

Щоб відвести цю небезпеку, необхідно пам’ятати наступне:

- все, що ти знаєш і чому тебе навчать про поводження із зброєю і боєприпасами, повинно стати жорстким правилом завжди і скрізь, у тому числі і при спілкуванні з товаришами. Допомагай і їм дотримуватись цих правил;

- не допускай перенапруження, умій його знімати і розслаблятися. Тривала напруга породжує фатальні помилки, у тому числі і при поводженні із зброєю.

Постійну підвищену увагу викликає напруга практично всіх м’язів. Можна відпустити свідомість із “зарядженої на небезпеку” і тим самим її розслабити, але м’язи... Умій розслаблятися фізично. Для цього треба навчитися слухати своє тіло. В спокійній обстановці, лежачи, прислухайся до свого дихання. Воно повинне бути глибоким і рівним. Якщо це ще не так, почекай, поки воно не стане саме таким, коли дихати ти будеш вже не грудьми, а животом. Після чого максимально напруж ступні, литки. Тепер розслаб. Повтори це 2-4 рази, потім переходь до м’язів стегон і живота. Поступово в думках піднімайся вище. Далі п’ясті рук, плечі, обличчя. Після чого прислухайся до свого спокійного рівного дихання і розслабся повністю... Напруга знята, а значить, знятий весь той вантаж, який був тобою накопичений і не тільки відгукувався тяжкою втомою, але й ставав загрозою для життя.

Ми вже говорили, що дурні гинуть в числі перших. Ті, хто не відразу потрапляє в це число, починають активно шукати те, що здоровим глуздом сприймається як загроза для житія. їм обов'язково треба перевірити, чи є насправді міни і розтяжки на поляні, де встановлена табличка з написом “МІНИ!”. Адже і перевіряють! Вони часто .люблять перевіряти слова і інструкції командирів, що забороняють що-небудь або застерігають від чого-небудь. Наприклад, знімати бронежилет, відхилятися праворуч або ліворуч від напрямку руху, прикурювати і палити вночі на відкритій місцевості, піднімати які-небудь сторонні предмети... їх перевірки, як правило, підтверджують слова і застереження командирів. Але ціною власного життя або отриманого каліцтва...

Основна відмінність дурнів на війні — відсутність елементарної обережності. Не то щоб вона ним взагалі не була властива. Ні. Вони грають у війну, оскільки не награлися в дитинстві. А гра для них - трагедія для матерів, рідних і близьких...

На війні ігри бути не може. Перш за все — обережність. Саме вона повинна визначати твою поведінку, і не тільки в бою. Одного разу колона бойових машин зупинилася на марші. Була передана команда: з броні не сходити. Але бійцеві, якому дуже хотілося курити (а сигарети були тільки на БМП, що стояла попереду), обережність зрадила. Адже дуже курити хотілося! Зістрибнувши на узбіччя, він буквально через три кроки нарвався на протипіхотну міну. Він вижив, але позбувся обох ніг, вибухом міни контузило двох його товаришів по службі. Командир, який вів колону, припускав наявність мін. Власне, тому і зупинив колону. Він чекав саперів і був упевнений, що його накази виконуються. Але комусь дуже хотілося курити, і це бажання виявилося сильнішим за здоровий глузд і обережність. Ось вже дійсно - шкідлива звичка...

Віра людини належить до вищих переживань, які виявляються в одних людей рідше, в інших - частіше на відміну від “звичайних” станів, які супроводжують повсякденне життя. Відмічено, що в ситуаціях екстремальних, небезпечних, коли людина піддається серйозним випробуванням, їй стають властиві вищі переживання. До них відносяться: творчість, любов, релігійне життя і розвиток.

Чудова частка пов'язана з явищем релігійної свідомості. Коли ми говоримо про релігію, то зазвичай пов’язуємо це з вірою в Бога, дотриманням релігійних обрядів і тому подібне. Разом з тим переживання релігійної свідомості знайомі не тільки віруючим, але і людям, які такими себе не вважають. Такі переживання можна умовно назвати психологічною релігійністю. У людини з'являється Віра - незалежно від того, наскільки вона знайома з істинно релігійними канонами, якою мірою вона приймає церковні обряди і все те, що пов'язане з обрядовою релігією. В найбільш важкі моменти, в кризові періоди життя, коли здається, що земля йде з-під ніг, саме вищі переживання, які ми називаємо Вірою, допомагають людині знайти опору, справитися з ситуацією та опанувати себе.

На війні чоловік проходить випробування, яке допомагає придбати йому дійсну Віру. Для одного - це віра в Бога, незалежно від того, якої релігії він дотримується: православя, мусульманства, буддизму, католицизму тощо. Бог єдиний. Для іншого віра пов’язана з іншими вищими переживаннями. Все питання полягає в тому: чи є Віра взагалі або її немає.

Люди вірять в різні ідеали. І ця віра допомагала їм не тільки виживати, але і здійснювати те, що іноді здавалося вищим за людські сили. Віра дає уявлення про добро і зло, змінює цілісність світу, дозволяє отримувати відповіді на нерозв'язні питання (наприклад, у вигляді посилань на Волю Божу), позбавляє від страху смерті, додає сили в безвихідних ситуаціях, підсилює індивідуальну могутність, обґрунтовує і додає завершеність особистої моралі. В даному випадку під релігійною свідомістю ми розуміємо наявність у людини Віри.

Релігійність у різних людей різна. Вона може пронизувати все, що робить людина, і тоді вона йде своїм шляхом з легкою душею і спокійним серцем. Релігійність може бути ізольованою стороною життя, існувати сама по собі. В цьому випадку людина згадує про Віру тільки тоді, коли потребує додаткових душевних сил і відчуває себе ослабленою, коли не в змозі поодинці впоратися із негодами, що навалилися на неї. Не так важливо, наскільки ти релігійний. Важливо, щоб Віра була: якщо не з тобою, то хоч би поряд.

Віра не може бути нав'язана. Дійсна Віра - це те, що знаєш тільки ти. А в що тобі вірити - вирішуєш сам. Закони всесвіту існують поза твоєї волі, і ти вимушений підкорятися їм, навіть якщо і не приймаєш їх.

У святих отців є багато думок. Деякі говорять: так важко, по Божому велінню може Господь врятувати. Інші говорять: звичайно, врятує, настільки Господь милосердний і людинолюбний, повинен людину врятувати, тому що людина на війні, поранена або убита, омивається своєю кров'ю від своїх гріхів. Як і при хрещенні. Загалом, і ті, і інші говорять: так, порятунок буде. У Бога милосердя розуму незбагненне, він світить на всіх -віруючих і невіруючих, світить сонцем і дає урожай, дає всі свої благодіяння. Ми тільки молимося: “Господи, врятуй, врятуй, врятуй! І пробач за наші гріхи, вольні і мимовільні!”.

Так і говорить всякий православний священик, що праця воїна не марна, і народ завжди шануватиме його за добросовісну службу, і нести ЇЇ треба, не бентежачись.

2.2. Психологічні аспекти прийняпгта командиром рішення та постановки завдань підлеглим у бойовій обстановці

Бій є випробуванням моральних і фізичних сил кожного воїна, але особливі вимоги і випробування бойова діяльність ставить перед командиром.

Найважливішими умовами досягнення успіху в бою є повне напруження моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактора в інтересах виконання бойового завдання.