Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

другий тип - “професіонали” - даний тип військовослужбовців характеризується жорстким ставленням до противника, в бою спрямовані на перемогу і лояльні до мирних жителів;

третій тип - “пацифісти” - військовослужбовці, що доброзичливо ставляться і до бойовиків, і до мирного населення.

Типологія військовослужбовців, що мали відхилення в поведінці, представляється умовною внаслідок того, що можливі і проміжні типи особистості військовослужбовців цієї категорії. Проте отримані результати в ході проведеного психологічного дослідження підтверджують наявність розподілу військовослужбовців за ставленням до противника і мирного населення.

Статистичний аналіз типів військовослужбовців дозволив російським фахівцям зробити висновок, що їх значна частина (67%) однаково жорстоко ставиться як до бойовиків, так і до мирного населення, тобто дві третини опитаних військовослужбовців висловили думку про те, що вони в принципі готові застосовувати насильство до мирного населення. Ці військовослужбовці націлені на досягнення успіху в бою, проте при цьому вестимуть бойові дії, не зважаючи на те, що в зоні бойового конфлікту знаходиться мирне населення (вони його просто не бачать). Майже всіх мирних жителів вони вважають посібниками бойовиків і, часто не маючи можливості віддати належне “невловимому” противникові, вони виплескують свою агресію на мирне населення. їм властиві допити мирних жителів із застосуванням методів приниження і насильства, привласнення чужого майна, викрадання людей тощо.

Додаткові бесіди з цим типом військовослужбовців дозволили з'ясувати, що вони відчували певний страх перед тим, що мирні жителі їх можуть зрадити, вистрілити в спину. Хоча з більшістю з них таких ситуацій не траплялося, вони вірять у такі випадки з чуток, які поширюють їх товариші по службі.

Певна частина військовослужбовців (28%) здатна розділяти бойовиків і мирних жителів. Дана категорія відноситься до такого типу військовослужбовців, як «професіонали», - вони непримиренні до противника і мотивовані на перемогу.

Дослідження показали наявність військовослужбовців (3%), які не розцінюють бойовиків як противника і ставляться до мирного населення лояльно. Група даних військовослужбовців відносяться до такого типу, як “пацифісти” - це потенційні зрадники, перебіжчики тощо (рис. 2).

Рис. 2. Розподіл типів військовослужбовців-учасників бойових дій за ставленням до бойовиків і мирних жителів (%)

Суб’єктивно оцінюючи свій емоційний стан, більш ніж 70% опитаних російських військовослужбовців - учасників бойових дій у Чечні в ході спілкування з мирним населенням відзначають негативні емоції різного ступеня глибини, серед яких присутні нервозність, образа, ненависть і бажання мстити, тобто емоції, що практично виключають саму можливість позитивного спілкування.

Власний емоційний стан як рівний і спокійний оцінили 20% військовослужбовців. На хвилювання і нервозність різної сили вказали 46% учасників опитування. Ще 14% воїнів відзначили глибокий негативний емоційний настрій, ненависть, бажання мстити тощо. 2/3 військовослужбовців при спілкуванні з мирним населенням випробовували виражені емоційні переживання, які, безумовно, впливають і на спотворення сприйняття опонентів і,

кінець кінцем, на хід спілкування.

Окрім емоційних реакцій у ході дослідження фіксувалися переживання і думки військовослужбовців. Проявами, що найбільш часто зустрічаються, були:

- страх, тривога, побоювання з приводу можливих негативних наслідків спілкування з мирним населенням для життя і здоров я

військовослужбовців - 40%; ^ ... ог.0/

- недовіра до мирного населення, його слів і обіцянок - 20 /о.

Аналіз представлених даних дозволяє підтвердити припущення про високе емоційне напруження більшості контактів і існуючої психологічної установки вираженого обопільного неприйнятга у сторін.

Особливістю спілкування з мирним населенням є те, що контакти з ним, з одного боку, інструментально необхідні, а з іншого - психологічно малопривабливі для військовослужбовців, в яких закладено одразу декілька суперечностей:

- суперечність між необхідністю виконати бойове завдання і

не перевищити при цьому “силовий мінімум”. Міркування про адекватність використання сили не раз піднімалися і на суд громадськості, і ставали предметом вивчення різними

контролюючими органами правомірності дії військ;

суперечність між самоідєнтифікацією військово