Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

- якісну бойову підготовку, яка поряд з освітянськими функціями виконує ефективну виховну функцію;

- підвищення психолого-педагогічної ерудиції офіцерського складу, який відіграє вирішальну роль в організації та проведенні роботи щодо попередження конфліктних ситуацій;

- навчання молодих командирів практиці навчально-виховної роботи, тому що відсутність у них цих навичок заважає їхній цілеспрямованій праці;

- удосконалення всієї виховної роботи;

- проведення планових попереджувальних заходів для запобігання типовим для даного підрозділу порушенням;

- формування та згуртування військового колективу;

- розумний розподіл особового складу за посадами та фахом, виходячи з психологічної сумісності та індивідуально-психічних особливостей;

- посилення в особового складу мотивації до військової служби, тобто необхідно зацікавити їх змістом військової служби, широко застосовуючи різні прийоми для переконання та заохочення;

- цілеспрямовану правовиховну роботу з воїнами, які мають нахил до порушення військової дисципліни та надання їм різноманітної допомоги тощо.

Безумовно, така робота в основному виключає умови виникнення конфлікту. Але не завжди через різні обставини вдається їх уникнути. При цьому виникненню конфлікту передує конфліктна ситуація. Тому офіцер повинен добре уявляти ознаки конфліктної ситуації у підрозділі, сферу можливих міжособистісних суперечностей, а також потенційних джерел конфліктів. Попереджувальна робота ведеться у більш вузькому напрямі та з визначеною категорією особового складу. Особливо необхідна планова попереджувальна робота: по-перше, з воїнами, які схильні до порушення військової дисципліни; по-друге, у визначений час (наприклад, під час зміни особового складу в підрозділі); по-третє, з конкретною категорією командирів (начальників) (наприклад, із сержантами).

До загальних превентивних заходів конфліктних ситуацій відносять:

- з’ясування обставин і змісту розбіжностей, що виникли, їхніх причин, джерел тощо;

- опитування осіб, які мають інформацію про міжособистісну суперечність, яка виникла;

- проведення індивідуальних бесід з воїнами, між якими виникли розбіжності, з метою їх оцінки та визначення стратегії виховної роботи;

- використовування рекомендацій з класифікації міжособистісних конфліктів, аналіз реальних відносин між цими воїнами та визначення можливих наслідків розбіжностей;

- усунення психічних бар’єрів у взаємовідношеннях воїнів, надання їм допомоги у з’ясуванні об’єктивних причин виникнення розбіжностей;

- створення умов для визнання помилок;

- внесення змін у зміст своєї діяльності, а також діяльність усіх осіб, які були учасниками розбіжностей, протиборства;

- усунення причин, умов, які створили конфліктну ситуацію, з використанням засобів педагогічного впливу тощо.

Знаючи класифікацію, основні причини виникнення конфлікту й етапи його перебігу, офіцеру доцільно для більш ефективного управління колективом сформулювати модель процесу розгортання конфліктної взаємодії з конкретним указуванням своїх дій на кожному етапі. Як уже зазначалося, конфлікт спричиняють суперечності, які закладено у службових або міжособистісних відносинах опонентів. Вони призводять до конфліктної ситуації, яка супроводжується психічною напруженістю. За наявності детонуючого прецеденту виникає конфлікт із позитивними або негативними наслідками. Така система роботи допомагає попередити конфлікт. Проте як через об’єктивні, так і через суб’єктивні причини не завжди вдається визначити початок конфлікту. У випадку, коли конфлікт уже виник, командиру необхідно: