Розділ 3. ПЕРІОДИЗАЦІЇ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

Перший - доморальний рівень. Норми моралі виступають для дитини як щось зовнішнє. Дитина дотримується правил, встановлених дорослими, з чисто егоїстичних міркувань. Спочатку вона орієнтується на покарання і поводить себе "добре", щоб його уникнути (І стадія). Потім вона починає орієнтуватися і на заохочення, очікуючи одержати за свої правильні дії схвалення або іншу нагороду (II стадія).

Другий рівень - конвенційна мораль (від конвенція - домовленість, угода). Джерело моральних приписів для дитини залишається зовнішнім. Але вона вже намагається поводити себе певним чином через потребу у схваленні, у підтримці гарних стосунків зі важливими для неї людьми.

Орієнтація у своїй поведінці на виправдання очікувань і схвалення інших характерна для III стадії, на авторитет - для IV. Цим визначається нестійкість поведінки дитини, залежність її від зовнішніх впливів.

Третій рівень - автономна мораль. Моральні норми і принципи становлення стають власним досягненням особистості, тобто переходять у внутрішній план. Вчинки визначаються не зовнішнім тиском чи авторитетом, а власною совістю. Спочатку виявляється орієнтація на принципи суспільного благополуччя, демократичні закони, прийняті на себе зобов'язання перед суспільством (V стадія), далі - на загальнолюдські етичні принципи (VI стадія).

На доморальному рівні знаходяться всі дошкільники та більшість семиліток (близько 70%). Цей рівень зберігається у деяких дітей до 16 років. Більшість дітей до 13 років розв'язують моральні проблеми на другому рівні, їм властива конвенційна мораль. З розвитком інтелекту відбувається розвиток вищого рівня моральної свідомості: усвідомлені моральні принципи не можуть з'явитися раніше підліткового віку, коли формується логічне мислення. Однак наявність формально-логічних операцій не є достатньою умовою для вищого рівня розвитку моралі. Навіть інтелектуально розвинені дорослі люди можуть не досягати рівня автономної моралі.

3.5. Періодизація інтелектуального розвитку за Ж.Піаже

Стадії розвитку інтелекту

Стадії - це ступені або рівні розвитку, які послідовно змінюють одна одну. На кожному рівні досягається відносно стабільна рівновага, яка потім знову порушується. Процес розвитку інтелекту є зміною трьох великих періодів, протягом яких відбувається становлення трьох основних інтелектуальних структур.

Спочатку формуються сенсомоторні структури - системи послідовно виконуваних матеріальних дій. Потім виникають структури конкретних операцій - системи дій, що виконуються в умі, але з опорою на зовнішні, наочні дані. Ще пізніше відбувається становлення формально-логічних операцій.

Формальна логіка, за Ж.Піаже, - це вищий ступінь у розвитку інтелекту. Інтелектуальний розвиток дитини є переходом від нижчих стадій до вищих. При цьому кожна попередня стадія готує наступну, перебудовується на вищому рівні (табл.3.2).

Таблиця 3.2. Інтелектуальний розвиток дитини за Ж.Піаже

Сенсомоторний період охоплює перші два роки життя дитини. У дитини практично відсутня мова і уявлення, а поведінка будується на підставі координації сприйняття і руху.

При народженні дитина має лише вроджені рефлекси. Рефлекси здатні змінюватися. Ця стадія називається стадією вправляння рефлексів. У результаті вправляння рефлексів формуються перші навички.

На другій стадії дитина повертає голову в бік подразника, стежить поглядом за предметом, що рухається, намагається схопити іграшку. В основі навички лежать первинні кругові реакції - дії, що повторюються. Дитина повторює одну й ту саму дію заради самого процесу. Дії підкріплюються власною активністю дитини, яка приносить їй задоволення.

Вторинні кругові реакції з'являються на третій стадії, коли дитина зосереджена не на власній активності, а на змінах, викликаних її діями. Дії повторюються заради продовження цікавих вражень.

Четверта стадія - початок практичного інтелекту. Схеми дій, утворені на попередній стадії, об'єднуються в єдине ціле і використовуються для досягнення мети. Випадкові зміни дій дають неочікувані ефекти - нові враження - дитина їх повторює і закріплює нову схему дій. Теоретичні кругові реакції з'являються на п'ятій стадії: дитина спеціально змінює дії, щоб подивитися, до яких результатів це приведе. Це стадія активного експериментування.

Шоста стадія характеризується інтеріоризацією схем дій. Якщо дитина раніше здійснювала різні зовнішні дії, щоб досягти мети, пробувала, помилялася, то тепер вона вже може комбінувати схеми дій в умі і раптово приходити до правильного рішення.

З 2-х років життя починається період формування репрезентативного інтелекту і практичних операцій. Репрезентативний інтелект - мислення за допомогою уявлень. На етапі доопераціональних уявлень дитина нездатна до доведень, міркувань. Це виявляється в феноменах Ж. Піаже.

Дошкільникам показують дві глиняні кулі: діти вважають їх однаковими, у них на очах змінюють форму однієї кульки, надаючи їй форми ковбаски. На запитання: чи однакова кількість глини у кульці і ковбасці, діти відповідали, що в ковбасці більша, бо вона довша. У дитини відсутній принцип збереження кількості речовини, вона орієнтується на зовнішні ознаки об'єктів.

Етап доопераціональних уявлень завершується з появою розуміння збереження кількості речовини. Зникають феномени Ж.Піаже, і діти 7-8 років дають правильні відповіді. Етап конкретних операцій пов'язаний зі здатністю до міркувань, доведення, співвідношення різних точок зору. Логічні операції потребують опори на наочність, не можуть здійснюватися в гіпотетичному плані (тому вони називаються конкретними). До 11 років у дитини складається підґрунтя для формування наукових понять.