Розділ «6.3. Розумовий розвиток дошкільника»

Практичне оволодіння мовою і осмисленість мови

Діти дошкільного віку виходять за межі сімейних зв'язків і починають спілкуватися з ширшим колом людей, особливо з однолітками. Розширення кола спілкування вимагає від дитини повноцінного оволодіння засобами спілкування, головним з яких є мова. Розвиток мови йде в кількох напрямах: удосконалюється її практичне вживання в спілкуванні з іншими людьми, разом з тим мова стає основою перебудови психічних процесів, знаряддям мислення.

У дошкільників продовжує збагачуватися словниковий запас. Цей процес залежить безпосередньо від умов життя і виховання; індивідуальні особливості тут найбільш помітні, ніж у будь-якій іншій сфері психічного розвитку. Дитина паралельно оволодіває умінням поєднувати слова в реченні за законами граматики, складними реченнями, а також більшістю поширених суфіксів (для позначення статі дітей, тварин тощо).

До кінця дошкільного віку дитина оволодіває складною системою граматики, включаючи діючі в мові закономірності синтаксичного і морфологічного порядку.

Сенсорний розвиток

Загальна характеристика розвитку мислення

У дошкільному віці дитині доводиться розв'язувати все складніші і різноманітніші задачі, які вимагають виокремлення і використання зв'язків і відношень між предметами, явищами, діями. Мислення, що розвивається, дає дітям можливість заздалегідь передбачити результати своїх дій, планувати їх. Дитина починає ставити перед собою пізнавальні задачі, шукає пояснення поміченим явищам. Вона здатна міркувати і про такі явища, які не пов'язані з їхнім власним досвідом, але про які вони знають з розповідей дорослих, прочитаних нею книжок.

Від з'ясування найпростіших, прозорих зв'язків і відношень речей, що лежать на поверхні, дошкільники поступово переходять до розуміння складніших і прихованих залежностей. Одна з важливих видів таких залежностей - відношення причин і наслідків. Трирічні діти можуть виявити тільки причини, які полягають у певному зовнішньому впливі на предмет. Але вже в чотири роки дошкільники починають розуміти, що причини явищ можуть полягати і у властивостях самих предметів. У старшому дошкільному віці діти починають указувати як причину явищ не тільки очевидні особливості предметів, але й менш помітні, але постійні їхні властивості.

До кінця дошкільного віку діти починають розв'язувати досить складні задачі, що вимагають розуміння деяких фізичних та інших зв'язків і відношень, вміння використовувати знання про ці зв'язки і відношення в нових умовах. Розширення кола задач, доступних мисленню дитини, пов'язане із засвоєнням нею все нових і нових знань. Одержання знань є обов'язковою умовою розвитку мислення дітей. Нове знання, засвоюючись, включається в подальший розвиток мислення і використовується в мисленнєвих діях дитини для розв'язання наступних задач.

Оволодіння мисленнєвими діями в дошкільному віці відбувається за загальним законом засвоєння та інтеріоризації зовнішніх орієнтувальних дій. Діючи з образами, дитина уявляє реальну дію з предметом та її результат і таким шляхом розв'язує задачу. Це наочно-образне мислення. Виконання дій зі знаками вимагає відволікання від реальних предметів. Мислення, що здійснюється за допомогою дій зі знаками, є логічним мисленням. Відмінність між наочно-образним і логічним мисленням полягає в тому, що ці види мислення дають можливість виокремлювати істотні властивості предметів у різних ситуаціях і тим самим знаходити правильне розв'язання різних задач. Образне мислення використовується при розв'язанні таких задач, де істотними є властивості, які можна собі уявити. Але часто властивості предметів, істотні для розв'язання задачі, виявляються прихованими, їх не можна уявити, але можна позначити словами чи іншими знаками. В цьому випадку задача може бути розв'язана за допомогою логічного мислення.

Образне мислення - основний вид мислення дошкільника. На початку дошкільного віку діти розв'язують тільки такі задачі, в яких дія, що виконується рукою чи знаряддям, прямо спрямована на досягнення практичного результату, - переміщення предмета, його використання чи зміна. Однак, в ускладненій діяльності дитини з'являються задачі нового типу, де результат дії буде непрямим і для його досягнення необхідно буде враховувати зв'язки між двома чи кількома явищами, що відбуваються одночасно чи послідовно. Молодші дошкільники розв'язують подібні задачі за допомогою зовнішніх орієнтувальних дій, тобто на рівні наочно-дійового мислення. У середньому дошкільному віці при розв'язанні простіших, а потім і складніших задач з непрямим результатом діти поступово починають переходити від зовнішніх спроб до спроб, здійснюваних мисленнєво.

Можливість переходити до розв'язання задач мисленнєво виникає завдяки тому, що образи, які використовує дитина, набувають узагальненого характеру, відображають не всі особливості предмета, ситуації, а тільки ті, які істотні з точки зору розв'язання тієї чи іншої задачі.

Передумови розвитку логічних форм мислення, засвоєння дій зі словами, числами, які зі знаками закладаються в кінці раннього дитинства, коли у дитини починає формуватися знакова функція свідомості. У цей час вона починає розуміти, що предмет можна позначити, замінити за допомогою іншого предмета, малюнка, слова. І наочно-дійове, і особливо наочно-образне мислення тісно пов'язані з мовою. Мовні висловлювання дитини сприяють усвідомленню дитиною ходу і результату цієї дії, допомагають пошукам шляхів розв'язання задач. Ще більше зростає роль мови в той період, коли вона набуває плануючу функцію. Дитина, здавалося б, думає вголос, хоча користується в своїх мисленнєвих діях не словами, а образами. Мова відіграє при цьому важливу, але тільки допоміжну роль.

Для використання мови як самостійного засобу мислення, що дає змогу розв'язувати розумові задачі без використання образів, дитина повинна засвоїти вироблені людством поняття, тобто знання про загальні та істотні ознаки предметів і явищ дійсності, закріплені в словах. Поняття об'єднані між собою в стрункі системи, які дозволяють з одного знання виводити інше і тим самим розв'язувати мисленнєві задачі, не використовуючи предмети чи образи. Поки мислення дитини залишається наочно-образним, слова для неї виражають уявлення про ті предмети, дії, властивості, відношення, які ними позначаються. Наявні у дітей уявлення не можуть стихійно перетворитися в поняття. Поняття та логічні форми мислення, які ґрунтуються на їх використанні, діти засвоюють у ході набуття основ наукових знань.

Дошкільний вік особливо сенситивний до навчання, спрямованого на розвиток образного мислення і спроби надмірно прискорити оволодіння логічними формами мислення в цьому віці не завжди доцільні.

В ієрархії психічного розвитку логічне мислення стоїть вище образного в тому сенсі, що воно формується пізніше, на основі образного, і дає можливість розв'язувати ширше коло задач, засвоювати наукові знання. Але це не означає, що необхідно прагнути якомога раніше сформувати у дитини логічне мислення. По-перше, засвоєння логічних форм мислення без достатньо міцного фундаменту у вигляді розвинутих образних форм буде неповноцінним. По-друге, і після оволодіння логічним мисленням образне не втрачає свого значення.

Можливості формування логічного мислення слід використовувати тільки тією мірою, якою це необхідно для ознайомлення дитини з деякими основами початкових наукових знань, не прагнучи до того, щоб зробити логічним все її мислення.

Розвиток уваги, пам'яті та уяви

Увага, пам'ять і уява в дошкільному віці мають подібність у розвитку: вони тривалий час не набувають самостійності. Дитина не володіє спеціальними діями, які дають можливість зосередитися на чому-небудь, зберегти в пам'яті побачене чи почуте, уявити собі щось, що виходить за межі раніше сприйнятого. Такі дії в дошкільному віці тільки починають складатися.