Розділ «10.3. Загальна характеристика періоду ранньої дорослості»

Б.Лівехуд вважає, що в даний період людина здобуває "основну домінантну структуру", яку він афористично визначає як "тональність, в якій пишеться особиста біографія". Йдеться про життєву спрямованість, яка визначається всім попереднім психічним розвитком: життєвими обставинами, соціокультурними чинниками, становищем сім'ї, в якій виховувалася людина, професійним вибором, рівнем громадської активності тощо. Це своєрідна схильність будувати і проживати життя саме так, а не інакше, знаходити в цьому переживання істинності, осмисленості свого життєвого шляху та задоволення ним.

В.І. Ковальов виокремлює декілька типів поведінки в ранньому дорослому віці:

o стихійно-буденний тип: особистість знаходиться в залежності від подій і обставин життя; не встигає за часом, не може організувати правильну послідовність подій, передбачати їх здійснення; поведінка такої людини ситуативна, безініціативна, фрагментарна;

o функціонально-дієвий тип: особистість активно організовує перебіг подій, спрямовує їх хід, своєчасно залучається до них, добиваючись ефективності; але ініціатива охоплює лише окремі періоди перебігу подій, а не їх суб'єктивні чи об'єктивні наслідки;

o споглядально-пролонгований тип: особистість пасивно ставиться до перебігу часу власного життя, у неї відсутня чітка організація часу життя;

o творчий тип: особистість ефективно здійснює організацію часу, пов'язуючи його з життєвим смислом, вирішенням суспільних проблем, творчо оволодіває часом.

В цьому віці дослідники виокремлюють низку нових особистісних характеристик:

o вміння брати на себе відповідальність;

o прагнення до влади і організаторські здібності;

o здатність до інтелектуальної та емоційної підтримки інших;

o впевненість в собі та цілеспрямованість;

o схильність до філософських узагальнень;

o захист системи власних принципів та життєвих цінностей;

o здатність опиратися проблемам навколишньої дійсності за допомогою;

o розвинутих вольових властивостей;

o формування індивідуального життєвого стилю;

o прагнення "вплинути на світ" та передати індивідуальний досвід молодому поколінню;

o стабілізація системи соціальних ролей.

Особливе значення даної фази дорослості полягає в тому, що, залучаючись до широкого різноманіття суспільних відносин, людина стає їх справжнім суб'єктом, свідомо формує індивідуальне ставлення до навколишнього світу. Приблизно до 40 років людина здобуває унікальну повноту буття, яка складається з розмаїття її прав і обов'язків в різних сферах життя та діяльності: в соціумі, на роботі, в сім'ї; і в той же час, максимальну відповідальність за навколишній світ і за себе в світі.

Більшість дорослих людей досягають стабільності в житті, впевненості у собі. Однак, у цьому надійному і спланованому дорослому світі можуть виникати сумніви, пов'язані з оцінкою пройденого життєвого шляху, з розумінням стабілізації, довершеності життя, переживанням відсутності очікувань новизни, спонтанності життя, можливостей щось змінити (які притаманні дитинству та юності).