Розділ «Частина II. Рольова амбівалентність особистості»

Переваги спокійної прив'язаності в любові очевидні. Ці особи гармонійні з людиною такого ж типу. Але, за даними М. Селігмана, в більшості пар до цього типу належить хтось один. І тому особистість, яка уникає, чи тривожна відчуває себе зі спокійним партнером щасливою. В трьох аспектах спокійний тип прив'язаності в коханні має переваги: турбота, секс і подолання перешкод.

Спокійний партнер краще знає, коли треба надати допомогу. Якщо тривожний виявляє турботу імпульсивно, неусвідомлено; той, хто уникає, взагалі не здатний відчути її необхідність для партнера, то спокійний - надійна опора для подружжя.

Ставлення до сексу у них також різне. Спокійні уникають випадкових зв'язків і не схвалюють секс без любові. Ті, хто уникає, більш легковажні, але віддають перевагу сексу без любові. Тривожні схильні до еротичних сцен та мазохізму, секс взагалі їх мало цікавить.

Можна передбачити майбутнє сімей на засаді таких ознак: раптовість сварки; критика партнера, а не ситуації; демонстрування презирства; готовність дати відсіч ("глухий захист"); небажання вислуховувати партнера; негативна мова жестів.

Разом з тим, можна передбачати, згідно з М. Селігманом, яке подружжя з роками стане міцнішим. Таке подружжя кожен тиждень приділяє один одному хоча 6 п'ять годин уваги. Вранці вони обговорюють плани на день (5 днів по 20 хвилин = 1 година 40 хвилин). Виявляють знаки любові - дотик, обійми і поцілунки (7 днів по 5 хвилин = 35 хвилин). Організують один раз на тиждень романтичне побачення, освіжаючи свої почуття (2 години раз на тиждень). Взаємне захоплення та схвалення один раз на день (7 днів по 5 хвилин = 35 хвилин).

Важливо обрати ті прийоми, які подобаються подружжю, щоб підсилити полум'я кохання. Наприклад, описати переваги партнера у сучасному, минулому і майбутньому часі. Це прийом називається "Підтримай мою ілюзію".

Справді, відповідати високим ідеалам дуже приємно. Ми намагаємося досягти більшого, щоб не розчарувати близьку людину. Що тісніше пов'язані взаємоілюзії, то щасливіші і міцніші стосунки партнерів. Щасливі подружжя виділяють у своїх партнерів такі переваги, про які не знають близькі люди та друзі. У нещасливих парах, навпаки, подружжя цінують один одного менше, ніж Друзі. Позитивні ілюзії захищають від дрібних неприємностей, образ, які наносимо один одному від втоми. Ілюзії того, хто вас кохає, перетворюють у достоїнства навіть недоліки. Вони говорять: "Так, але..."

Саме люди з поміркованою особистісною суверенністю підтримують позитивні ілюзії, вважаючи все погане випадковим і мінливим, а все гарне - закономірним та постійним. Важливо позитивно пояснювати сімейне життя і сім'я стає значно кращою. Разом з тим, щасливе подружнє життя дає підстави для поміркованого вияву суверенності.

Партнери будуть відповідати взаємністю, якщо ми для них -єдині і незамінні завдяки своїм достоїнствам! І перш за все - здатністю кохати і бути коханими. Ці люди випромінюють любов, збагачуючи нею все навкруги. Деяким людям треба наполегливо трудитися, щоб навчитися любити. Вони навіть дратуються, коли бачать людей, що вміють любити.

Спокійне дружнє ставлення в родині між чоловіком та дружиною не приведе їх до залежності в ролі батька чи матері. А проблеми, що виникають, будуть вирішуватися так, щоб не розтоптати світлі почуття один до одного. Взаємна ілюзія для спокійних людей - договір про любов і ненапад. Підкреслюючи роль матері, батька в попередньому розділі, авторка цієї книжки свідомо мала на увазі саме таке ставлення між чоловіком та жінкою у родині.

Як в житті окремої особистості, так і в сім'ї можна умовно виділити два процеси - виживання і процвітання. Важливо вміти не лише спокійно переживати "червоне-чорне", але й вчасно інтерпретувати їх в одне переживання - поліфонію життя - гармонійну амбівалентність особистості.

Отож, важливість обгрунтування психологічної суверенності як особистісної детермінанти, що впливає на збалансованість амбівалентності особистості та зумовлює її гармонійний розвиток, нами доведена. Саме це робить нас здатними навчатися самостійно приймати рішення і відповідати за них, коли реальність постає з певними вимогами. Особливо важливо, щоб людина була на спокійному рівні особистісної суверенності, сприймаючи адекватно виклики дійсності.

Ще однією особистісною детермінантою гармонійного ставлення амбівалентності особистості є конструктивне подолання стресових ситуацій. Поняття "копінг" чи "подолання стресу" - це психологічне подолання, яке розглядається як діяльність особистості щодо підтримування чи зберігання балансу між вимогами середовища і ресурсами, що задовольняють ці вимоги (Р. Лаза-рус, 1980).

Копінг - це обмежена в просторі і часі модифікація життєвого стилю. Стрес - переживання труднощів буття як плата за інтенсивне життя. Компульсивна активність як залежна поведінки від стресу, стає майже "нормою", коли люди стверджують, що їм краще працюється "під тиском стресу". Це так званий тип А особистості, що розраховується за високий рівень стресогенності руйнуванням здоров'я, передчасним старінням. Активною копінг-поведінкою називають реальні зусилля особистості щодо усунення чи зменшення сили впливу на неї стресу.

Вибір того чи іншого виду поведінки регулюється шляхом використання копінг-стратегій, які визначаються особистісними і середовищними копінг-ресурсами. Копінг-поведінка - це результат взаємодії копінг-ресурсів і копінг-стратегій. Копінг-стратегії - актуальний засіб керування стресом. Репертуар копінг-стратегій, чи технік життя, за даними С.К. Нартової-Бочавер, у суверенних людей, які досягнули більшої особистісної автономії, буде ширшим відносно депривованих.

Активні види копінг-стратегії (вирішення проблеми, пошук соціальної підтримки) і високорозвинені особистісні та середовищні копінг-ресурси є факторами, що спрямовані на адаптацію та соціальну інтеграцію індивіда.

С. Фолькман, Р. Лазарус виділяють вісім форм копінг-поведінки: конфронтативність, дистанціювання, самоконтроль, пошук соціальної підтримки, прийняття відповідальності, втеча-уникнення, планування вирішення проблем, позитивна переоцінка.

На думку Р. Лазаруса, незважаючи на індивідуальне розмаїття поведінки у стресі, існує два глобальні стилі копінгу-реагування (проблемно-орієнтований, суб'єктивно-орієнтований).

Проблемно-орієнтований стиль спрямований на раціональний аналіз проблем, пов'язаних зі створенням і виконанням плану подолання важкої ситуації, і виявляється в таких формах поведінки, як самостійний аналіз, звертання по допомогу до інших, пошук додаткової інформації.

Суб'єктивно-орієнтований стиль є наслідком емоційного реагування На ситуацію, що не супроводжується конкретними діями, в ці переживання залучаються інші люди, прагнення забутися уві сні, в адикціях (їжі, одягу, сексі і т.п.). Ці форми поведінки характеризуються інфантильною оцінкою того, що відбувається.