Розділ «Частина II. Рольова амбівалентність особистості»

У контексті зазначеного розглянемо і проаналізуємо конструкт маскулінності детальніше. Структура маскулінних рольових норм, згідно з концепцією Д. Плека, залежить від трьох чинників.

Перший пов'язаний з очікуванням, що чоловіки покликані завойовувати статус і повагу інших; другий - норма непохитності, котра вимагає від них розумової, емоційної і фізичної упевненості; третій - це очікування того, що кожний чоловік повинен уникати жіночих занять і видів діяльності як стереотипів [цих за 14, с. 167].

Аналізуючи складові маскулінності, будемо обговорювати їх у змістовому форматі проблеми батьківської амбівалентності. Остання є рисою особистості, яка виявляється в суперечливій єдності протилежних думок, почуттів, дій.

Норма статусу чи "ринкова мужність" визначається величиною заробітку чоловіка та його успіхами у професійній діяльності, тому чоловіки змушені весь час присвячувати роботі. Дорослі представники обох статей виявляють одностайність у переконанні, що чоловік покликаний робити кар'єру. Більш того, цю норму маскулінності самі дорослі не бажають змінювати. "Схоже на те, - пише І. Кон, - що різниця між чоловіками й жінками зменшується шляхом зміни не стільки чоловіків, скільки жінок" [74, с. 595].

Однак чоловіки частіше вважають, що родина сприймає їх як грошовий мішок (усі трясуть із них гроші). Врешті-решт кожен чоловік рано чи пізно задає собі питання: "Невже це і є сімейне життя? Я розраховував на краще". Проте очевидно, що із зростанням батьківських прибутків його внесок у виховання дітей помітно скорочується. Батько проводить менше часу у колі сім'ї: зокрема, у Японії це в середньому 3 хвилини у будні дні й 19 хвилин у вихідні.

Амбівалентність батька - результат його прагнення заробити гроші для родини та усвідомлення гіркоти від того, що сім'я сприймає його Тільки як "годувальника".

Діти можуть не розуміти, чому їхній батько йде на світанку і повертається нерідко опівночі, хоча, на противагу цьому, стверджує, що дуже їх любить і хоче забезпечити їм гарні умови життя. Вони виростають із болісним відчуттям позбавлення батьківської любові. З іншого боку, самі чоловіки здебільшого шкодують про те, що їх Не було поряд" коли їхні діти були маленькими.

Отож, батьківська амбівалентність ускладнюється почуттям провини перед дітьми, тому ціною великих зусиль чоловіки намагаються будувати свої стосунки вже з дорослими дітьми.

Варто звернути увагу на те, що дуже багато українських чоловіків не відповідають нормі успішності. Вони доводять свою тендерну приналежність за допомогою компульсивної поведінки, спрямованої на компенсацію почуття неспроможності у професійній та економічній сферах шляхом емоційної і фізичної жорстокості, підпорядкування своїй волі всіх членів родини, а їхні вчинки балансують Між життям і смертю.

Виникає хибне коло: діти ненавидять таких батьків, а батьки, зі свого боку, підсилюють компульсивну маскулінність, щоб відповідати нормі статусу і тримати у покорі дітей. Виростаючи, діти повторюють у своєму дорослому родинному житті батьківську компульсивність в утвердженні тендерної рольової тематики.

Коли чоловік не відповідає певним вимогам патріархальної Чоловічої тендерної ролі, то він демонструє перебільшену, здебільшого демонстративну, мужність в інших сферах й у такий спосіб компенсує свою неспроможність.

Однією з примітних рис тут є непоступливість (скам'янілість) як різновид прихованої жорстокості, яка, на думку Ш. Берн, наявна в чоловіків у декількох формах: фізичній, розумовій та емоційній.

Фізична скам'янілість містить очікування того, що чоловік є фізично сильним і не уникає небезпеки. Це може бути однією з причин агресії і ризикованих вчинків, зловживання алкоголем і наркотиками, необережної їзди і безвідповідальної сексуальної поведінки [ 14, с. 196]. Вважається, що тоді він вмілий, компетентний і спроможний завжди контролювати ситуацію.

Проте така несхибність перешкоджає багатьом чоловікам сприймати нову інформацію, є причиною серйозних помилок і проблем родинного життя. Наприклад, батько часто принижує дітей і дружину тим, що відмовляється визнати перед ними свою неправоту чи припустити, що хтось знає більше, ніж він.

Емоційна скам'янілість виявляється у тому, що чоловіки не прагнуть до власної чутливості і зобов'язані самі розв'язувати свої особисті проблеми. Тому природно вони одержують меншу емоційну підтримку від людей, хоча не менш емоційні, ніж жінки. Стимулюючи себе в позитивних моментах, вони вільно виявляють лише злість.

Подібна ситуація часто спричиняє дистрес, фрустрацію і високу амбівалентність. Ось чому серед чоловіків нерідко трапляються легкі форми алекситимії тобто втрати здатності розпізнавати й актуалізувати почуття.

Страждає в чоловіків і саморозкриття комунікативної діяльності^ коли одна людина повідомляє іншій про свої особисті почуття, чекає емпатії і підтримки. Однак, довіряючи кому-небудь інформацію про себе, завжди ризикуємо тим, що нас можуть відкинути, осміяти, використати, зрадити.

Чоловіки цього бояться - тому не розкриваються і не звертаються до сторонніх за допомогою. Водночас невеликій кількості чоловіків властиві депресивні розлади, оскільки депресія розцінюється ними як неприйнятний стиль поведінки для своєї ролі.

Інакше кажучи, депресивні чоловіки просто не звертаються за психологічною допомогою, щоб зберегти свою мужність. До того ж установка на суперництво і змагання змушує чоловіків нерідко ігнорувати переживання і думки усіх навколо, що веде до знецінення ролі емпатії. Ставлення чоловіків до фемінності подвійне: природне прагнення принизити жінку розбавлене у "справжнього чоловіка" любов'ю і повагою до неї.

Відомо, що маскулінна диференціація датується моментом відділення новонародженого хлопчика від первісного симбіозу з материнським організмом і продовжується у вигляді ланцюжка інших "відходів" від жіночого першоджерела упродовж дитинства.