Тема 5. Правові засади фінансування освіти

Державні стандарти освіти і національне освітнє законодавство

• забезпечення проведення найважливіших прикладних науково-технічних розробок, які виконуються за державним замовленням;

• проектів, що виконуються у межах міжнародного науково-технічного співробітництва.

Бюджетне фінансування освіти здійснюється за допомогою видатків бюджету, тобто фінансових ресурсів, що акумульовані у певному бюджеті. Система розподілу видатків на освіту - багаторівнева, про що свідчить надання матеріальних ресурсів із різних рівнів бюджетної системи (державного бюджету та місцевих бюджетів) з деталізацією розподілу видатків між різними рівнями освіти та типами державних навчальних закладів. Освітні видатки місцевих бюджетів слід розділяти на такі, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та такі, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Згідно з функціональною структурою видатків бюджету видатки на освіту (код 0900) включають асигнування на: 1) дошкільну освіту; 2) загальну середню освіту (у тому числі загальноосвітні навчальні заклади; загальноосвітні спеціалізовані школи-інтернати та загальноосвітні спеціальні навчальні заклади); 3) професійно-технічну освіту; 4) вищу освіту (вищі навчальні заклади 1 і 2-го рівнів акредитації та вищі навчальні заклади 3 і 4-го рівнів акредитації); 5) післядипломну освіту; 6) позашкільну освіту та заходи з позашкільної роботи з дітьми; 7) програми матеріального забезпечення навчальних закладів; 8) дослідження і розробки у сфері освіти; 9) інші заклади та заходи у сфері освіти [74].

Через призму принципу субсидіарності побудови бюджетної системи України студентам варто розглянути особливості розподілу видатків на освіту згідно статей 87-89 Бюджетного кодексу України. Зокрема, фінансування з Державного бюджету передбачене для спеціалізованих шкіл (у тому числі шкіл-інтернатів) державної власності; загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації; професійно-технічних закладів освіти, вищих навчальних закладів, заснованих на державній формі власності, а також для закладів післядипломної освіти і позашкільних навчальних закладів та заходів з позашкільної роботи з дітьми, інших закладів та заходів в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій [1]. При цьому Кабінет Міністрів України своїми постановами визначає перелік закладів та заходів у галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1133 затверджено перелік позашкільних навчальних закладів та заходів з позашкільної роботи з дітьми, а також закладів та заходів у галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету відповідно до підпунктів "ґ" і "д" п. 7 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України [94].

Кошти бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів спрямовуються на загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації (спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально-реабілітаційні центри); професійно-технічну освіту (підготовка кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення у професійно-технічних навчальних закладах державної та комунальної власності); вищу освіту (підготовка фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів на умовах регіонального замовлення у вищих навчальних закладах комунальної власності, а також на умовах державного замовлення у вищих навчальних закладах державної власності за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України); післядипломну освіту (підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на умовах регіонального замовлення у навчальних закладах комунальної власності); позашкільну освіту (заходи республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення з позашкільної роботи з дітьми); інші державні освітні програми.

Кошти районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення витрачаються на дошкільну освіту (у містах республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення); загальну середню освіту (загальноосвітні навчальні заклади; навчально-виховні комплекси "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад"); навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації (загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально-реабілітаційні центри, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї); інші державні освітні програми; вищу освіту (підготовка фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах І-IV рівнів акредитації державної та комунальної власності відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів); позашкільну освіту (заходи районного значення з позашкільної роботи з дітьми).

Кошти бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення спрямовуються на дошкільну освіту; загальну середню освіту (навчально-виховні комплекси "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" за умови, що загальноосвітній навчальний заклад - І ступеня). Крім того, до видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на позашкільну освіту.

Зазначений розподіл повноважень між бюджетами в Україні спричиняє пріоритетність місцевих бюджетів у фінансуванні освіти: близько 64 % обсягів державного фінансування освіти в Україні відбувається саме за рахунок коштів місцевих бюджетів [164, с. 127]. Кошти місцевих бюджетів, що виділяються на освіту, витрачаються переважно на фінансування дошкільної та загальної середньої освіти. Кошти ж державного бюджету - на фінансування вищої освіти.

Відповідно до функціональної класифікації видатків переважна частка бюджетних коштів спрямовується на фінансування загальної середньої освіти (41,5 % бюджетних асигнувань на освіту), вищої освіти (30,9 %), дошкільної освіти (11,7 %) та професійної технічної освіти (6,2 %). Решта коштів (9,7 %) витрачається на фінансування післядипломної освіти, позашкільної освіти та заходів із позашкільної роботи з дітьми, програми матеріального забезпечення навчальних закладів, дослідження і розробки у сфері освіти та інші заклади та заходи у сфері освіти [178].

Студентам слід проаналізувати додаткові джерела фінансування, якими відповідно до ст. 61 Закону України "Про освіту" є кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; дотації з місцевих бюджетів; дивіденди від цінних паперів; валютні надходження; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян [125].

Перелік видів платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності, визначено Кабінетом Міністрів України у постанові від 27 серпня 2010 р. № 796 [93]. Порядок надання платних освітніх послуг державними та комунальними навчальними закладами студенти зможуть розглянути, звернувшись до спільного наказу МОН, Мінфіну, Мінекономіки від 23 липня 2010 року № 736/902/758 [66]. Кошти, отримані навчальним закладом від надання платних освітніх послуг, зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, та використовуються згідно із затвердженим кошторисом навчального закладу з урахуванням вимог законодавства.

Розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється у договорі, що укладається між ВНЗ та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання або надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього строку навчання. Плата за навчання або за надання додаткових освітніх послуг може вноситися за весь строк навчання повністю одноразово або частками - помісячно, по семестрах, щорічно. Відомості про розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг публікуються у загальнодержавних друкованих ЗМІ та інформаційних збірниках МОН [125].

Особливу увагу варто приділити джерелам та порядку фінансування підготовки фахівців. Відповідно до Закону України "Про вищу освіту" за рахунок Державного бюджету України у межах обсягів державного замовлення здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах державної форми власності в обсягах, потрібних для забезпечення на кожні десять тисяч населення навчання не менше як ста студентів у вищих навчальних закладах І і II рівнів акредитації та ста вісімдесяти студентів у вищих навчальних закладах III і IV рівнів акредитації [75].

Наказом Міністерства економіки України "Про затвердження критеріїв формування державного замовлення на поставку продукції для державних потреб" від 3 жовтня 2005 р. № 314 за пріоритетним напрямом "Підготовка фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації, перепідготовка та підготовка кадрів (післядипломна освіта)" передбачені такі критерії формування державного замовлення: вплив на підвищення освітнього потенціалу населення України; задоволення потреб усіх сфер суспільного життя фахівцями; вартість підготовки одного фахівця, аспіранта, докторанта та кваліфікованого робітника, підвищення кваліфікації та перепідготовка одного фахівця за бюджетні кошти [89]. Водночас, ряд фахівців пропонують удосконалити систему державного замовлення на підготовку кадрів. Зокрема, Т. Боголіб вбачає за доцільне змінити затратний механізм виділення коштів із державного бюджету цільовим, обсяг коштів під держзамовлення встановлювати, виходячи з необхідної чисельності випускників за конкретною спеціальністю та ціни держзамовлення за даною спеціальністю [152, с. 294].

Станом на 01.07.2011 р. контингент студентів за джерелами фінансування розподілявся таким чином:

• 1) у вузах I-II рівнів акредитації:

  – 51,3 % студентів навчалися за кошти державного бюджету;

  – 35,5 % - за кошти фізичних і юридичних осіб;

  – 11,7 % - за кошти місцевого бюджету;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державні стандарти освіти і національне освітнє законодавство» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 5. Правові засади фінансування освіти“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Тема 1. Державна політика в галузі освіти

  • Тема 2. Загальна характеристика освітнього законодавства України

  • Тема 3. Управління в галузі освіти В Україні

  • Тема 4. Правове регулювання майнових відносин у галузі освіти

  • Тема 5. Правові засади фінансування освіти
  • Тема 6. Правове регулювання трудових відносин освітян

  • Тема 7. Договірні відносин у галузі освіти

  • Тема 8. Система дошкільної освіти

  • Тема 9. Система загальної середньої та позашкільної освіти

  • Тема 10. Система професійно-технічної освіти

  • Тема 11. Правове регулювання вищої освіти

  • Тема 12. Підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів

  • Тема 13. Правове регулювання наукової, науково-педагогічної та інноваційної освітньої діяльності

  • Тема 14. Міжнародне освітянське право і правові аспекти входження української освіти у світовий освітній простір

  • Термінологічний словник

  • Список джерел, основної використаної та рекомендованої для поглибленого вивчення курсу літератури