Важливе значення в опануванні методологічних засад функціонування вищих навчальних закладів матиме аналіз студентами положень статті 22 Закону України "Про вищу освіту", яка визначає мету та головні завдання діяльності ВНЗ. При цьому слід розмежовувати поняття "завдання" та "напрями діяльності (функції)" вищих навчальних закладів.
Головними завданнями вищого навчального закладу є:
• здійснення освітньої діяльності певного напряму, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам вищої освіти;
• здійснення наукової і науково-технічної (для вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації), творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності;
• забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою;
• здійснення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація в акредитованих вищих навчальних закладах третього та четвертого рівнів акредитації;
• вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці і сприяння працевлаштуванню випускників;
• забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України;
• підвищення освітньо-культурного рівня громадян.
Студенти мають з'ясувати порядок створення, реорганізації та ліквідації вищого навчального закладу. Необхідно знати, що створення, реорганізація та ліквідація ВНЗ державної форми власності ІІІ-IV рівня акредитації здійснюється Кабінетом Міністрів України, ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації - МОН (або/та іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні ВНЗ). Створення, реорганізація та ліквідація ВНЗ, що перебувають у власності АРК, здійснюється органами влади АРК, ВНЗ комунальної форми власності - органами місцевого самоврядування, а приватної форми власності - їх власниками [75; 59]. Слід звернути увагу, що ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації за статусом прирівняні до наукових установ Національної академії наук України.
Головними структурними підрозділами ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації є: кафедра, факультет, філія, бібліотека і т. д. (ст. 30 ЗУ "Про вищу освіту). Також у якості структурних підрозділів ВНЗ можуть створюватися навчально-наукові, навчально-науково-виробничі й науково-дослідні центри (комплекси, інститути). Для вирішення поточних питань діяльності ВНЗ створюються робочі органи (ст. 36): ректорат, деканати, приймальна комісія, компетенція яких визначається ректором відповідно до статуту ВНЗ.
Питання управління вищим навчальним закладом регулюється розділом УІ Закону України "Про вищу освіту". Слід знати повноваження керівника ВНЗ (ректора (президента), начальника, директора), розглянути компетенцію вченої ради та наглядової ради національного ВНЗ, визначити порядок діяльності органів громадського самоврядування, в тому числі органів студентського самоврядування.
Законом України "Про вищу освіту" передбачене право вищого навчального закладу самостійно визначати форми навчання та види організації навчально-виховного процесу, самостійно розробляти та запроваджувати власні програми наукової та науково-виробничої діяльності, удосконалювати та актуалізувати організаційну структуру, створюючи певні структурні підрозділи (інститути, коледжі, технікуми, факультети, відділення, філії тощо).
Для більш глибокого розуміння явища автономії навчального закладу студенти можуть ознайомитися із моделями останньої, проаналізованих фахівцями, зокрема Кирилових А.О. [163].
Організаційно-правові засади діяльності вищого навчального закладу визначаються Розділом VII Закону України "Про вищу освіту" та Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти та науки України від 2 червня 1993 р. [55]. Слід звернути увагу на різноманіття форм навчання (денна (очна); вечірня; заочна, дистанційна; екстернатна) та форм організації навчального процесу (навчальні заняття (лекція; лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття; консультація; самостійна робота; практична підготовка; контрольні заходи). Форми навчання можуть бути поєднані. Терміни навчання за відповідними формами визначаються можливостями виконання освітньо-професійних програм підготовки фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня.
Для з'ясування механізму екстернатної форми навчання студентам варто ознайомитись із відповідним Положенням, затвердженим наказом МОН від 8 грудня 1995 року [53]. Слід зауважити, що до екстернату зараховуються громадяни України, які мають повну або неповну (для ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації) загальну середню освіту, середню професійну освіту, а також особи з незакінченою або закінченою вищою освітою без обмеження віку.
Питанню визначення правового статусу учасників навчально-виховного процесу присвячений розділ VIII Закону України "Про вищу освіту". Слід розрізняти посади педагогічних та науково-педагогічних працівників, знати їх права та обов'язки; розглянути категорії осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах (студенти (слухачі), курсанти, екстерни, асистенти-стажисти, інтерни, клінічні ординатори, здобувачі, аспіранти (ад'юнкти) та докторанти).
Прийом осіб на навчання до вищих навчальних закладів здійснюється на конкурсній основі відповідно до їх здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел його фінансування. Потрібно проаналізувати умови вступу до ВНЗ [112], а також порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах [58].
Для реалізації права на освіту студенти наділені гарантованим державою правом на: вибір закладу освіти, форми навчання, освітньо-професійних та індивідуальних програм, позакласних занять; продовження освіти за професією, спеціальністю на основі одержаного освітньо-кваліфікаційного рівня, здобуття додаткової освіти; користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою закладу освіти, доступ до інформації в усіх галузях знань тощо. Водночас, особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, зобов'язані: додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу; виконувати графік навчального процесу та вимоги навчального плану.
Випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи. Випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником. Якщо випускник вищого навчального закладу навчався за кошти третьої особи, його працевлаштування здійснюється відповідно до укладеної між ними угоди.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державні стандарти освіти і національне освітнє законодавство» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 11. Правове регулювання вищої освіти“ на сторінці 2. Приємного читання.
