Право на свободу виявлення своїх поглядів закріплено в п. 1 ст. 10 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини[24]. Окреслене право включає свободу дотримання своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Адже ч. З ст. 15 згаданої конвенції забороняє державі здійснювати цензуру.
У ст. 64 Основного Закону визначено: "Конституційні права й свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України". Підставами для таких обмежень може бути необхідність, наприклад, урятувати життя людей або майно; забезпечити охорону здоров'я й моральність населення, захистити репутацію або права і свободи інших людей; забезпечити інтереси національної безпеки, територіальну цілісність, громадську безпеку, економічний добробут; запобігти злочинові або його припинити тощо. Будь-які інші, крім вищеназваних, окремі обмеження прав і свобод можуть установлюватися лише в умовах військового або надзвичайного стану й завжди мають тимчасовий характер.
Ведучи мову про конституційні обмеження, слід звернути увагу на окремі категорії прав і свобод людини і громадянина, що не можуть бути обмежені за жодних підстав або умов. Зокрема, до таких належить право на звернення, що не може бути обмежено навіть в умовах військового або надзвичайного стану. У встановленні таких гарантій захисту прав громадян від порушення або обмеження з боку державних органів або окремих посадових осіб реалізується охоронна функція Конституції й ухвалених на її основі законів України.
Одним із базових нормативно-правових актів, який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм права вносити в органи державної влади пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, а також забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, постає ЗУ "Про звернення громадян".
Практична реалізація громадянами наданого їм права на звернення до органів державної виконавчої влади здійснюється в межах визначеної законодавством форми і певної процедури та являє собою певний процес, у якому гарантії прав набувають характеру динамічних, тобто процесуальних. Процесуальні гарантії вважаються найважливішою складовою частиною галузей процесуального права і становлять систему правових засобів успішного захисту й охорони прав та інтересів усіх суб'єктів процесуальної діяльності[25].
Актуальність цієї проблематики обумовлено тим, що особливе місце в реформі адміністративного права належить удосконаленню напрацьованих наукою і юридичною практикою механізмів, які мають слугувати реалізації конституційно зафіксованих гарантій основних прав і свобод людини й громадянина, зокрема права на звернення. З урахуванням цього необхідним постає детальне дослідження питань, пов'язаних із процесом реалізації таких прав, тобто нормативно регламентованою процедурою діяльності системи спеціально уповноважених органів, які входять до структури Міністерства внутрішніх справ України, щодо організації роботи зі зверненнями громадян, у тому числі організацією їх особистого прийому керівництвом відповідних органів і структурних підрозділів.
Сутність поняття "звернення" є надзвичайно широким за своїм змістом і має такий узагальнений характер: у зверненнях громадян можуть міститися висловлена усно або видана в письмовій формі скарга у зв'язку з тим чи іншим порушенням прав, ініціативна пропозиція, заява тощо[26]. Щодо основних причин та напрямів звернень громадян такими, що не позбавлені наукового інтересу з досліджуваного нами питання, є тези Ю. Кіщака та М. Міняйла, які зазначають: "... життя свідчить, що синдром радянського мислення не просто подолати. Для цього потрібна тривала та копітка робота всіх соціальних і державно-правових інститутів. Правова ситуація в Україні свідчить, що держава вирішує проблеми людини та громадянина так, як дозволяє її форма"[27].
Правове регулювання гарантій захисту та механізмів втілення в життя наданого громадянам Основним Законом права на звернення, через багатогранність цього питання, перебуває у площині декількох пов'язаних між собою галузей права – передусім конституційного, адміністративного і міжнародного. Відповідно, різні галузі національного права застосовують для його практичної реалізації специфічні механізми, що справляють свій вплив на форми реалізації права. Так, якщо нормами конституційного права закладаються переважно фундаментальні принципи та гарантії права людини і громадянина направляти звернення до будь-яких органів державної влади і місцевого самоврядування, нормами міжнародного права (а також у тому числі і права ЄС) – механізми наддержавного, наднаціонального захисту цього права, то на норми адміністративного права припадає надзвичайно відповідальна складова – регламентація за допомогою заснованих на законі імперативних методів і процедурних аспектів цього питання у процесуальних правовідносинах.
Стаття 25 Європейської конвенції про права людини також присвячена реалізації права на звернення, згідно з якою держава, визнаючи право на подачу індивідуальної скарги, зобов'язується не перешкоджати ефективному здійсненню цього права[28].
На сьогодні КМУ приділяє особливу увагу зверненням громадян до ОДВВУ. Керівникам центральних та місцевих органів виконавчої влади пропонується звернути увагу на необхідність забезпечити системну роботу зі зверненнями громадян, розглядаючи її як пріоритетний напрям діяльності й важливу складову заходів з реалізації владних програм"[29].
Тенденції сучасного розвитку адміністративно-правових відносин указують на значну демократизацію виконавчо-розпорядчої діяльності ОВС. Зокрема, про це свідчать Концепція адміністративної реформи[30], Концепція розвитку системи МВС України[31], Програм формування позитивного іміджу правоохоронних органів України, Концепція реформування системи МВС України, яка базується на таких основних принципах, як: забезпечення пріоритету прав і свобод людини та громадянина, поваги до гідності людини і виявлення до неї гуманного ставлення; додержання Конституції та законів України; захист у межах визначеної законодавством компетенції прав і свобод громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак; дотримання принципів і норм міжнародного права, чинних міжнародних договорів України, а також орієнтування на європейські демократичні стандарти, які імплементуються у правоохоронну систему України; взаємодії МВС України з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; взаємодії з правоохоронними органами іноземних держав на підставі норм міжнародного права, відповідних договорів та угод; заборони діяльності в системі МВС України партій, рухів та інших громадянських об'єднань, що мають політичні цілі, недопущення їхнього впливу на процес реформування ОВС; громадського контролю; системності, наступності всіх перетворень[32].
Реалізація громадянами наданих їм конституційних прав щодо внесення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування пропозицій стосовно поліпшення їхньої діяльності і заяв про сприяння реалізації конституційних прав та законних інтересів, а також їх поновлення в разі порушення, забезпечує можливість брати участь в управлінні державними справами. Аналізуючи особливості організації роботи зі зверненнями громадян в ОВС слід, на нашу думку, взяти за основу результати теоретико-правового розроблення інституту звернень громадян з погляду науки адміністративного права. За класифікацією, запропонованою Ю. П. Битяком, за індивідуально-конкретними справами провадження за зверненнями громадян належать до системи адміністративних проваджень, що становлять структуру адміністративного процесу[33].
Фактично всі законодавчі акти України, що мають відношення до реалізації прав громадян або регулюють діяльність органів і установ, які можуть обмежувати права і свободи громадян, у тому числі органів внутрішніх справ, містять норми, якими врегульовано порядок подання та розгляду звернень громадян. Вже згадувані положення Основного Закону, які є нормами прямої дії та базовими щодо чинного законодавства, знаходять більш детальний розвиток у законах та інших нормативних актах, ухвалених на його основі.
Серед таких законодавчих актів важливу соціальну і політичну значущість має ЗУ "Про звернення громадян", який регулює питання практичної реалізації громадянами України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
У числі нормативних актів, які регулюють порядок реалізації громадянами права на звернення, особливе значення мають Укази Президента України, зокрема, Указ від 13 серпня 2002 року за № 700 "Про додаткові заходи щодо забезпечення громадянам України конституційного права на звернення"[34]. Його ухвалення було спрямоване на створення умов і гарантій реалізації цього конституційного права із покладенням відповідних обов'язків на посадових осіб тих органів, якими здійснюється провадження за зверненнями громадян. Цим Указом Президент України зобов'язав керівників виконавчих органів усіх рівнів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій регулярно проводити особистий прийом громадян за місцем їх роботи й проживання, а також затвердити графіки прийому.
Серед відомчих нормативно-правових актів, якими врегульовано здійснення провадження за зверненнями громадян в ОВС, таким, що конкретизує положення актів, ухвалених на загальнодержавному рівні – законів, указів Президента України або актів КМУ, є наказ МВС України від 10 жовтня 2004 року за № 1177 "Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі МВС України"[35] (далі – Положення). Пунктом 1.1. Положення установлюється єдиний для ОВС України, внутрішніх військ МВС України, навчальних закладів МВС України, установ, організацій і підприємств системи МВС України порядок приймання, реєстрації, розгляду, узагальнення та аналізу звернень громадян, а також визначається порядок контролю за його дотриманням.
ОВС як один із підрозділів державної виконавчої влади і апарат управління у сфері охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю повинні не лише існувати, а й здійснювати свою діяльність відповідно до змін, що відбуваються в нашому суспільстві, коли на перший план виходить підвищення соціальної активності громадськості. Необхідність конкретизації основних положень норм ЗУ "Про звернення громадян", з урахуванням особливостей правового статусу окремих державних органів, у тому числі й ОВС, обумовила і спрямованість подальшої правотворчої діяльності в цій сфері.
Для системи ОВС звернення громадян мають особливу практичну значущість, постаючи, з одного боку, як важливе джерело одержання інформації про вчинення злочинів та інших протиправних дій, а з другого, – як форма контролю за діяльністю працівників правоохоронного органу та показником довіри населення. Як зазначають з цього приводу О. В. Кузьменко і Т.О. Гуржій, в усі часи кількість поданих звернень розцінювалась як мірило ступеня довіри людей до влади. Вона прямо залежить від того, наскільки ефективно вирішуються як загальні проблеми, так і проблеми кожного окремого члена суспільства. Водночас потік звернень громадян до різних інстанцій є лакмусовим папірцем не лише соціальної активності населення, а й певних негативних явищ, недоліків у роботі державного апарату, прогалин у законодавстві, а також вад самої організації розгляду скарг, заяв і пропозицій[36]. Дійсно, все українське суспільство вже протягом тривалого часу жадає від працівників правоохоронного органу більш високого рівня професіоналізму, що має забезпечуватися не лише належною правовою та спеціальною підготовкою, а й відповідними моральними якостями, що будуть допомагати представникові органів внутрішніх справ переконливо й авторитетно впливати на волю і поведінку людей, діючи при цьому виключно на підставі та у межах закону.
Робота, що пов'язана зі зверненнями громадян та їх особистим прийом, є важливим напрямом діяльності органів внутрішніх справ, засобом отримання інформації з питань, віднесених до їх компетенції, та однією з форм зміцнення й розширення зв'язків правоохоронного органу з громадськістю і містить у собі такі складові: приймання, реєстрація і первинний розгляд звернень; розгляд звернень та надання відповідей; контроль за станом роботи зі зверненнями; узагальнення та аналіз звернень; використання результатів аналізу в практичній діяльності.
До звернень, що надходять від громадян до органів внутрішніх справ, відносять викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. За визначеннями, що наведено в Положенні, під термінами "пропозиція", "заява", "скарга" слід розуміти:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гарантії права на звернення громадян до органів внутрішніх справ України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Адміністративно-правове регулювання права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України“ на сторінці 2. Приємного читання.
