ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ОСВІДУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Дотримання прав учасників кримінального провадження під час проведення освідування

Слід також зазначити, що дії слідчого під час освідування набувають деяких особливостей, зумовлених специфікою об'єкта освідування, яким є певний учасник кримінального провадження, завданнями та процесуальним порядком проведення цієї дії, а також морально-етичними нормами, пов'язаними певною мірою з обмеженням особистих прав оглянутої особи, насамперед, права на тілесну недоторканість, повагу до її людської гідності, невтручання в приватне життя тощо.

Тож погодимося з А. Е. Жалінським, що самостійність певної слідчої дії доказують шляхом констатації особливостей, відмінних від інших слідчих дій[14]. У цьому аспекті освідування має принципові відмінності від слідчого огляду, зокрема:

• об'єкти вказаних слідчих дій різні: об'єктом освідування є лише тіло живої людини й одяг, що на ній; об'єктами слідчого огляду можуть бути місце події, місцевість, приміщення, речі чи документи;

• освідування можуть проводити лише за мотивованою постановою прокурора, чого не вимагається для проведення всіх видів слідчого огляду;

• слідчий огляд у всіх ситуаціях проводить лише слідчий, а освідування в разі оголення особи іншої статі, ніж слідчий, за його дорученням здійснюють судово-медичний експерт або лікар;

• освідування, на відміну від слідчого огляду, стосується права громадянина на недоторканність, зокрема й тілесну. Тому законодавець визначив освідування як самостійну слідчу (розшукову) дію і в окремій нормі КПК України встановив притаманні лише їй процесуальні, тактичні й етичні правила проведення.

Таким чином, освідування у кримінальному провадженні слід уважати самостійною слідчою (розшуковою) дією, що має специфічні мету та завдання, коло учасників, процесуальний порядок проведення. Це дає підстави виокремити її серед інших подібних їй слідчих (розшукових) дій, про що вже зазначено раніше.

У науці кримінального процесуального права та криміналістики поширеним і загальноприйнятим є підхід, відповідно до якого, залежно від послідовності проведення, слідчі (розшукові) дії класифікують на первинні та повторні. Повторною є така слідча дія, яку проводять два й більше разів у межах одного провадження з метою перевірки наявної та отримання нової інформації, що належить до предмета раніше проведеної слідчої дії[15]. На думку одних учених, ідеться про те, що після першого допиту, огляду, обшуку слідчу дію проводять знову, але в іншому обсязі із застосуванням різних прийомів[16]. Інші науковці схильні вважати, що після першого допиту, огляду, обшуку тощо дію проводитимуть у повному обсязі[17]. Причиною цього можуть бути: неякісне проведення первинних слідчих дій, порушення порядку їх проведення, визнання їх результатів незаконними[18].

Привертає увагу та обставина, що прихильники обох наведених позицій серед слідчих дій, щодо яких можуть вирішувати питання про їх проведення повторно, називають лише допит, огляд і обшук. Тож відразу слід з'ясувати закономірне питання, чи входить до цього переліку освідування.

У КПК України не встановлено вимог щодо кількості проведення освідування в межах одного кримінального провадження щодо однієї особи та будь-яких обмежень щодо цього. Якщо загальної мети освідування у зв'язку з низкою причин об'єктивного чи суб'єктивного характеру не буде досягнуто, може виникнути необхідність повторного проведення освідування. Цей підхід обстоює більшість з опитаних нами слідчих органів внутрішніх справ України. Зокрема, на запитання про те, чи можливе і в яких випадках проведення повторного освідування, позитивну відповідь дали 249 (56,5 %) слідчих. До випадків й умов, за наявності яких можливе проведення повторного освідування, проанкетовані слідчі віднесли: отримання нових даних, що підлягають перевірці, — 73 (39,2 %); письмову заяву чи клопотання особи — 9 (2 %); необхідність проведення освідування в іншого судово-медичного експерта -4 (0,9 %); наявність опору й неможливість проведення слідчої дії -4 (0,9 %); проведення в один день з первинним освідуванням — 1 (0,2 %) слідчий.

Узагальнивши положення КПК України, наведені в юридичній літературі погляди науковців і проаналізувавши результати анкетування з питань проведення повторного освідування, уважаємо за можливе його проведення повторно, однак у чітко визначених випадках:

• 1) у разі отримання нових даних, що підлягають перевірці, для досягнення безпосередньої мети - виявлення та засвідчення наявності або відсутності в підозрюваного, свідка чи потерпілого слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет;

• 2) у разі недосягнення загальної мети під час проведення первинного освідування, коли в силу ряду об'єктивних (наприклад, прихованість слідів або особливих прикмет) чи суб'єктивних (зокрема, неналежний рівень спеціальних знань) причин не вдалося сформувати докази та зафіксувати їх у протоколі освідування.

Повторне освідування, на наше переконання, слід проводити, як і первинне, відповідно до процесуальної форми, визначеної в статті 241 КПК України, лише на підставі постанови прокурора. Саме за цих умов слідчий має реальну можливість переконати прокурора в наявності одного з указаних випадків, коли в проведенні повторного освідування особи виникає нагальна потреба.

Отже, слушною є думка З. Сизової, що можливість проведення повторних слідчих дій є дуже важливою для прийняття правильного рішення, сприяє підвищенню якості досудового розслідування, оскільки такі процесуальні дії допомагають усунути наявні помилки та прогалини в розслідуванні[19].

Можливість повторного проведення окремих слідчих дій у кримінальному провадженні на законодавчому рівні здебільшого не закріплено. Про повторність проведення слідчих (розшукових) дій ідеться лише в частині 5 статті 248 КПК України, де зазначено про повторне звернення до слідчого судді після його попередньої відмови в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, та в частині 4 статті 274 цього Кодексу у контексті повторного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження.

Водночас зазначені випадки поширюються на порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, для яких визначено спеціальний процесуальний режим, пов'язаний, насамперед, з необхідністю отримання дозволу слідчого судді, урегульований у відповідній главі 21 КПК України. Натомість у визначенні процесуального порядку проведення таких слідчих (розшукових) дій, як допит, огляд, обшук, пред'явлення для впізнання, слідчий експеримент тощо, про їх проведення повторно в законодавстві не йдеться, хоча й концептуально не заперечено таку можливість. Ураховуючи викладене, уважаємо, що освідування у визначених нами випадках може бути проведено повторно у кримінальному провадженні, проте встановлювати спеціальний законодавчий дозвіл на це в статті 241 КПК України немає потреби.

Кримінальне процесуальне законодавство України не визначає випадків обов'язкового проведення освідування. Слідчому надано право самому вирішувати це питання, керуючись зібраними ним матеріалами кримінального провадження, під час планування досудового розслідування в цілому і щоб визначити, за допомогою яких слідчих, процесуальних чи непроцесуальних дій необхідно перевірити висунуті ним версії.

Проте процесуальною формою визначено певні умови для проведення освідування. Зокрема, указану слідчу (розшукову) дію, відповідно до КПК України, мають здійснювати лише після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно з Положенням, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 року № 69[20]. Щоправда, в частині 3 статті 214 КПК України визначено, що огляд місця події в невідкладних випадках може бути проведено до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюють негайно після завершення огляду. Оскільки огляд як самостійна слідча (розшукова) дія врегульовано в статті 237 зазначеного Кодексу і в цій нормі не передбачено освідування як вид огляду, можемо констатувати, що проведення освідування не належить до невідкладних слідчих дій і не може проводитися до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Умовою проведення освідування є також відсутність необхідності провадження судової експертизи, відмінність від якої розглянуто в попередньому розділі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дотримання прав учасників кримінального провадження під час проведення освідування» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ОСВІДУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ“ на сторінці 2. Приємного читання.