• провадження освідування має бути вдень, окрім невідкладних випадків (частина перша статті 186);
• слідчий не може бути присутнім під час освідування особи іншої статі у випадках: 1) оголення тіла; 2) якщо особа заперечує проти присутності слідчого. Винятками є (коли проведення медичної експертизи не обов'язкове): 1) наявність крайньої необхідності; 2) неможливість доручити освідування іншій особі. У цьому разі обов'язковою є присутність двох понятих тієї самої статі, що й особа, яка підлягає освідуванню (стаття 188). Досліджуючи зазначене питання, М. Є. Шаргей уважав, що законодавець мав на увазі передусім медичне освідування, оскільки медичні працівники вповноважені освідувати будь-яку особу незалежно від її статі[17];
• про результати освідування слідчий складає протокол (стаття 189); під час медичного освідування протокол складає судовий лікар, його підписують лікар і слідчий (стаття 191)[18].
Таким чином, законодавчі документи, що регламентують процесуальний порядок проведення освідування у кримінальному судочинстві першої половини XX століття, не містять чіткого розмежування освідування й огляду, подекуди освідування ототожнюють не лише з оглядом, а й проведенням експертизи. Натомість з'являються конкретні положення щодо участі понятих і форм процесуальних документів, що складають за результатами освідування слідчий або спеціаліст.
28 грудня 1960 року було прийнято КПК УРСР, який діяв до листопада 2012 року. Щодо цього Кодексу І. С. Галаган зазначив, що структура КПК УРСР по суті залишилася колишньою. Кримінально-процесуальні норми розміщено за розділами та главами відповідно до розгортання провадження в кримінальній справі. Норми загального порядку, що виходять за межі окремих стадій процесу, уміщено в розділі першому[19].
Зі змісту частин першої та другої статті 193 КПК України 1960 року випливало, що освідуванням є огляд тіла живої людини (підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка) слідчим - слідче освідування, або медичним працівником - судово-медичне освідування, з метою виявлення або засвідчення в неї особливих прикмет.
13 квітня 2012 року Верховна Рада України прийняла КПК України, що набрав чинності 20 листопада 2012 року. Відповідно до частини 1 статті 241 зазначеного Кодексу, слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дотримання прав учасників кримінального провадження під час проведення освідування» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ХАРАКТЕРИСТИКА ОСВІДУВАННЯ ЯК САМОСТІЙНОЇ СЛІДЧОЇ (РОЗШУКОВОЇ) ДІЇ“ на сторінці 4. Приємного читання.
