Розділ VI. Злочини проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб

Внутрішня служба — це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців і здійснюються з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, що забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров’я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань[55].

Внутрішня служба організовується відповідно до статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, Корабельного статуту ВМС України, а також затверджених Міністром оборони України посібників і положень, що регламентують обов’язки службових осіб, не передбачені цими статутами.

Для підтримання внутрішнього порядку, охорони особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, приміщень і майна військової частини (підрозділу), контролю за станом справ у підрозділах і своєчасного вжиття заходів щодо запобігання правопорушенням, а також для виконання інших обов’язків внутрішньої служби призначається добовий наряд (ст. 267 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Об’єктивна сторона цього злочину виражається в: а) діянні (діях чи бездіяльності); б) настанні тяжких наслідків; в) причинному зв’язку між діянням і наслідками.

Діяння в цьому злочині виражається в порушенні статутних правил внутрішньої служби. Це може бути залишення місця несення служби, допущення сторонніх осіб в казарму, в парк, де знаходиться військова техніка, озброєння, або в секретну частину, давання дозволу на винесення зброї та боєприпасів з місця їх зберігання або виїзду військової техніки.

Диспозиція розглядуваної статті є бланкетною, тому в кожному випадку притягнення до кримінальної відповідальності необхідно встановлювати, які статті, пункти Статуту внутрішньої служби (Ко — рабельного статуту та інших нормативних актів) було порушено і у чому це виражалося. З урахуванням особливостей служби в конкретних військових частинах та на кораблях діють інструкції, видаються накази, які регламентують порядок несення внутрішньої служби.

Другою ознакою об’єктивної сторони є тяжкі наслідки. До них належать: пошкодження або втрата зброї, боєприпасів іншого військового майна; угон військових машин з території військової частини; отруєння військовослужбовців або поширення інфекційних захворювань тощо.

Третьою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв’язок між порушенням статутних правил несення внутрішньої служби і тяжкими наслідками. Йдеться лише про такі наслідки, запобігання яким входило до обов’язків даної особи.

Суб’єктивна сторона злочину може характеризуватися як умисною, так і необережною формою вини.

Порушення правил може бути вчинено з прямим умислом і через злочинну недбалість. При прямому умислі особа усвідомлювала, що порушує правила несення внутрішньої служби, усвідомлювала суспільну небезпечність і протиправність вчиненого діяння і бажала його вчинити. При злочинній недбалості особа не усвідомлювала факту порушення правил внутрішньої служби, але за обставинами справи повинна була і могла усвідомлювати, які правила вона порушує. Це може мати місце через сон під час чергування, неуважність при виконанні обов’язків, забування тощо.

Що стосується тяжких наслідків цього злочину, то вина може бути умисною (прямий чи непрямий умисел) або необережною (злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість). Якщо правила порушені із злочинною недбалістю, то щодо наслідків можлива також злочинна недбалість.

Якщо ж правила порушено з прямим умислом, то щодо наслідків можлива будь-яка форма вини. Отже, злочин, передбачений ст. 412 КК, може бути вчинено в: 1) рамках умисної форми вини, коли умисне порушення правил супроводжується такою самою формою вини відносно наслідків; 2) рамках складної форми вини, коли психічне ставлення особи до різних ознак об’єктивної сторони є різнорідним. Умисно порушуючи правила, особа з необережністю ставиться до наслідків (злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість). Це на кваліфікацію не впливає, але враховується судом при призначенні покарання.

Суб’єктом злочину є особа, яка входить до складу добового наряду (за винятком варти, вахти та патруля).

Відповідно до ст. 268 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 1999 р. добовий наряд військової частини призначається у такому складі: черговий частини; помічник чергового частини; черговий підрозділ; черговий і днювальні парку, а також механіки-водії (водії) чергових тягачів; черговий фельдшер або санітарний інструктор і днювальні медичного пункту; черговий і помічники чергового контрольно-пропускного пункту; черговий їдальні та робітники їдальні; черговий штабу частини та посильні; черговий сигналіст; пожежний наряд; водії чергових автомобілів, черговий роти (гуртожитку); днювальний роти (гуртожитку). Крім того, замість чергових рот у деяких батальйонах залежно від їх чисельності та умов розміщення за рішенням командира військової частини може призначатися черговий батальйону, а у підрозділах забезпечення у разі їх сумісного розміщення — чергові цих підрозділів.

Склад добового наряду оголошується наказом по військовій частині. Щоденно наказом по частині призначаються черговий частини, помічник чергового частини, начальник варти, черговий парку, черговий підрозділ, а також підрозділи, від яких виділяються добовий наряд частини і особовий склад для виконання нарядів на роботи[56]. Військовослужбовці-жінки, як правило, до складу добового наряду не призначаються. Військовослужбовців-жінок залежно від військового звання та посади можуть у разі потреби призначати з додержанням законодавства черговим фельдшером (санітарним інструктором) чи черговим штабу. Військовослужбовці-жінки призначаються також на чергування за спеціальністю[57].

Початковим моментом виконання служби добовим нарядом є подавання під час розводу команди «Струнко!» для зустрічі чергового по частині. Кінцевим моментом несення служби слід вважати доповідь відповідному начальнику про здавання чергування.

У ч. 2 ст. 421 КК встановлено відповідальність за діяння, передбачене у ч. 1 статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (див. ст. 401 КК).

Так, вироком військового суду рядового Ж. засуджено за ч. 2 ст. 406, ч. 1 ст. 421 КК. Суд визнав Ж. винним у тому, що він під час несення служби в добовому наряді днювальним роти, невдоволений тим, що рядовий У., з яким останній у відносинах підлеглості не перебував, не віддав йому у приміщенні їдальні конверта, там же наніс У. численні удари ногами і руками в різні частини тіла, чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров’я.

Колегія суддів військової палати Верховного Суду України задовольнила касаційне подання прокурора. Ж. під час вчинення дій, поставлених йому в провину, дійсно був днювальним роти і, будучи у вільній зміні, прийшов у приміщення їдальні, де, невдоволений поведінкою товариша по службі, застосував до нього насильство. Ці дії Ж. суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 406 КК і помилково — за ч. 1 ст. 421 КК.

Згідно зі статтями 313 та 314 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України днювальний роти відповідає за додержання порядку лише в приміщенні роти. Інструкцією про обов’язки днювального роти, затвердженою командиром частини, також встановлено, що днювальний вільної зміни повинен підтримувати чистоту і порядок у приміщенні роти. Насильство до товариша по службі Ж. вчинив не у приміщенні роти, а в їдальні військової частини.