Розділ VI. Злочини проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб

Злочин, визначений ст. 420 КК, передбачає порушення військовослужбовцем покладених на нього спеціальних обов’язків з несення бойового чергування. Тому, якщо військовослужбовець, перебуваючи на бойовому чергуванні, припуститься злочинного порушення загальних вимог військової служби, не пов’язаних зі спеціальними правилами несення бойового чергування, вчинене ним не може кваліфікуватись за розглядуваною статтею.

Коли разом з порушенням статутних правил несення бойового чергування вчиняються інші злочини (ухилення від служби, умисне знищення або пошкодження військового майна та ін.), то злочинні дії слід кваліфікувати за сукупністю, оскільки винний одночасно посягає на різні об’єкти.

За зазначеною статтею мають кваліфікуватись і дії осіб, які порушили правила вахтової служби на кораблі, що виконує бойове чергування.

Суб’єктивна сторона злочину може виражатися як в умислі, так і в необережності.

Якщо при вчиненні злочину метою винного було заподіяння шкоди основам національної безпеки України, його дії слід кваліфікувати за статтями розділу I Особливої частини КК («Злочини проти основ національної безпеки України»).

Суб’єктом злочину може бути особа, яка входить до складу підрозділів, частин, бойових обслуг, чергових змін, екіпажів, постів. До несення бойового чергування (бойової служби) залучаються військовослужбовці строкової і служби за контрактом, прапорщики, мічмани та офіцери.

Наказом командування у кожному випадку визначаються склад, строк несення бойового чергування і рівень бойової готовності того чи іншого чергового підрозділу. Якщо на бойовому чергуванні знаходиться підрозділ у повному складі, то за порушення статутних правил його несення до кримінальної відповідальності може бути притягнено будь-якого військовослужбовця, що входить до складу бойової обслуги. У тих випадках, коли несення бойового чергування безпосередньо покладено тільки на чергову зміну або скорочену бойову обслугу, які здатні самостійно виконувати бойове завдання, то суб’єктом злочину можуть бути визнані тільки особи, що входять до складу чергової зміни або скороченої бойової обслуги. При цьому не має значення, порушення вчинено під час безпосереднього обслуговування бойової техніки і апаратури чи під час перебування у відпочиваючій зміні.

Відповідальність за ст. 420 КК можлива незалежно від того, на якому рівні готовності перебував черговий підрозділ, де порушено статутні правила бойового чергування (бойової служби).

Якщо військовослужбовець, що знаходиться на бойовому чергуванні, порушує загальні вимоги військової служби, то вчинене не може кваліфікуватися за цією статтею КК.

Коли разом з порушенням правил несення бойового чергування військовослужбовець вчиняє інший злочин (наприклад, самовільно залишає частину, порушує статутні правила відносин між військовослужбовцями чи викрадає військове майно), вчинене має кваліфікуватись за сукупністю злочинів.

Вчинення злочину в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, що передбачено ч. 2 ст. 420 КК, становить значно більшу суспільну небезпечність. Про воєнний стан та бойову обстановку див. ст. 401 КК.

§ 5. Порушення статутних правил внутрішньої служби

Стаття 421. Порушення статутних правил внутрішньої служби

1. Порушення особою, яка входить у добовий наряд частини (крім варти і вахти), статутних правил внутрішньої служби, якщо воно

спричинило тяжкі наслідки, запобігання яким входило в обов’язки даної особи, —

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

карається позбавленням волі на строк до п’яти років.

Суспільна небезпечність цього злочину виражається у тому, що внутрішня служба добового наряду, яка повинна забезпечувати виконання правил внутрішнього розпорядку, збереження зброї, боєприпасів та іншого майна тощо, через злочинно-недбале ставлення до виконання своїх обов’язків може призвести до дезорганізації внутрішнього порядку до втрати майна, техніки, озброєння, створює умови для вчинення інших злочинів та правопорушень.

Об’єктом злочину є суспільні відносини, які забезпечують встановлений порядок несення внутрішньої служби (крім варти, вахти та бойового чергування).