Розділ VI. Злочини проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб

Вахтова служба організується на кораблях Військово-Морських Сил України і має своїм завданням охорону корабля, озброєння, а також підтримує постійну бойову готовність корабля. Порушення правил вартової (вахтової) служби може виражатися в нестеженні за станом технічних засобів охорони, транспортними засобами, відсутності контролю за зберіганням зброї та боєприпасів, справності засобів зв’язку з постами, старанним дотриманням правил зміни варти, виконанням правил заряджання та розряджання зброї при зміні вартових, у допуску до приміщення варти чи на пост сторонніх осіб, відсутності контролю за порядком у приміщенні варти та на постах. З боку часових порушення може виражатися у залишенні поста, допущенні на пост сторонніх осіб, досиланні патрона в патронник вогнепальної зброї, курінні, сну, веденні розмов із сторонніми особами тощо.

Патрулювання має своїм завданням забезпечити підтримання порядку і дисципліни серед військовослужбовців гарнізону на вулицях і в громадських місцях, на вокзалах, станціях, аеропортах. Патрулі можуть бути пішими, на конях або на транспортних засобах. Порушення правил патрулювання може виражатися в неналежному виконанні своїх обов’язків з підтримання порядку на відповідній території, невжитті відповідних заходів залежно від обстановки. Крім того, це порушення може виражатися в неправильному застосуванні зброї чи сили до затримуваного.

Статутні правила вартової (вахтової) служби і патрулювання можуть бути порушені у результаті як дій, так і бездіяльності. Диспозиція ст. 418 КК є бланкетною, тому при вирішенні питання про притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності необхідно встановлювати, які саме норми Статуту гарнізонної і вартової служби Збройних Сил України і виданих наказів, розпоряджень та інструкцій порушено винною особою.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цих злочинів є тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання. До таких наслідків слід відносити заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень унаслідок порушення правил поводження зі зброєю або неправильне застосування зброї, заподіяння майнової шкоди на охоронюваних об’єктах, розкрадання майна або його знищення чи пошкодження, втечу з-під варти затриманих або військовослужбовців, які утримуються на гауптвахті чи відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні (частині).

Настання тяжких наслідків може бути інкриміновано особі за умови, що вона була зобов’язана і могла запобігти цим наслідкам, тобто наслідки повинні знаходитись у причинному зв’язку з допущеними порушеннями правил.

Під час виконання своїх обов’язків часові, патрульні повинні чітко і правильно виконувати свої обов’язки, особливо в складних ситуаціях, коли доводиться застосовувати зброю. Якщо при цьому умови застосування зброї були виконані і відповідали обстановці, то заподіяння тілесних ушкоджень і навіть смерті є законним і особа звільняється від кримінальної відповідальності. Проте іноді застосування зброї не зумовлено обстановкою. У таких випадках особа повинна відповідати за порушення правил вартової (вахтової) служби чи патрулювання. Заподіяння в таких випадках тілесних ушкоджень і навіть смерті охоплюється цією статтею за умови, що їх було спричинено через необережність. Якщо смерть або тілесні ушкодження було правомірно заподіяно хоча й умисно, але в стані необхідної оборони чи при затриманні злочинця, то відповідальність не настає. Якщо ж такі наслідки було спричинено після закінчення дій злочинця як акту помсти, розправи і не викликалися необхідністю, то вчинене має кваліфікуватися за сукупністю злочинів — порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання та умисний злочин проти життя чи здоров’я особи.

Крім того, за сукупністю злочинів повинно кваліфікуватися викрадення вартовим майна з охоронюваного ним об’єкта (статті 418 та 410 КК). Викрадення вартовим зброї, бойових припасів, вибухових речовин з об’єкта кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених цією статтею, і за ст. 262 КК.

Так, військовий суд Запорізького гарнізону визнав винним і засудив за ст. 418 КК молодшого сержанта Ткача В. і рядового Краснощокова Д., які під час охорони складу з бойовими припасами викрали 28 снарядів, чим порушили ст. 100 Тимчасового статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України, спричинили шкідливі наслідки, для попередження яких призначена ця варта, тобто порушили статутні правила вартової служби. Вони також притягнені до кримінальної відповідальності за ст. 262 КК («Викрадення вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів») та визнані винними у вчиненні замаху на збут артилерійських снарядів, що передбачено ст. 263 КК[45].

Отже, винні притягнені до кримінальної відповідальності за сукупністю злочинів, передбачених статтями 418, 262 та 263 КК.

Суб’єктивна сторона порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання може виражатися у будь-якій формі вини. Деякі порушення можуть вчинятися лише умисно, наприклад залишення поста або допущення на пост сторонніх осіб. Інші порушення можуть бути вчинені через необережність. Це може бути сон на посту або через недостатню уважність під час вартової служби сторонні особи проникли на охоронюваний об’єкт.

Що стосується тяжких наслідків, то відносно них також можлива як умисна (прямий чи непрямий умисел), так і необережна (злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість) форма вини.

Під час несення вартової служби чи патрулювання відповідні особи набувають значних повноважень, особливо в ситуаціях, коли вчиняється посягання на охоронюваний об’єкт або на вартового чи патруля. Ці особи озброєні вогнепальною зброєю і мають право застосовувати її при нападі на них або на охоронюваний об’єкт. В особливо складних ситуаціях можуть виникати питання про уявну оборону, коли реального суспільно небезпечного посягання не було й особа помилково припускала наявність такого посягання. Залежно від конкретних обставин у таких ситуаціях можливі різні варіанти відповідальності.

Відповідальність за заподіяну шкоду не настає у разі, коли обстановка, що склалася, давала достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання і вартовий чи патрульний не усвідомлював і не міг усвідомлювати помилковості свого припущення.

Якщо він не усвідомлював і не міг усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищив межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, він підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж необхідної оборони.

Якщо вартовий або патрульний знаходився в обстановці, коли не усвідомлював, але міг усвідомлювати відсутність реального посягання, він підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

Суб’єктом порушення правил вартової служби є особи, які входять до складу варти: начальник варти, чатові, вартові, розвідні, помічники начальника варти, водії транспортних засобів варти, а у варті при гауптвахті — вивідні і конвойні, а також особи, які керують несенням служби варти: черговий по вартах та його помічник, черговий по частині та його помічник. У варті з охорони штабів (пунктів управління) від бригади і вище, а також з охорони установ, крім перелічених осіб, можуть призначатися вартові контрольно-пропускних пунктів[46].

Для безпосередньої охорони та оборони об’єктів зі складу варти виставляються чатові. Чатовий — це озброєний вартовий, який виконує бойове завдання щодо охорони та оборони дорученого йому поста[47]. Постом називається все доручене для охорони та оборони чатовому, а також місце або ділянка місцевості, на якій він виконує свої обов’язки[48].

Початком несення служби зазначеними особами у складі варти є момент подання під час розводу команди «Струнко!» для зустрічі чергового варт (військової частини, корабля), а закінченням несення цієї служби — момент подання начальником варти команди «Кроком руш!» для руху у свою військову частину (підрозділ) після зміни[49].

Суб’єктом порушення правил вахтової служби є особи, які входять до складу корабельної чи спеціальної вахти (вахтовий офіцер, командир вахтового посту, вахтовий по плавзасобах, вахтовий механік та ін.).

Суб’єктом порушення правил патрулювання є особи, які входять до складу патруля (начальник патруля і патрульні). Начальником патруля залежно від завдань, покладених на патруль, призначається офіцер, прапорщик (мічман) або сержант (старшина). Патрульними призначаються особи із рядового, сержантського складу[50].