Розділ IV. Злочини проти порядку збереження та користування військовим майном

Суб’єктом злочину можуть бути військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань.

Кваліфікуючими ознаками, передбаченими ч. 2 ст. 410 КК, є: вчинення зазначених у ч. 1 дій військовою службовою особою; повторно; за попередньою змовою групою осіб; що заподіяло істотну шкоду.

Про поняття військової службової особи див. аналіз складу злочину, передбаченого ст. 423 КК. Дії військової службової особи повинні бути поєднані із зловживанням службовою особою своїм службовим становищем. Зловживання службовим становищем як спосіб вчинення злочину означає, що особа порушує свої обов’язки і використовує надані їй з метою реалізації організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій права та повноваження всупереч інтересам служби для незаконного обертання військового майна, заволодіння ним.

Повторність у розумінні ст. 410 КК означає, що особа раніше вже вчинила розкрадання вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин. При цьому не має значення, чи була особа засуджена за перший злочин, але не повинні спливати строки давності, строки погашення судимості, а також особа не повинна бути звільнена від кримінальної відповідальності за перший злочин з підстав, визначених законом. Повторність слід відрізняти від продовжуваного злочину, що складається з тотожних дій, спрямованих на досягнення єдиної мети і охоплюваних єдиним умислом винної особи.

Так, за ч. 3 ст. 15 та ч. 2 ст. 410 КК України було засуджено молодшого сержанта П. та рядового К., що 6 квітня 2002 р. домовилися заволодіти блоками до літаків ІЛ-76, які знаходились у стаціонарно-технічній будівлі військової частини N на території аеродрому. О 17 годині того самого дня вони прибули до аеродрому, проникли до будівлі та до 21–00 винесли з неї 16 блоків до літаків ІЛ-7, але були не в змозі довести злочин до кінця з причин, які від них не залежали, оскільки були затримані черговим по аеродрому[31].

За ч. 2 кваліфікуються дії співучасників за умови, що вони діяли погоджено за попередньою змовою (ч. 2 ст. 28 КК), якщо злочин спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про його спільне вчинення.

Поняття істотної шкоди щодо зазначеного складу злочину є оцінним і його вирішення в кожному конкретному випадку залежить від особливостей та якостей військового майна, вартості та кількості викрадених предметів, їх значення для забезпечення боєготовності та боєздатності військового підрозділу тощо.

За ч. 3 ст. 410 КК караються дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, розбій з метою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого.

Про умови воєнного стану та бойову обстановку див. матеріал, викладений щодо аналізу ст. 401 КК.

Розбій з метою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою полягає в нападі, поєднаному із застосуванням фізичного чи психічного насильства, небезпечного для життя і здоров’я потерпілого, які є способами вчинення цього злочину. Фізичним насильством, небезпечним для життя і здоров’я, є протиправний вплив на особу, внаслідок якого потерпілому заподіюється: 1) легке тілесне ушкодження, що потягло за собою короткочасний розлад здоров’я (строк від 7 до 21 дня) чи незначну стійку втрату працездатності (до 10 %); 2) тілесне ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров’я (понад 21 день) чи стійку втрату працездатності від 10 % до однієї третини; 3) тяжке тілесне ушкодження — небезпечне для життя в момент заподіяння чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя; 4) смерть; 5) а також такий, що не призвів до зазначених наслідків, але в момент застосування створював реальну можливість їх настання. Умисне вбивство, передбачене ч. 2 ст. 115 КК, та замах на нього потребують додаткової кваліфікації за відповідними пунктами цієї статті. Психічне насильство, небезпечне для життя і здоров’я, — це погроза застосувати відповідне фізичне насильство, в тому числі погроза вбивством. Погроза повинна бути наявною та реальною, тобто існувати в об’єктивній дійсності, а не в уяві потерпілого, та викликати у нього обґрунтовані побоювання за її виконання.

Зміст насильства, небезпечного для життя і здоров’я потерпілого, що характеризує вимагання, передбачене ч. 3 ст. 410 КК, є тотожним із аналогічним насильством як способом розбою.

§ 3. Умисне знищення або пошкодження військового майна

Стаття 411. Умисне знищення або пошкодження військового майна

1. Умисне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна —

караються службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, або якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Умисне знищення або пошкодження військового майна є одним з найнебезпечніших військових злочинів, оскільки ці дії спрямовано на заподіяння значної матеріальної шкоди, що негативно впливає на стан боєготовності і боєздатності Збройних Сил та інших військових формувань України.