Розділ IV. Злочини проти порядку збереження та користування військовим майном

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Ті самі дії, вчинені військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли істотну шкоду, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, розбій з метою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, —

караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

Підвищена суспільна небезпечність цього злочину пояснюється тим, що поряд із заподіянням шкоди боєздатності Збройних Сил України з використанням незаконно вилучених зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин часто вчинюються тяжкі й особливо тяжкі злочини проти найвищих соціальних цінностей: життя, здоров’я, недоторканності та безпеки людей. Тому успішна боротьба з цими злочинами має важливе значення для запобігання іншим більш тяжким злочинам.

Об’єктивна сторона цього злочину виражається у таких формах: 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) шахрайство.

Поняття способу викрадення, привласнення, вимагання та заволодіння шляхом шахрайства аналогічні відповідним поняттям злочинів проти власності (статті 185, 186, 189–191 КК). Але на відміну від злочинів проти власності заподіяння матеріальної шкоди власності не є обов’язковою ознакою цього злочину.

При кваліфікації дій винної особи слід ураховувати тлумачення Верховного Суду України, що викладені в постанові його Пленуму від 26 квітня 2002 р. № 3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами».

Під викраденням слід розуміти протиправне таємне чи відкрите, у тому числі із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя або здоров’я, чи з погрозою застосування такого насильства, вилучення предметів злочину. Викрадення виражається в дії (активній поведінці). Поняттям викрадення охоплюються такі форми протиправного заволодіння та вилучення предметів злочину: 1) крадіжка — таємне, за відсутності власника чи інших осіб, або в присутності власника чи інших осіб, але за умови, що вони не усвідомлюють факт викрадення внаслідок, наприклад, нетверезого стану; 2) грабіж — відкрите, в присутності власника чи інших осіб, якщо винний усвідомлює, що його протиправні дії помічені. Частинами 1 та 2 ст. 410 КК охоплюється також грабіж, поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я; 3) розтрата — протиправне витрачання військового майна особою, якій воно було ввірене на законних підставах.

Привласнення має місце при протиправному утриманні предметів злочину, неповерненні володільцю особою, якій вони були довірені для зберігання, перевезення, пересилання, наданні у зв’язку з виконанням службових обов’язків тощо або в якої опинилися випадково чи якою були вилучені в іншої особи, котра володіла ними незаконно.

Вимагання полягає в пред’явленні особі, яка законно чи незаконно володіє або у віданні чи під охороною якої перебувають предмети злочину, протиправної вимоги про їх передавання чи права на зазначене майно з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці. За частинами 1 та 2 ст. 410 КК кваліфікуються дії, поєднані із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров’я.

Шахрайство — заволодіння військовим майном або придбання права на нього шляхом обману чи зловживання довірою.

Розкрадання деталей (складових частин) вогнепальної зброї та бойових припасів повинно оцінюватися залежно від того, який комплект деталей викрадено. Якщо викраденого комплекту деталей (складових частин) достатньо для складання придатних для використання зброї чи бойових припасів, учинене слід кваліфікувати як закінчений злочин за ст. 410 КК. Під достатнім комплектом треба розуміти таку сукупність деталей (складових частин), яка дозволяє без додаткового дороблення та пристосувань використовувати зброю для стріляння (наприклад, за наявності ствола та ударного механізму), а бойових припасів — за їх призначенням.

У разі, коли з комплекту були викрадені окрема деталь або деталі (складові частини), що не є достатнім для складання зброї чи бойових припасів, і винна особа мала намір виготовити відсутні частини, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю за ст. 410 КК та як виготовлення чи замах на виготовлення зброї або бойових припасів (ст. 263 КК).

Викрадення таких складових частин бойових припасів, які містять вибухові речовини, у будь-якому разі утворює закінчений склад злочину, передбаченого ст. 410 КК, — розкрадання вибухових речовин.

Якщо винна особа незаконно заволоділа непридатними до використання зброєю, бойовими припасами або їх частинами чи деталями, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями, помилково вважаючи їх такими, що можуть бути використані за призначенням, вчинене належить розцінювати як замах на заволодіння цими предметами і кваліфікувати за ст. 15 та відповідною частиною ст. 410 КК.

Незаконне заволодіння завідомо несправною зброєю і приведення її в придатний до використання за призначенням стан слід кваліфікувати як заволодіння чужим військовим майном та незаконне виготовлення вогнепальної зброї. Так само мають кваліфікуватися дії винного й у тому разі, коли для виготовлення придатної до використання зброї частина деталей була ним викрадена, а решта виготовлена самостійно чи придбана будь-яким іншим чином.

Момент закінчення злочину вирішується залежно від способу викрадення. Зокрема, вимагання вважається закінченим злочином з моменту пред’явлення вимоги, поєднаної з відповідною погрозою чи насильством. Шахрайство є закінченим з моменту заволодіння зазначеним у диспозиції ч. 1 ст. 410 КК військовим майном. Крадіжка та грабіж є закінченими з моменту вилучення військового майна та отримання первинної можливості розпорядитися ним на власний розсуд. Привласнення та розтрата військового майна є закінченими з моменту протиправного його утримання чи витрачання відповідно.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується тільки прямим умислом. Умислом особи охоплюються насамперед спеціальні ознаки предмета злочину. Мета і мотив можуть бути різними та для кваліфікації значення не мають. На відміну від аналогічних посягань на власність корисливий мотив і корислива мета не є обов’язковими ознаками цього злочину, його мотив і мета можуть бути різними.