Розділ III. Кримінально-правова характеристика деяких злочинів, суміжних із злочинами у сфері службової діяльності

4. Виготовлення підроблених печаток, штампів — це незаконне виготовлення форм (кліше) з рельєфним чи заглибленим дзеркальним відображенням текстів, знаків, малюнків та інших позначок (повне виготовлення) або внесення змін у справжні штампи і печатки, які спотворюють зміст реквізитів, що містяться в них.

Діяльність по виготовленню печаток і штампів здійснюється згідно з Умовами і правилами провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-гравельних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженими наказом МВС України від 11 січня 1999 р. № 17. (Див. також: Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-гравельних майстерень, виготовлення печаток і штампів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999 р. № 17.

Виготовлення підроблених офіційних бланків документів — це або їх створення певним способом (друкування тощо) з порушенням встановленого порядку їх виготовлення, або ж спотворення окремих реквізитів на бланках документів, виготовлених у встановленому законом порядку (заміна серії, номера тощо).

Бланки цінних паперів і документів суворого обліку можуть виготовлятися тільки на державних спеціалізованих підприємствах, які охороняються органами внутрішніх справ, в порядку, визначеному Правилами виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затвердженими наказом МФ, СБ та МВС від 15 листопада 1993 р., 24 листопада 1993 р., 25 листопада 1993 р. № 98/118/740.

5. Під збутом підробленого посвідчення або іншого офіційного документа чи підроблених печаток, штампів та бланків треба розуміти їх відчуження будь-яким способом (продаж, обмін, дарування тощо) особою, яка усвідомлює, що вказані предмети є підробленими (фальшивими), незалежно від того, ким вони підроблені, — особою, яка їх збуває, чи іншою особою.

6. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з названих у ч. 1 ст. 358 КК дій.

7. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Крім того, при підробленні посвідчення або іншого документа і виготовленні підроблених печаток, штампів і бланків обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета — використання вказаних предметів як самим підроблювачем, так і іншими особами. Якщо особа підробила посвідчення, документ, штамп чи печатку, щоб показати своє вміння, для колекції тощо, склад розглядуваного злочину в її діях відсутній.

8. Підроблення посвідчень та інших предметів злочину для їх наступного використання з метою заволодіння чужим майном повинно кваліфікуватись додатково як готування до розкрадання такого майна, якщо підготовлюваний злочин відноситься до категорії принаймні середньої тяжкості.

9. Суб'єктом злочину є приватна особа, яка досягла 16-річного віку. Суб'єктами злочину можуть бути і громадянин-підприємець, приватний нотаріус, аудитор та інша особа, яка має право видавати чи посвідчувати документи, і які склали і видали чи посвідчили документи. Службова особа за службове підроблення несе відповідальність за ст. 366 КК.

10. За повторне вчинення в будь-якій послідовності дій, передбачених ч. 1 ст. 358 КК, відповідальність настає за ч. 2 цієї статті. Про повторність вчинення злочину див. ст. 32 КК. Не утворює повторності послідовне вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 358 КК, однією й тією ж особою, зокрема спочатку підроблення документів, а потім їх збут (Примітка 2).

11. Про вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. 4.2 ст. 28 КК.

12. Під використанням завідомо підробленого документа, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 358 КК, треба розуміти його подання на підприємства, в установи, організації незалежно від їх організаційної форми і форми власності для набуття тих чи інших прав або звільнення від обов'язків, а також пред'явлення таких документів з тією ж метою службовим особам чи особам, які виконують професійні обов'язки (функції). Наприклад, особа пред'являє в нотаріальній конторі підроблене посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС для звільнення від сплати державного мита за вчинені нотаріальні дії.

Використання завідомо підробленого документа може бути способом вчинення інших, як правило, більш тяжких злочинів, наприклад розкрадання чужого майна шляхом шахрайства, самовільного присвоєння владних повноважень або звання службової особи. У подібних випадках дії винного мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів.

13. Закінченим злочин вважається з моменту пред'явлення чи подання документа незалежно від наслідків.

14. Предметом злочину “використання завідомо підробленого документа" є лише підроблені документи, в тому числі і різні посвідчення як їх різновид, незалежно від того, відповідальність за підроблення яких передбачена ч. 1 ст. 358 чи іншими статтями КК, в тому числі і документи, підроблені службовою особою, оскільки статтею 366 КК відповідальність за використання підроблених документів не передбачена. Використання справжнього документа, який належить іншій особі, наприклад, пред'явлення паспорта, посвідчення тощо, належного іншій особі, складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК, не утворює. Такі дії, за наявності підстав, залежно від мети їх вчинення, можуть містити склади інших злочинів чи бути готуванням або замахом на їх вчинення, наприклад, кваліфікуватись за ст. 353 КК, якою передбачена відповідальність за самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи (Примітка 3).

15. З суб'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 3 ст. 358 КК, характеризується прямим умислом.

16. Суб'єктом злочину "використання завідомо підробленого документа” може бути будь-яка фізична особа, яка досягла 16-річного віку, в тому числі і службова особа, яка вчинила підроблення документів, яке кваліфікується за ст. 366 КК.

Особа, яка підробила документ і потім його використала, підлягає відповідальності лише за ч. 1 ст. 358 КК. Якщо ж закінчилися строки давності притягнення до відповідальності за підроблення документа, вона може відповідати за використання підробленого документа, тобто за ч. 3 ст. 358 КК (Примітка 4).

17. Відповідальність за підроблення окремих видів документів та використання чи збут завідомо підроблених таких документів законодавцем передбачена в ряді інших статей КК, які щодо ст. 358 КК слід розглядати як спеціальні: ч. 1–3, 7 ст. 158, ст. 160, ст. 199, 200, 215, 216, 221, ч. 2 ст. 223, ст. 224, 318, 366, 409 КК, які повинні, як правило, застосовуватись. Це стосується як основних складів злочинів, передбачених зазначеними статтями, так і їх кваліфікованих видів. Разом з тим законодавець не виділив кваліфікованих видів складів злочинів, передбачених ст. 215 та ч. 2 ст. 223 КК. Тому, очевидно, виготовлення з метою збуту, збут або використання завідомо підроблених посвідчень особи для міжнародного поштового обміну, проїзних документів і документів на перевезення вантажу (ст. 215 КК) та внесення в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації (ч. 2 ст. 223 КК), вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, мають кваліфікуватися за ч. 2 ст. 358 КК, а не за ст. 215 КК чи ч. 2 ст. 223 КК відповідно, оскільки покарання за ч. 2 ст. 358 КК значно суворіше, ніж передбачене у санкціях ст. 215 та ч. 2 ст. 223 КК.

Використання завідомо підроблених документів, підроблення яких кваліфікується за спеціальними щодо ч. 1 ст. 358 КК статтями, особою, яка їх підробила, має кваліфікуватися за відповідною статтею КК та за ч. 3 ст. 358 КК.