Розділ III. Кримінально-правова характеристика деяких злочинів, суміжних із злочинами у сфері службової діяльності

4. Злочином самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи буде лише у випадку, коли воно поєднане з вчиненням яких-небудь суспільно небезпечних діянь. Під останніми треба розуміти правопорушення, за які передбачається кримінальна чи адміністративна відповідальність. Якщо вчинені з використанням владних повноважень або звання службової особи суспільно небезпечні діяння мають ознаки самостійних злочинів, дії винного кваліфікуються за сукупністю злочинів — за ст. 353 КК і відповідною іншою статтею КК (наприклад, ст. 190 КК).

5. Присвоєння владних повноважень або звання службової особи не для вчинення суспільно небезпечних діянь, а з іншою метою складу розглядуваного злочину не утворює. Наприклад, особа повідомляє, що вона є співробітником міліції, з метою примусити інших осіб припинити протиправну поведінку.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

7. Суб'єктом злочину може бути лише приватна особа, яка досягла 16 років. Якщо службова особа самовільно видає себе за службову особу з більш широкими повноваженнями або з більш високим званням, відповідальність може наставати за статтями, що передбачають відповідальність за службові злочини.

Глава 5. Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації

Стаття 354. Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації

Незаконне одержання шляхом вимагання працівником державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, в будь-якому вигляді матеріальних благ або вигід майнового характеру у значному розмірі за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням становища, яке він займає на підприємстві, в установі чи організації, —

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Примітка: Під незаконною винагородою у значному розмірі в цій статті слід розуміти незаконну винагороду, яка в два і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Предметом злочину є матеріальні блага або вигоди майнового характеру, які є об'єктами цивільних прав згідно з ЦК України, у вигляді грошей, окремої речі чи сукупності речей, майнових прав та обов'язків (ст. 190 ЦК):

— майно (гроші, речі, цінні папери, будь-які інші матеріальні цінності);

— право на майно (документи, що надають право на отримання майна, володіння, користування та розпорядження майном, а також документи, що надають право вимагати виконання зобов'язань матеріального характеру, тощо);

— будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигід або відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг майнового характеру, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних чи ремонтних робіт тощо).

При цьому вартість вигід майнового характеру обов'язково повинна мати грошовий еквівалент. Розмір одержаної працівником незаконної винагороди, вирахуваної у грошовому еквіваленті, має бути значним — у відповідності з приміткою до ст. 354 КК повинен у два і більше разів перевищувати неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2. Об'єктивна сторона злочину характеризується одержанням працівником державного підприємства, установи чи організації шляхом вимагання у будь-якому вигляді матеріальних благ чи вигід майнового характеру за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням службового становища, яке він займає на підприємстві, в установі чи організації. Прийняття винною особою незаконної винагороди може відбуватися як у формі її безпосереднього отримання від особи, що передає таку винагороду, або від інших осіб (знайомих, родичів), так і іншими способами (перерахуванням коштів на рахунки банків тощо). Одержання незаконної винагороди може відбуватися і в завуальованій формі, наприклад отримання коштів у борг без наміру їх повернення, під виглядом подарунка тощо. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 354 КК, є вимагання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації. Тому одержання незаконної винагороди за відсутності ознак вимагання не утворює складу даного злочину.

Одержання незаконної винагороди вважається закінченим злочином із моменту прийняття працівником державного підприємства, установи чи організації хоча б частини матеріальних цінностей або вигід майнового характеру незалежно від того, виконала чи не виконала така особа певні дії, а також незалежно від того, чи мала намір особа взагалі виконувати (не виконувати) обумовлені дії. Час отримання незаконної винагороди — до моменту виконання чи невиконання певних дій (винагорода-підкуп) або після їх виконання або невиконання (винагорода-подяка) — на кваліфікацію не впливає.

3. Вимаганням незаконної винагороди визнається вимагання працівником державного підприємства, установи чи організації будь-яких матеріальних благ або вигід майнового характеру (винагороди) з погрозою вчинення або невчинення з використанням становища, яке він займає на державному підприємстві, в установі чи організації, дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає винагороду, або умисне створення таким працівником умов, за яких особа вимушена дати винагороду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Якщо особа, щодо якої мало місце вимагання незаконної винагороди, з тих чи інших причин таку винагороду не дала, дії працівника державного підприємства, установи чи організації потрібно кваліфікувати, в залежності від інших обставин, як готування або замах на цей злочин — за ст. 14 чи 15 та за ст. 354 КК.

4. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 354 КК, характеризується виною у формі умислу. Вид умислу — прямий. Обов'язковими ознаками суб'єктивної сторони є корисливий мотив та мета отримати незаконну винагороду.

5. Суб'єкт одержання незаконної винагороди — спеціальний. Ним може бути будь-який працівник лише державного підприємства, установи ми організації, заснованих виключно на державній формі власності, який з використанням займаного ним становища на підприсмстві, в установі чи організації може виконати або не виконати певні дії в інтересах іншої особи, за що вимагає незаконну винагороду. Суб'єктами злочину можуть бути, зокрема, державні службовці державних підприємств, установ чи організацій, які не є службовими особами, посади яких відносяться до однієї з категорій посад службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р.[452], і яким встановлені ранги відповідно до ст. 26 цього Закону. До працівників державних підприємств, установ чи організацій, які не є службовими особами, відносяться також державні службовці, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ, та інші працівники, правове становище яких регулюється відповідно до Закону України “Про державну службу" та іншими законами "України.