Розділ 3. Правові підстави та умови звільнення осіб від кримінальної відповідальності чи покарання на підставі законів України про амністію

Приклад перший: Районний суд вироком від 25.10.2005 р. засудив К. за ч. 1 ст. 309 КК на 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 315 КК на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК йому визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. Згідно з п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. його було звільнено від цього покарання. Верховний Суд України своєю ухвалою від 1.03.2007 р. цей вирок скасував і відзначив, що відповідно до ст. 1 цього Закону звільняються від покарання особи, котрі засуджені за умисні злочини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років. Санкцією ст. 315 ч. 2 КК, за якою засуджено К., передбачено покарання від 5 до 12 років позбавлення волі. Отже, суд безпідставно застосував до К. акт амністії[32].

Приклад другий: Районний суд вироком від 25.01.2006 р. засудив М. за ч. 2 ст. 286 КК на 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 135 КК на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК йому визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. Згідно з п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. його було звільнено від цього покарання. Верховний Суд України своєю ухвалою від 18.10.2007 р. цей вирок скасував і відзначив, що відповідно до ст. 1 цього Закону звільняються від покарання особи, котрі засуджені за умисні злочини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років. Санкцією ст. 135 ч. 3 КК, за якою засуджено М., передбачено покарання від 3 до 8 років позбавлення волі. Тому М. не є суб’єктом амністії, у зв’язку з чим вирок підлягає скасуванню[33].

Приклад третій: Вироком місцевого суду від 29.08.2005 р. Б. був засуджений за ч. 2 ст. 310 КК на 3 роки позбавлення волі і на підставі п. “г” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. був звільнений від покарання. Верховний Суд України своєю ухвалою від 17.10.2006 р. цей вирок скасував і відзначив, що згідно змісту ст. 1 цього Закону звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та інших покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, підлягають засуджені (п. “г” – жінки віком понад 55 років) за умисне злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п’яти років. Санкцією ж ст. 310 ч. 2 КК, якою засуджено Б., передбачено покарання від 3 до 7 років позбавлення волі, тобто більше 5 років, як передбачено Законом України “Про амністію”. Тому рішення суду щодо застосування до Б. амністії не відповідає вимогам чинного законодавства[34].

Друга ознака стосується не виду злочину, а виду і міри покарання за злочин, передбачений санкцією статті КК. Так, відповідно до п. “а” ст. 5 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., підлягає скороченню невідбута частина покарання особам, засудженим до обмеження волі, а згідно п. “б” цієї ж статті підлягає такому скороченню невідбута частина покарання особам засудженим до позбавлення волі на певний строк засудженим за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше дванадцяти років. Між тим, згідно ст. 5 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. скороченню підлягають невідбута частина покарання особам засудженим тільки до обмеження волі.

Третя ознака злочину пов’язується як з видом злочину так і з видом покарання. Так, згідно з п. “а” ст. 4 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. підлягають звільненню від покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовці засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості.

Обов’язково вчинений злочин пов’язується з певними умовами його скоєння.

1) Аналіз законів про амністію свідчить про те, що в деяких випадках амністія застосовується до тих осіб які вчинили вперше злочин. Так, згідно з п. «а» Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. та п. “б” ст. 3 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, підлягають особи, крім зазначених у ст. 1 цього Закону, засуджені вперше за умисні злочини за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 8 років. При цьому звертаємо увагу суддів на те, що амністія може бути застосована до цих осіб, якщо вони раніше не вчиняли умисних злочинів або раніше вчинили умисний злочин, що втратив правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного злочину не може бути перепоною для застосування амністії.

Інше буквальне тлумачення цього Закону може привести до парадоксальних висновків про те, що до осіб, які раніше були судимі за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше 8 років, може бути застосована амністія на підставі ст. 3 цих Законів. На цій підставі не може бути застосована амністія до осіб, які раніше були судимі за умисні злочини, але судимість була погашена або знята згідно Закону, оскільки цю категорію осіб не можна віднести до засуджених вперше за умисні злочини.

Більш цікавою є ситуація вказана в п. “б” ст. 4 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. та Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., згідно з яким підлягають звільненню від покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовці, яких засуджено вперше за тяжкі злочини. Аналіз цього пункту дозволяє зробити висновки про те, що обмеження по застосуванню п. “б” ст. 4 цих Законів не відносяться до військовослужбовців які раніше були судимі за злочини невеликої або середньої тяжкості. Однак, на нашу думку, амністія не може бути застосована і до військовослужбовців які раніше були судимі зо особливо тяжкі злочини, хоча про таке обмеження в Законі не вказано. Протилежна точка зору суперечила би принципу справедливості, оскільки засуджені раніше за більш тяжкий злочин мали перевагу на застосування щодо них амністії перед тими особами, які раніше були засуджені за менш тяжкий злочин.

2) Умови вчинення злочину сформульовані не тільки позитивно, а і негативно. Так, згідно до п. п. «в» і «є» Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., п. п. “б” і “г” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та з ст. 9 Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р. звільненню від покарання підлягають особи, які мають неповнолітніх дітей, або дітей інвалідів незалежно від їх віку, одного чи обох батьків, які досягли 70 – річного віку, або визнані інвалідами 1 групи, за умови, що ці злочини не посягають на життя, здоров’я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей або батьків (ст. 7 цих Законів).

3) У законі про амністію, як правило, вказується лише на закінчені злочини, вчинені одноособово, на які поширюється дія цих законів, але відповідно до ч. 1 ст. 11, ст. 13, ст. 26, ст. ст. 32-34 передбаченими КК визнаються також незакінчені злочини; злочини, вчинені у співучасті, а також множинність злочинів. Всі вони можуть виступати елементом передумови звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі акта амністії[35]. Таку ж точку зору займає і Верховний Суд України, який в п. 2 своєї постанови Пленуму від 23.12.2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”.... відзначив, що умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті[36].

4) Інколи умови застосування акту про амністію залежать від форми вини – умисно чи з необережності було вчинено злочин. Так, згідно п. “в” ст. 5 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. скороченню підлягає на третину невідбута частина покарання особам, засудженим до обмеження волі чи позбавлення волі на певний строк, які не підлягають звільненню від покарання на підставі статей 1-4 цього Закону, засудженим за злочини, вчиненні з необережності, які вчинені вперше, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше третини призначеного основного строку покарання.

5) Обов’язковою умовою застосування закону про амністію є вчинення особою злочинів до дня набрання чинності закону про амністію включно (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про застосування амністії в Україні”). Так, якщо Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. був офіційно проголошений 26 грудня 2008 року, то під його дію підпадають особи, які вчинили злочини, передбачені цим Законом, до 24 годин 26 грудня 2008 р. включно. Це стосується всіх злочинів, окрім триваючих та продовжуваних злочинів, оскільки згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 цього Закону – дія закону про амністію... не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію.

Однак цих вимог Закону України “Про застосування амністії в Україні” не ураховують деякі суди.

Приклад перший: Постановою районного суду від 26.01.2006 р. кримінальна справа щодо обвинуваченого у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, провадженням закрита на підставі пунктів “б”, “е” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. Органами досудового слідства Г. обвинувачувався в тому, що влітку 2000 р., придбавши 48 бойових припасів до нарізної вогнепальної зброї калібром 5,6 мм, до 17.11.2005 р. незаконно їх зберігав за місцем свого проживання без передбаченого законом дозволу. Відповідно до вимог ст. 12 даного Закону дія цього закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набуття ним чинності включно. Зазначений закон набув чинності 23 червня 2005 р. Отже, звільняючи від кримінальної відповідальності Г. у зв’язку з актом амністії, суд не взяв до уваги, що його злочинні дії, які полягали в незаконному зберіганні бойових припасів, продовжувалися і після набуття чинності Законом України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., а тому положення цього Закону на Г. не поширюється. За таких обставин Верховний Суд України постанову суду скасував[37].

Приклад другий: Постановою районного суду від 11.04.2006 р. кримінальна справа щодо обвинуваченого С. у скоєні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК, провадженням закрита на підставі п. “г” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. Із матеріалів справи вбачається, що органами досудового слідства С. обвинувачувалась у тому, що в період з 25.04.2005 р. по 5.09.2005 р., використовуючи підроблений документ – трудову книжку, вона незаконно заволоділа грошима центру зайнятості у виді грошової допомоги по безробіттю в сумі 749 грн. 20 коп. Відповідно до вимог ст. 12 даного Закону дія цього закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набуття ним чинності включно. Зазначений закон набув чинності 23 червня 2005 р. Зі змісту наявного в матеріалах обвинувального висновку вбачається, що органами досудового слідства С. обвинувачувалася у вчиненні неправомірних дій у період з 25 квітня по 05 вересня 2005 р. Згідно зі ст. 4 Закону України “Про застосування амністії в Україні” від 1 жовтня 1996 р. дія закону про амністію не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію. За таких обставин Верховний Суд України постанову суду скасував[38].

Законом України від 15 квітня 2008 р. № 270 – VІ були пом’якшені санкції багатьох кримінально-правових норм КК. Зокрема, злочини, передбачені ст. ст. 207 ч. 3, 228 ч. 1, 311 ч. 2 КК з категорії тяжких злочинів перейшли до категорії злочинів середньої тяжкості. В судовій практиці виникло питання, якщо ці злочини були вчинені до 9 червня 2007 р. (до дня набрання чинності Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р.) і законодавець змінив оцінку тяжкості останніх злочинів, чи не з’явилася лі можливість застосування амністії до осіб, які вчинили ці злочини ?

На перший погляд відповідь повинна бути позитивною, оскільки згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання....

Але, на нашу думку, відповідь на це запитання повинна бути негативною, оскільки закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, згідно з ч. 1 ст. 3 КК відноситься тільки до Кримінального кодексу України і не поширюється на закони про амністію. Ю.В. Баулін з цього приводу відзначив, що ніякі акти законодавства чи акти правозастосування, після проголошення закону про амністію, а також інші події чи поведінка осіб, які вчинили злочини, не можуть впливати на визначення законом про амністію категорій злочинів та осіб, що їх вчинили до дня проголошення амністії, і на яких поширюється дія закону про амністію. В іншому випадку порушується конституційний принцип рівності громадян перед законом[39].

Таку точку зору займає і Верховний Суд України.