Розділ V. Вплив «Прикінцевих та перехідних положень» КК 2001 року на погашення судимості [400]

У розділі ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» нового Кримінального кодексу України 2001 р. розглядаються питання зворотної дії кримінального закону, зокрема питання про погашення судимості осіб, які вчинили злочини до набрання чинності новим Кримінальним кодексом [401].

Згідно до ч.ч. 1–3 ст. 5 КК:

— закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом’якшує кримінальну відповідальність, або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість;

— закон про кримінальну відповідальність, який встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії;

— закон про кримінальну відповідальність, який частково пом’якшує відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково її посилює або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію в часі лише у тій частині, яка пом’якшує відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Що стосується законодавства про припинення судимості, як складової кримінальної відповідальності, то за новим КК 2001 р., у порівнянні з КК 1960 р., воно частково або посилює (ускладнює), або частково послаблює умови погашення судимості, у зв’язку з чим зворотну дію мають тільки ті його норми, що зрештою пом’якшують кримінальну відповідальність. Отже, окремі положення КК 1960 р. про погашення судимості можуть бути застосовані до осіб, які вчинили злочини до 1 вересня 2001 р.[402], якщо в якійсь частині КК 2001 р. частково посилює умови її погашення [403].

Ю.А. Пономаренко, який досліджував теоретичні та практичні проблеми зворотної дії кримінального закону в часі, зокрема відносно судимості, відзначав, що стосується пом’якшення таких заходів кримінальної відповідальності, як судимість…, то її пом’якшення мислиме двома шляхами. По-перше, — шляхом скорочення строків судимості; по-друге, шляхом зменшення тих право кримінально-правових обмежень, які становлять їх сутність [404].

Зменшення тривалості строків погашення судимості — це самий поширений випадок зворотної дії кримінального закону в часі, який стосується інституту судимості.

Розділ ІІ Прикінцевих та перехідних положень регулює питання, пов’язані зі звільненням окремих категорій осіб від покарання на підставі КК 2001 р., зворотну дію у часі окремих його статей, судовий порядок перегляду справ стосовно осіб, які були засуджені за статтями КК 1960 р., та закриття справ щодо осіб, котрі вчинили злочини до набрання чинності КК 2001 р. Ці питання розглядаються нами у зв’язку з умовами застосування законодавства про погашення у таких умовах осіб судимості [405].

1) Згідно п. «1в» розділу ІІ цих положень передбачено звільнення від покарань, відповідно до ч. 2 ст. 74 КК, осіб засуджених за КК 1960 р. за діяння, відповідальність за які не передбачена новим Кодексом. Наприклад, осіб, яких було засуджено за ч. 1 ст. 206 КК 1960 р. (хуліганство). Згідно ч. 3 ст. 88 КК, особи звільнені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. Таким чином, ці особи не мають судимості і відомості про цю судимість, судді не повинні вказувати у вступній частині вироку [406].

Приклад: Вироком апеляційного суду від 07.05.2008 р. Н., раніше судимого 15.04.1999 р. за ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 206 КК 1960 р. на 7 років позбавлення волі, звільненого 23.01.2006 р. по відбуттю покарання, було засуджено за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК на 15 років позбавлення волі, за ч.4 ст. 296 КК на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК остаточно призначено покарання у виді 15 років позбавлення волі. Верховний суд України, перекваліфіковуючи дії Н. з ч. 4 ст. 296 КК на ч. 1 ст. 296 КК, зокрема відзначив, що посилання суду на наявність у Н. судимості за ч. 1 ст. 206 КК 1960 р. є помилковим, оскільки з набрання 1 вересня 2001 р. чинності Кримінального кодексу України в редакції від 05.04.2001 р., дії передбачені цим кодексом були декриміналізовані [407].

2) Відповідно до вимог п. 7 вищевказаних положень, особи, засуджені до покарання у виді громадської догани (ст. 33 КК 1960 р.), якщо у них до набрання чинності цим Кодексом не була погашена судимість, вважаються такими, що не мають судимості.

Отже, якщо особа була за вироком суду засуджена до покарання у виді громадської догани і на 1 вересня 2001 р. (день набрання чинності новим КК) у неї не сплинув однорічний строк погашення судимості (п. 4 ст. 55 КК 1960 р.), то така особа з 01.09.2001 р. вважається такою, що не має судимості [408].

3) Згідно п. 9 розділу ІІ цих положень, з дня набрання чинності цим Кодексом не є особливо небезпечними рецидивістами особи, визнані такими відповідно до ст. 26 КК 1960 р… Якщо ці особи продовжують відбувати призначене їм покарання, то вироки судів щодо них підлягають зміні у частині визнання їх особливо небезпечними рецидивістами. У разі потреби змінюється кваліфікація вчинених ними злочинів, а також зменшується покарання відповідно до ч. 3 ст. 74 цього Кодексу. Якщо ці особи відбули призначене їм покарання, але мають незняту судимість, то погашення судимості у цих випадках здійснюється за правилами, передбаченими статтями 89 і 90 цього Кодексу.

Згідно вимог п. 8 ст. 55 КК 1960 р. такими, що не мають судимості, визнавалися, зокрема, особливо небезпечні рецидивісти, якщо вони протягом 8 років з дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочину і якщо при цьому судом буде встановлено, що засуджений виправився і немає потреби вважати його таким, що має судимість, тобто судимість не погашалася, а знімалася судом при наявності певних умов.

Оскільки виключення визнання особи особливо небезпечним рецидивістом відбувається з дня вступу такого вироку в силу, то більш сприятливі для особи строки погашення судимості визначаються за КК 1960 р. чи КК 2001 р. і перебіг строків починається з дня відбуття остаточно обраного судом за сукупністю вироків покарання (основного та додаткового), але спливають вони окремо за конкретну судимість в залежності від свого розміру (ст. 90 КК 2001 р.) [409]. Ми згодні з позицією В.В. Голіна, тільки з одним уточненням, якщо в результаті перекваліфікації вчинених їм дій, останньому було зменшено покарання або він фактично відбув більший строк покарання чим знову йому призначений при перегляді справи, то перебіг строків погашення судимості за кожен злочин, почнуть обчислюватися не з дня відбуття остаточно обраного судом за сукупністю вироків покарання або фактично відбутого строку покарання, а з моменту спливу строку покарання, який був призначений судом при перегляді справи.

4) Відповідно до вимог п. 10 вищевказаних положень, необхідно переглянути всі справи про злочини осіб, які вчинили розкрадання державного або колективного майна у великих чи особливо великих розмірах, передбачене ч. 4 ст. 81, ч. 4 ст. 82, ч. 4 ст. 84, ч. 2 ст. 86, ст. 86-1 КК 1960 р., для вирішення питань про зміну кваліфікації дій цих осіб на відповідні частини і статті цього Кодексу (статті 185, 186, 187, 190, 191). Міри покарання особам, які засуджені за розкрадання у великих чи особливо великих розмірах за статтями 81, 82, 83, 84, 86, 86-1 КК 1960 р. і не відбули покарання, привести у відповідність із покараннями, встановленими санкціями статей 185, 186, 187, 190, 191 цього Кодексу у разі, якщо призначене покарання за відповідний злочин є більш суворим, ніж передбачене цим Кодексом.

Порівняльний аналіз вищевказаних статей Кримінальних кодексів 1960 р. та 2001 р. свідчить проте, що у новому Кодексі значно понижені максимальні санкції. Після зміни кваліфікації на відповідну частину статтю нового Кодексу та у приведенні у відповідність із покараннями, встановленими санкціями цих статей, якщо призначене покарання за злочин, передбачений статтею КК 1960 р. є більш суворим чим максимальна санкція відповідної статті КК 2001 р., визначається на підставі ст. 12 КК ступінь тяжкості вчиненого особою злочину, і останнє, порівнюються тривалість строків погашення судимості за КК 1960 р. та КК 2001 р.

Наприклад, особа була засуджена за ч. 1 ст. 83 КК 1960 р. (шахрайство) до 2 років позбавлення волі. Згідно п. 5 ст. 55 КК 1960 р. строк погашення судимості у такому випадку буде дорівнюватися 3 рокам. При перекваліфікації дій з ч. 1 ст. 83 КК 1960 р. на ч. 1 ст. 190 КК 2001 р. встановлюємо, що максимальна санкція статті 2001 року дорівнює 3 рокам обмеження волі, приводимо призначене за вироком покарання у відповідність із покаранням, встановленим максимальною санкцією ч. 1 ст. 190 КК (згідно ч. 1 ст. 72 КК, — одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі), згідно ст. 12 КК цей злочин відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 89 КК судимість за такий злочин буде погашена через 2 роки після відбуття покарання. Таким чином, у даному випадку строки погашення судимості більш сприятливі за КК 2001 р.