Розділ ІІІ. Зняття судимості (ст. 91 КК)

Погашення і зняття судимості є різними формами припинення стану судимості, оскільки при знятті судимості, на відміну від її погашення, само по собі закінчення встановленого законом строку — «не менш як половини строку погашення судимості, зазначених у ст. 89 КК» (ч. 2 ст. 91 КК) та не вчинення особою нового злочину, автоматично достроково не припиняють стан судимості, так як необхідно ще щоб вона відбула покарання у виді обмеження чи позбавлення волі (ч. 1 ст. 91 КК), зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення (ч. 1 ст. 91 КК), а також був дотриманий порядок зняття судимості, встановлений КПК (ч. 3 ст. 91 КК).

1) Дострокове зняття судимості можливе щодо осіб, які відбули покарання тільки у виді позбавлення волі або обмеження волі. У зв’язку з цим, наприклад, ст. 91 КК не поширюється на осіб, які засуджувались до покарань, не пов’язаних з обмеженням волі чи позбавленням волі.

Приклад: Вироком місцевого суду від 12.09.2005 р. Г. було засуджено за ч. 3 ст. 191 КК із застосуванням ст. 69 КК до штрафу в розмірі 510 грн. Постановою цього суду від 13.03.2006 р. судимість з Г. достроково знято, оскільки з дня вступу вироку в законну силу пройшло більше 6 місяців, а сам він своєю поведінкою довів своє виправлення. Верховний Суд України, скасовуючи постанову суду, відзначив, що згідно ч. 1 ст. 91 КК судом може бути знято судимість до закінчення строків, зазначених у ст. 89 КК, з особи, яку засуджено до обмеження або позбавлення волі. Щодо осіб, яким призначено покарання у виді штрафу, дострокове зняття судимості законом не передбачено. Тому рішення суду про застосування положення ст. 91 КК щодо Г. суперечить вимогам закону [386].

В.О. Навроцький у зв’язку з цим відзначає, що строк погашення судимості після відбування покарання у виді штрафу, виправних робіт або арешту становить лише один рік. Скорочувати цей незначний термін закон вважає недоцільним, оскільки один рік — це мінімальний строк, протягом якого можна переконатися у виправленні засудженого [387]. Таку точку зору займає і Верховний Суд України, який визнав «правильною практику, що склалася в судах, розгляду клопотань про дострокове зняття судимості… не раніше як через рік після відбуття засудженим покарання»[388].

2) Дострокове зняття судимості можливе щодо засуджених, які довели своє виправлення. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 91 КК зняття судимості може відбутися лише тоді, коли після відбуття покарання зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці особа довела своє виправлення. Зразковою слід вважати таку поведінку в сім’ї, стосовно членів трудового колективу, всього суспільства, яка соціально схвалюється, з позиції суспільної моралі гідна для наслідування іншими особами. Сумлінне ставлення до праці насамперед передбачає, що особа бере участь у суспільно корисній праці в одній із існуючих організаційно-правових форм і ця праця схвалюється суспільством, а також, зокрема, добросовісне виконання трудових обов’язків [389]. Крім того, ця особа пориває зв’язки зі злочинним середовищем та іншими особами з антисуспільною поведінкою, не зловживає алкоголем і наркотиками, не допускає правопорушень [390]. З цією метою встановлення виправлення чи не виправлення засудженим, суд вправі, відповідно до вимог ч. 2 ст. 414 КПК, витребувати необхідні документи від відповідних установ, зокрема, характеристики з місця проживання, роботи, навчання чи з органів, що здійснює нагляд за особою, яка має судимість, довідку про склад сім’ї і місто його проживання, документи про відшкодування заподіяної злочином шкоди, та інші. Якщо з урахуванням обставин справи суд дійде до висновку, що особа не довела свого виправлення, він вправі відмовити у достроковому знятті судимості. Повторне клопотання може бути порученим не раніше ніж через рік з дня відмови (ч. 6 ст. 414 КПК).

Приклад: Вироком місцевого суду від 20.11.2006 р. Ч. було засуджено за ст. 94 КК 1960 р. та за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років 2 дні. Постановою цього суду від 07.08.2008 р. судимість з Ч. достроково була знята і він визнаний таким, що не має судимості за вищевказаним вироком. Із матеріалів справи убачається, що Ч. відбув покарання у день постановлення вироку. Виходячи з вимог ч. 5 ст. 55 КК 1960 р., в якій передбачено можливість зняття судимості до закінчення строків, визначених для її погашення, суд дослідив дані про особу Ч. і прийняв рішення про дострокове зняття з нього судимості. У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування постанови суду. Верховний Суд України, скасовуючи постанову суду, відзначив, що згідно до ч. 1 ст. 91 КК зняття судимості до закінчення строків, зазначених у ст. 89 КК, може бути здійснено лише за умови, якщо особа після відбуття покарання, зокрема й у виді позбавлення волі, зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення. Подібні положення були й у кримінальному законодавстві, чинному на час вчинення Ч. злочинів. Тому, вирішуючи питання про дострокове зняття судимості, суд повинен був перевірити, чи дійсно особа стала на шлях виправлення й навести відповідні мотиви на підтвердження такого висновку. Цих вимог закону районний суд не дотримав. Як убачається із матеріалів справи, розглядаючи клопотання про зняття судимості, суд врахував лише ті дані, які надав сам Ч. (в тому числі й ті, які на запит суду видавалися безпосередньо йому). При цьому запит про те, чи не притягався Ч. до адміністративної відповідальності надсилався в органи міліції трьох районів м. Полтави, але в матеріалах є відповіді з відповідних підрозділів міліції лише двох районів. Крім того, на довідці з Ленінського РУ не вказана ні дата, ні вихідний номер, ні час, за який проводилась перевірка. Як убачається зі змісту постанови, суд, приймаючи рішення, врахував лише документи, надані Ч., і саме з цих даних зробив висновок, що довів своє виправлення. Згідно з наданими прокурором матеріалами у січні — квітні 2007 р. останній притягувався до адміністративної відповідальності чотири рази за вживання спиртних напоїв у громадських місцях та насильство в сім’ї, а на час подачі до суду клопотання про зняття судимості не сплинув строк, з якого особа вважається такою, що не піддавалася адміністративному стягненню. У своїх запереченнях посилався на вимоги ст. 39 КУпАП і стверджував, що він є особою, яка не піддавалася адміністративному стягненню, але не заперечував фактів притягнення до адміністративної відповідальності у період з січня по квітень 2007 р. Ці факти, якщо вони мале місце, суд повинен був врахувати як дані, що характеризують особу Ч., незалежно від того, що стягнення вважаються погашеними. Таким чином, рішення суду про зняття судимості з Ч. прийнято передчасно й без з’ясування, чи дійсно він довів своє виправлення [391].

Ми згодні з рішенням Верховного Суду України, оскільки вимоги ст. 39 КУпАП про те, що особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, якщо протягом року з дня закінчення виконання адміністративного стягнення, вона не вчинила нового адміністративного правопорушення, відносяться тільки до правових відношень пов’язаних з адміністративними проступками, а неодноразове вживання спиртних напоїв у громадських місцях та насильство в сім’ї після відбуття покарання не може свідчити про зразкову поведінку у суспільстві, що є перешкодою для зняття судимості.

3) Дострокове зняття судимості можливе після спливу не менше половини строку погашення судимості, встановлених законом. Згідно із ч. 2 ст. 91 КК, зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 цього кодексу, тобто виходячи з 2-х (п. 6 ст. 89 КК), 3-х (п. 7 ст. 89 КК), 6-ти (п. 8 ст. 89 КК) та 8-ми (п. 9 ст. 89 КК) річних строків.

У судовій практиці виникли питання про те, чи можливо зняття тільки однієї судимості, при наявності декілька судимостей у засудженого? В.В. Голіна вважає, що у такій ситуації, з огляду на сучасне вітчизняне кримінальне законодавство, суд може зняти одну судимість з засудженого. Друга судимість залишається у особи до моменту її автоматичного погашення, або через деякий час (сплив половини строку погашення судимості) звернеться до суду з клопотанням про її зняття [392]. На нашу думку, слід погодитися з В.В. Голіна, оскільки на відміну від попереднього КК 1960 р., за діючим Кримінальним законом України дві чи більше судимостей в залежності від ступеню тяжкості злочину можуть мати різні строки їх погашення, а тому строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин.

4) Дострокове зняття судимості можливе також, при дотриманні порядку зняття судимості. Порядок розгляду судом клопотання про зняття судимості, передбачений ст. 414 КПК і відповідно до ч. 1 цього Кодексу клопотання про дострокове зняття судимості може бути подано як особою, яка відбула покарання, так і колективом, де той працює, в районний суд за місцем проживання особи, щодо якої порушено це клопотання. У разі надходження до суду клопотання про дострокове зняття судимості суддя повинен перевірити повноту одержаних матеріалів і наявність підстав для їх розгляду в судовому засіданні. За наявності достатніх підстав для їх розгляду в судовому засіданні суддя призначає цю справу до розгляду, а якщо подані матеріали не містять достатніх даних і підстав для розгляду цієї справи, суддя залишає клопотання без розгляду (п. 12 постанови Пленуму від 26 грудня 2003 р. № 16) [393]. Клопотання про зняття судимості розглядається за участю цієї особи, а у разі звернення з клопотанням колективу підприємства — за участю також їх представника. В розгляді цього клопотання бере участь прокурор. Неявка прокурора в судове засідання не зупиняє розгляду клопотання суддею (ч. ч. 2 та 3 ст. 414 КПК). Після розгляду клопотань суддя виносить постанову і копію її видає особі, щодо якої вирішено питання про дострокове зняття судимості. На постанову суду протягом семи діб з дня її оголошення прокурор та засуджений вправі подати апеляції (ч. ч. 4 та 5 ст. 414 КПК).

4) Типові помилки при достроковому знятті судимості.

В.В. Голіна вказує на такі типові судові помилки при достроковому знятті судимості:

— помилкове обчислення строків погашення судимості, що приводить до задоволення клопотань осіб про її зняття, хоча судимість вже погашена;

— винесення судами постанов про зняття судимості з осіб, судимість яких погашена, що і відмічається у самій постанові, але замість мотивованого рішення судді про залишення клопотання без розгляду, воно задовольняється;

— слабке обґрунтування у постановах виправлення особи;

— недодержання судами вимог законодавства про погашення і зняття судимості. Перш за все, спостерігається термінологічна — невиправдана практикою — розбіжність використання понять у законі і у постановах суду. Наприклад, вживаються замість доведення «виправлення особи» такі словосполучення як «твердо став на шлях виправлення і перевиховання», «твердо став на шлях виправлення», перше з яких є підставою для застосування законодавства про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким (ч. 3 ст. 82 КК), а друге — переведення засуджених до позбавлення волі в інші умови відбування покарання (ч. 1 ст. 101 КВК), але не зняття судимості, яке потребує інших показників поведінки особи;

— нерідко суди у мотивувальній частині постанови не посилаються на статті матеріального закону, а якщо і посилаються, то не указують їх частини, що дуже важливо для з’ясування правильності прийнятого судом рішення;

— припускаються суди помилки при застосуванні законодавства про апеляцію. В деяких постановах про зняття судимості суди визначають, що вона може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 7 діб з дня її проголошення, інші — 15 діб або взагалі зазначають: постанова є остаточною і оскарженню не підлягає [394].