Розділ 2. Зміст та обсяг поняття повторності злочинів

2.1. Ознаки повторності злочинів та її поняття

Визначення понять у правових дослідженнях має відправне значення[98], і подальші міркування про кримінальну-правову оцінку повторності злочину можуть бути позбавлені будь-якої рації, якщо відправне поняття — поняття повторності злочинів — залишається недостатньо зрозумілим. Як слушно зауважено, поняття є не лише певним концентратом знань, підсумком пізнання на певному етапі, а й засобом для подальшого пізнання[99]. Саме тому важливо попередньо з’ясувати поняття повторності злочину для подальшого дослідження питань її кваліфікації.

З’ясування поняття повторності злочинів доцільно розпочати із розгляду його ознак. Адже поняття в науці розглядають як форму мислення, яке відображає предмети та явища об’єктивного світу в їхніх суттєвих і специфічних ознаках, а також зв’язки і відношення між предметами та явищами[100]. Поняття повторності злочинів, як і будь-яке інше поняття, має дві основні характеристики: зміст та обсяг. Обсяг поняття — це відображена в свідомості множинність (клас) предметів (або явищ), кожний з яких має ознаки, зафіксовані в досліджуваному понятті[101], а зміст — це відображена у свідомості сукупність властивостей, ознак і відношень предметів, ядром якої є відмінні істотні властивості, ознаки і відношення[102]. Розкрити зміст аналізованого поняття можна через його визначення. При цьому потрібно виділити і охарактеризувати істотні ознаки повторності злочинів. Під ознаками в науці прийнято розуміти все те, в чому предмети, явища подібні одне з одним або в чому вони відрізняються між собою; показник, сторона предмета чи явища, за якою можна пізнати, визначити або описати предмет чи явище[103]. На цій основі можна буде сформулювати дефініцію поняття — тобто логічно розкрити його зміст, завдяки чому буде з'ясовано суть поняття повторності злочинів, показано його відмінність від інших предметів, явищ.

Відомо багато способів визначення поняття, виявлення його істотних ознак, але найбільш поширеним є визначення поняття через родово-видове співвідношення. І при встановленні ознак повторності злочинів необхідно відшукати в системі понять та категорій кримінального права родове для повторності поняття.

Оскільки проблему повторності злочинів традиційно розглядають при висвітленні питань множинності злочинів, то важливо дослідити загальні ознаки множинності злочинів. У юридичній літературі множинність злочинів визначають, зокрема, як:

— випадки вчинення особою двох або більше злочинів, незалежно від того, піддавалась вона засудженню чи ні, якщо при цьому хоча б по двох із них не погашено юридичних наслідків або немає процесуальних перепон для кримінального переслідування[104];

— вчинення однією особою або співучасниками двох чи більше злочинних діянь, кожне з яких утворює ознаки самостійного складу злочину[105];

— вчинення особою самостійно (або у співучасті) двох чи більше злочинних діянь, кожне з яких передбачене в Особливій частині КК як самостійний склад злочину, за умови, що кожне з цих діянь не втратило кримінально-правового значення і немає правових перешкод для здійснення кримінального судочинства[106].

З уваги на викладене, можна виділити такі загальні ознаки множинності злочинів:

1) одна і та ж особа вчинила декілька злочинів;

2) хоча б два злочини зберігають кримінально-правове значення;

3) хоча б щодо двох злочинів відсутні процесуальні перепони для застосування до кримінальної відповідальності.

З'ясування родового поняття для повторності злочинів — множинність злочинів, — дає можливість визначити, що повторність злочинів характеризується такими ж ознаками, що й відповідне родове поняття, зокрема:

— ознака вчинення однією особою двох і більше злочинів є необхідною ознакою повторності злочинів, в той же час не вказує на жодну відмінність між повторністю злочинів та іншими видами множинності злочинів.

— ознака зберігання юридичних наслідків раніше вчиненого злочину забезпечує існування множинності злочинів як такої. Збереження злочином кримінально-правового значення вказує на те, що вчинене особою діяння ще містить суспільну небезпеку, особа ще не виправилась, а тому ці обставини повинні бути враховані при подальшій оцінці поведінки особи[107].

— щодо третьої ознаки, то слід сказати, що процесуальні перепони не є положеннями, які можна вирішити в кримінально-правовій площині, а ті з них, що стосуються кримінального права, можна віднести до правових властивостей і назвати їх такими, що мають кримінально-правове значення. Тому виділяти таку ознаку видається недоцільно в понятті множинності злочинів і, відповідно, в поняттях її видів.

Отже, встановлюючи родово-видове співвідношення повторності і множинності злочинів, можна визначити таку обов’язкову для повторності ознаку, як вчинення двох і більше злочинів в різний час.

Одним із найпростіших способів виявлення основних властивостей досліджуваного поняття та формулювання його визначення є аналіз наявних у спеціальній літературі поглядів. Визначення, які зустрічаються в літературі, умовно можна поділити на дві групи. Одні вчені спеціально не зупиняються на виділенні ознак повторності злочинів, наводячи їх у визначенні відповідного поняття. Інші ж подають відповідні визначення та наводять ознаки поняття повторності злочинів.

До першої групи можна віднести П. Святохіна, В. Жгутова, які сформулювали поняття повторності злочинів як вчинення злочину особою, яка раніше вчинила такий же злочин чи вказаний у законі однорідний злочин, незалежно від того чи була особа притягнена до кримінальної відповідальності за попередній злочин, за умови, що не знята і не погашена судимість і не сплили строки давності кримінальної відповідальності[108]. А. І. Свінкін вважає, що повторність злочинів — це вчинення хоча б двох тотожних, а у випадках, передбачених законом, і однорідних суспільно небезпечних діянь, жодне з яких не було предметом судового розгляду[109].