Розділ 2. Зміст та обсяг поняття повторності злочинів

В. Г. Беляєв, Н. М. Свідлов вважають, що повторністю є вчинення особою до засудження тотожних чи однорідних злочинів[110].

Незважаючи на те, що згадані вчені не вказували безпосередньо на ознаки повторності злочинів, аналіз розглянутих визначень дає підстави зробити висновок, що ознаками повторності злочинів є:

— вчинення особою двох і більше тотожних злочинів;

— вчинення особою двох і більше однорідних злочинів, у випадках спеціально передбачених кримінальним законом;

— вчинення двох і більше злочинів до засудження.

Як бачимо, перший спосіб об’єктивізації поняття повторності злочинів не дає можливості виділити більш-менш чіткий перелік істотних ознак дослідженого явища та поняття, яке його позначає.

Другу групу становлять вчені, які подають ознаки та наводять визначення поняття повторності злочинів. Наприклад, М. І. Бажанов вважає, що повторність злочинів як вид множинності злочинів має місце тоді, коли вчинено два чи більше злочини, незалежно від того, чи була особа засуджена за перший з них. І відповідно виділив такі ознаки повторності злочинів: 1)вчинення двох або більше самостійних одиничних злочинів особою чи групою осіб; 2) одиничні злочини, які входять у повторність, вчиняються в різний час; 3) для повторності злочинів не має значення чи була особа засуджена за раніше вчинений злочин; 4) повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин сплили строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, або знята чи погашена судимість[111].

В. О. Навроцький також виділив ознаки, які характеризують саме повторність злочинів як вид множинності, а саме: 1) посягання вчиняється шляхом повторення; 2) за перший злочин особа не була засуджена або ж була засуджена, однак цій судимості закон не надає кваліфікуючого значення; 3) у статті Особливої частини КК повторності надано значення ознаки складу злочину; 4) кожне з двох чи більше діянь становить собою окремий злочин[112].

Погоджуючись загалом із запропонованими ознаками, слід зазначити, що навіть у випадках, коли повторність не передбачена як ознака у складі злочинів, вона все одно існуватиме як явище і впливатиме на призначення покарання.

І. О. Зінченко, В. І. Тютюгін виділяють кількісні і якісні ознаки повторності злочинів, зокрема, кількісна ознака — це вчинення особою (групою осіб) самостійних одиничних злочинів. До якісних ознак вчені відносять: 1) злочини при повторності мають передбачатись однією і тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК; 2) тотожні чи однорідні одиничні злочини, що утворюють повторність, можуть мати різний характер, бути простими чи складними; 3) для поняття повторності немає значення, чи були злочини, з яких вона складається, закінченими, чи один з них був лише готуванням до злочину або замахом на нього; 4) повторність виникає і в тих випадках, коли один або декілька злочинів, з яких вона складається, вчинені у співучасті; 5) всі злочини, з яких складається повторність, вчиняються в різний час і віддалені один від одного певним проміжком часу; 6) повторність має місце незалежно від того, чи була особа засуджена за раніше вчинений нею злочин; 7) збереження кримінально-правового значення хоча б двома злочинами, що створюють повторність[113].

Вважаємо, що наведені ознаки в цілому правильно розкривають поняття повторності, все ж таки мають певні недоліки, оскільки не виділено найбільш суттєвих ознак, які виражають специфіку саме повторності злочинів, а не множинності злочинів загалом. Тож необхідно проаналізувати окремі ознаки повторності злочину, аби, дослідивши їхні сторони, відшліфувавши всі аспекти розуміння, потім зібрати ці ознаки у внутрішньо єдине, логічно вивірене, чітке і якомога більш адекватне визначення поняття повторності злочинів. Вищевикладене свідчить, що існує проблема визначення самої кількості ознак повторності злочину, які є необхідними і достатніми для відображення її сутності і відмежування від усіх суміжних понять[114], як того вимагають логічні правила визначення поняття.

Узагальнивши вище викладене, варто зауважити, що більшість науковців, які давали визначення повторності злочинів, вказували на обов’язковість такої ознаки, як вчинення особою двох або більше одиничних злочинів. Як слушно відзначив В. П. Малков, «наявність вчинення однією і тією ж особою двох чи більше злочинів — необхідна юридична ознака повторності злочинів»[115].

За своєю юридичною природою злочин як соціальне явище завжди одиничний і не втрачає свого значення навіть у випадку повторного його вчинення. Тому «повторний злочин» поняття умовне, узагальнююче. У юридичній літературі під одиничним злочином розуміють просте чи ускладнене суспільно небезпечне діяння, яке має взаємопов’язані об’єктивні та суб’єктивні ознаки, що повторюються в об’єктивній дійсності саме в такому сполученні, містить ознаки одного складу злочину і кваліфікується за однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК[116]. Саме з таких одиничних злочинів і складається повторність злочинів. Одиничні злочини, які утворюють повторність злочинів, можуть мати різний характер. Повторність має місце при вчиненні двох або більше простих одиничних злочинів, триваючих, продовжуваних та ускладнених. Наприклад, повторність злочинів наявна при вчиненні таких простих злочинів, як крадіжка і шахрайство, або такого простого злочину як грабіж і такого триваючого як ухилення від сплати податків, ускладненого злочину як розбій і простого злочину як тілесне ушкодження.

Повторність утворює вчинення двох чи більше одиничних злочинів:

1) попереднього — вчинення якого передує повторності;

2) кожного наступного — який, власне, і є повторним.

Такі злочини виступають елементами повторності. У випадках, коли попередній і наступний (повторний) злочини названі в диспозиції відповідної частини статті Особливої частини КК, повторність злочинів виступає як кваліфікуюча ознака складу злочину. Якщо повторність злочинів прямо не передбачена в статті Особливої частини КК (наприклад, особа вчинила два умисних тяжких тілесних ушкоджень), вона розглядається як обставина, що обтяжує покарання.

В. О. Навроцький дослідив, що попередній і наступний злочини в КК України позначені по-різному, зокрема попередній злочин:

— шляхом вказівки на його назву. Наприклад, у ч. 2 ст. 187 КК України передбачено: «Розбій, вчинений… особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм»;

— через перелік статей Особливої частини КК України, які передбачають відповідний злочин. Зокрема, в ч. 2 ст. 307 КК України вказано: «Ті самі дії, вчинені повторно або… особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308–310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу»: