Розділ 1. Загальні засади дослідження. проблеми системного способу тлумачення кримінального закону

Система законодавства — не просто сукупність нормативно-правових актів, а їх диференційована система, що ґрунтується на принципах субординації і координування її структурних компонентів. Якщо первинним елементом системи права є норма, то первинним елементом системи законодавства — нормативно-правовий акт. Система законодавства — це упорядкована за різними об'єктивними критеріями певна множина нормативних актів, що формується для найбільш ефективного використання правових норм[137].

З огляду на взаємозв'язок поняття системи та системності у праві та у галузі кримінального права науковці достатньо вивчали питання дослідження стану системності законодавства та системності КК України зокрема.

Наприклад, на думку А. Безверхова, поняття «системність» у кримінальному праві належить до багатозначних. У законотворчому аспекті системність є однією з основних властивостей кримінального права і принципів побудови кримінального законодавства.

Відповідно до правозастосування системність — один із способів роз'яснення смислу і змісту кримінально-правової норми через зіставлення її з іншими нормами кримінального права або з нормами іншої галузевої належності.

Згідно з науково-філософськими судженнями системність можна розглядати як один із видів методологічного підходу до вивчення кримінально-правових явищ, основою якого є розуміння відповідної галузі права і законодавства як цілісної системи[138].

Питання системності положень КК достатньо досліджені. Але чи дійсно є така потреба в систематизації положень кримінального закону, чи її немає і яке значення систематизація кримінального закону має для системного тлумачення?

З цього приводу можна навести один факт: за період з 1991 до 2007 роки Верховна Рада України ухвалила загалом 17 кодексів, більшість з них прийнята на заміну вже існуючим на той час кодексам. Серед цих кодексів був і КК України. Якість цього та інших кодексів, ухвалених у такий короткий для кодифікації термін, окремі науковці ставлять під сумнів[139].

Вітчизняні науковці висувають аргументи на підтримку двох основних позицій стосовно розгляду кримінального закону як системи:

1) КК України — цілісна узгоджена система[140];

2) КК України — система, яка потребує доопрацювань через існування окремих вад та неузгодженість окремих приписів[141].

Більшість науковців підтримують другу позицію, і ми також є її прибічниками. Можемо зауважити, що доопрацювання, яких потребує КК України, можуть бути у окремих його положеннях і щодо окремих його термінів.

Н. Бокова визначає систему кримінального закону як складну і динамічну сукупність інститутів, зумовлену політичними та економічними потребами суспільства, що виникли, принципами кримінальної політики, основами криміналізації та декриміналізації, пеналізації і депеналізації[142].

Це визначення демонструє, який вплив ззовні здійснюється на систему кримінального закону.

Маємо зауважити, що значну частину наукових досліджень щодо системи кримінального закону спрямовано на вивчення його структури як невід'ємної складової кримінального закону. Відтак В. Коняхіна акцентує на тому, що структура системи кримінального права — це ієрархічне формування і сукупність стійких зв'язків щодо самостійних кримінально-правових інститутів і їх нормативних приписів, що отримали формальне закріплення в розділах, главах та статтях кримінального закону[143].

Як відомо, закони про кримінальну відповідальність систематизовані в один нормативно-правовий акт та поділені у ньому як такі, що розміщені у Загальній і Особливій його частинах. Загальна і Особлива частини взаємопов'язані та утворюють неподільну системну єдність. Значення цієї єдності найбільш помітне під час застосування окремих статей Кодексу. Не можна застосувати жоден кримінально-правовий припис, що міститься в Особливій частині КК, не звернувшись водночас до Загальної частини. Загальна і Особлива частини КК поділяються на розділи, а останні, своєю чергою, — на окремі статті.

Цей поділ зумовлений тим, що КК — велика система і досить складна для вивчення. На думку О. Старіша, складну підсистему можна поділити на певне число більш дрібних підсистем. Процедуру поділу підсистем можна продовжувати до отримання таких підсистем, які в умовах цього завдання будуть визнані досить простими і зручними для безпосереднього вивчення[144]. Відтак Загальна частина чинного КК України охоплює 16 розділів, а Особлива частина — 20, систематизованих за групами споріднених суспільних відносин, на які посягають відповідні злочини.

Як відомо, статті КК пронумеровані арабськими цифрами і мають заголовки, що відображають сутність правових приписів, що містяться в нормах. Як зауважують Ю. Баулін та В. Борисов, КК України створений відповідно до лінійної та дробової структури, з окремою нумерацією розділів для Особливої та Загальної частин[145].

У разі включення в КК нової статті вона поміщається у відповідний розділ Загальної або Особливої частини, як правило, безпосередньо після статті, що найбільш близька до неї за змістом. Новій статті надається номер попередньої статті і додатковий цифровий індекс — 1, 2, 3 і т. д. У деяких випадках статті або частини статей КК поділяються на пункти, що мають цифрове позначення. Окремі статті КК мають примітки, в яких роз'яснюються поняття і терміни, застосовані в цій або в деяких інших статтях[146].

На думку О. Маріна, кожну з наведених структурних частин статті Особливої частини КК України можна вдосконалювати. Наприклад, пропонується, щоб номер статті складався із посилання на відповідний розділ Особливої частини та порядковий номер статті у цьому розділі. Наприклад, ч. 1 ст. 115 КК України виглядатиме як ст. 2-1-1 КК України, або ст. 2/1/1 КК України, де перша цифра позначатиме розділ, друга порядковий номер статті у розділі, а третя — відповідну частину статті[147]. Запропоноване дає змогу полегшити використання норм Особливої частини КК населенням, проте не вирішує проблем, які виникають із нумерацією у разі внесення змін до КК, а саме за виникнення нових складів злочинів.

Російські науковці Л. Кругліков та Л. Смірнова говорять і про інші пропозиції щодо зміни структури Загальної та Особливої частин КК.