Розділ 1. Загальні засади дослідження. проблеми системного способу тлумачення кримінального закону

Проте системний підхід — це не єдиний засіб вивчення систем. Системний підхід не може замінити конкретні науки у вивченні конкретних систем, він покликаний допомагати науковцям усіх спеціальностей вивчати системи, використовуючи в концентровано методологічному вигляді всі досягнення такого наукового пізнання[186].

Отже, теорія систем є методологічною основою системного тлумачення кримінального закону, адже таке тлумачення ґрунтується на положеннях про те, що кримінальний закон є системою, законодавство України є системою, ці системи є цілісними, мають відповідні елементи, характеризуються існуванням певних зв'язків. Якість результату системного тлумачення кримінального закону безпосередньо залежить від рівня систематизації законодавства, яке перебуває у зв'язку із кримінальним законом, та самого кримінального закону.

Основним завданням системного підходу у кримінальному праві є вироблення відповідної теоретико-пізнавальної технології вивчення кримінального закону як системи, пізнання системності законодавства, застосування отриманих знань на практиці.

Застосування такої «пізнавальної технології» додає науковим знанням про кримінальний закон нові аспекти, поглиблює знання про нього, дозволяє краще долати перешкоди на шляху його пізнання.

Узагальнюючи зазначене в цьому розділі монографії, можемо зробити такі висновки:

1. Історичний екскурс, пов'язаний із становленням тлумачення загалом та системного способу тлумачення зокрема, свідчить, що тлумачення пройшло певні етапи від повного заперечення до теперішнього визнання його необхідності. Хоча питання історичного становлення тлумачення досліджено вибірково, це дозволило простежити певні його поетапні особливості.

Зокрема: а) спостерігається повна заборона тлумачення;

б) тлумачення дозволяється однак з багатьма умовами;

в) тлумачення стає невід'ємним атрибутом правозастосування та визнається законодавцем; г) значення закону порівняно з тлумаченням зменшується, стає можливим нівелювання приписів законів.

Проте навіть тоді, коли тлумачення заборонялось, викорінити його було неможливо: його називали інакше та суть була тією ж. Тлумачення здійснювали державні мужі і простий люд; з негайною реалізацією та без неї. Тлумаченню законів не навчали, але усвідомлення і роз'яснення дійсного змісту норм права, державної волі, яка в них виражена, здійснювалось повсякчас.

2. Такі терміни, як тлумачення, тлумачення норм права, герменевтика, юридична герменевтика, коментар, семантика, доповнюють один одного, а в деяких випадках можуть заміняти один одного. Щодо терміна коментар, то на цьому етапі розвитку суспільства у галузі права доцільно вживати його для позначення специфічних книг, як-от, Коментар Конституції України.

Семантику виокремлюють як розділ логіки, результати її активно використовували і використовують у тлумаченні загалом та тлумаченні норм права зокрема.

Інтерпретація становить частину науки герменевтики і водночас є синонімом до терміна тлумачення. Крім цього, термін інтерпретація можна застосовувати із семантичним аспектом тлумачення для позначення стадії попереднього створення певного терміна. Як визначає більшість теоретиків права, саме питання інтерпретації залишається відкритим.

Герменевтика як загальнофілософська наука призначена полегшувати розуміння та інтерпретацію (тлумачення), а її різновид — юридичну герменевтику можна замінити словами «техніка тлумачення норм права». Коли говоримо про способи, види та ін., то в поєднанні доцільно вживати термін «тлумачення норм права» (тлумачення). Інтелектуально-вольова діяльність спрямована на з'ясування (усвідомлення) і роз'яснення волі законодавця матеріалізованої у нормі права, а також результати цієї діяльності узагальнюються терміном тлумачення норм права.

3. Аналіз позицій науковців у галузі тлумачення дає підстави вважати, що тлумачення кримінального закону — це інтелектуально-вольова діяльність, спрямована на з'ясування (усвідомлення) і роз'яснення смислу кримінального закону (його певних приписів) у разі необхідності з метою точного його застосування, та результати цієї діяльності.

4. Відповідно до логіки між суміжними поняттями, які утворюють зміст вказаних термінів, можуть виникнути три види відношень: а) відношення тотожності (рівнозначності або повного збігу); б) відношення підпорядкування; в) відношення часткового збігу[187].

Відтак значення термінів «тлумачення» та «інтерпретація» є тотожними; «інтерпретація» підпорядковується за значенням терміну «герменевтика», таке ж співвідношення термінів «тлумачення норм права» та «системний спосіб тлумачення норм права»; натомість значення термінів «тлумачення» та «коментар» частково збігаються.

5. Дослідження стосовно системного тлумачення кримінального закону вітчизняними науковцями не проводилися. Здобутки, наявні у цій галузі, вкрай обмежені й недостатні навіть для викладу у навчальній літературі.

Немає напрацювань щодо істотних ознак системного тлумачення кримінального закону, особливостей застосування такого тлумачення, визначення його прийомів та правил.

Недостатньо уваги приділено дослідженню особливостей використання системного тлумачення стосовно кримінального закону, що спонукає до системних досліджень у галузі кримінального законодавства України.