Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

1. Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

2. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

3. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

4. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

. (Із змін, від 18.11.2003)

1. Договір застави відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК повинен бути укладений у письмовій формі, якщо законодавством не встановлена вимога про обов’язкове нотаріальне посвідчення договору застави. Порушення вимоги закону про укладення договорів щодо встановлення забезпечення виконання зобов’язань у простій письмовій формі тягне їх недійсність (нікчемність). Це передбачено ч. 2 ст. 547 ЦК і (стосовно застави) ст. 14 Закону «Про заставу» [64]. При укладенні договору застави в простій письмовій формі повинні дотримуватися правила ст. 638 ЦК. Спір, що виникає при укладенні договору застави в простій письмовій формі, може бути переданий на вирішення суду відповідно до загальних правил (ст. 649 ЦК; ст. 181 ГК [42]).

2. Договір застави нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню. Про поняття нерухомого майна див. ч. 1 ст. 181 ЦК та коментар до цієї статті.

Нотаріальне посвідчення договорів застави нерухомого майна провадиться за місцем його знаходження (частина четверта ст. 55 Закону «Про нотаріат» [75]). Лише стосовно іпотечних договорів, що укладаються відповідно до Закону «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» [199], допускається нотаріальне посвідчення як за місцезнаходженням нерухомості, що є предметом іпотеки, так і за місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця (частина четверта ст. 5 названого Закону).

3. Підпунктом 3 п. 7 Розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [207] до ст. 13 Закону «Про заставу» внесені зміни, відповідно до яких не вимагається нотаріального посвідчення договорів застави транспортних засобів. Але слід враховувати, що в сфері дії Закону «Про іпотеку» [197] на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання поширюється правовий режим нерухомого майна (абзац другий ст. 1 цього Закону). Отже, договори застави перелічених об’єктів підлягають нотаріальному посвідченню відповідно до частини першої ст. 18 Закону «Про іпотеку». А щодо морських торговельних суден чинною є ст. 366 КТМ [34], що також передбачає нотаріальне засвідчення договору про іпотеку судна.

4. Якщо договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, воно здійснюється на підставі правовстановлюючих документів на предмет застави. Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, наводиться в Додатку 1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно [352]. Щодо інших об’єктів правовстановлюючими документами слід вважати документи, що підтверджують правомірність їх придбання, зокрема, — свідоцтва про право власності на морські судна (ст. 35 КТМ [34]), реєстраційні свідоцтва на повітряні судна (ст. 25 Повітряного кодексу [32]), суднові свідоцтва (ст. 27 Статуту внутрішнього водного транспорту [403]).

5. Сторони договору застави можуть домовитися про нотаріальне посвідчення договору застави і в тому випадку, якщо законодавством воно не передбачене. Договір застави в такому випадку може бути відповідно до ст. 41 Закону «Про нотаріат» посвідчений будь-яким нотаріусом незалежно від місця знаходження майна. Нотаріальне посвідчення договору застави, звичайно ж, означає, що законність договору перевіряв юрист, що має відповідну кваліфікацію. Але президія Вищого арбітражного суду свого часу роз’яснила [396], що сам по собі факт нотаріального посвідчення договору застави не виключає можливості визнання його недійсним чи неукладеним, якщо для цього є матеріально-правові підстави. Це роз’яснення відображає практику, що склалася та зберігається. Щодо неукладеного договору див. п. 3 коментаря до ст. 215 ЦК і коментар до ст. 638 ЦК.

6. Договори застави, в тому числі і іпотечні договори, державній реєстрації не підлягають. Державна реєстрація застави не є державною реєстрацією договору застави. Про державну реєстрацію іпотеки див. п. 26 коментаря до ст. 545 ЦК.

7. Реєстрація застав рухомого майна здійснюється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі — Державний реєстр) відповідно до ст. 46 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Кабінет Міністрів відповідно до доручення, яке дане йому названим Законом, затвердив Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна [309].

7. Реєстрація застав рухомого майна не є обов’язковою. Але відсутність реєстрації означає, що застава є чинною лише у відносинах між заставодавцем та заставодержателем. Будь-яких прав на переважне задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна перед третіми особами-кредиторами заставодавця (боржника) заставодержатель незареєстрованої застави не отримує. Такі права він отримує тільки із факту реєстрації застави в Державному реєстрі (ст. 12 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»), якщо інше не встановлено цим Законом.

8. Цей Закон встановлює правила про пріоритет обтяжень, в тому числі застав. Пріоритет надається зареєстрованим обтяженням (заставам) над незареєстрованими. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації. Стосовно кожного із цих випадків в частині першій ст. 14 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зроблено застереження «якщо інше не встановлено цим Законом». Це слід тлумачити таким чином, що наступна застава шляхом реєстрації легалізується, хоч би вона суперечила ч. 1 ст. 588 ЦК: наступна зареєстрована застава, яка суперечить цьому положенню Цивільного кодексу, може бути визнана судом недійсною лише за умови, що була зареєстрована попередня застава. Наступна зареєстрована застава має пріоритет над незареєстрованою попередньою заставою, хоч би наступна застава суперечила ч. 1 ст. 588 ЦК. Цей висновок ґрунтується на частині другій ст. 12 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

9. Правила про пріоритет незареєстрованих застав не встановлені. Але такий пріоритет випливає із ч. 3 ст. 588 ЦК, що встановлює переважне право попередніх заставодержателів перед наступними.

10. Реєстрація обтяжень рухомого майна, в тому числі і застав, здійснюється на підставі заяви обтяжувана (заставодержателя), в якій повинні бути зазначені відомості про обтяжувана (заставодержателя) і боржника (заставодавця), підставу виникнення обтяження, його зміст, опис рухомого майна, що є предметом обтяження (застави), про заборону чи обмеження права боржника відчужувати предмет обтяження. Більш детально вимоги до цих відомостей викладаються у частині першій ст. 43 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [207].

11. Держателем Державного реєстру є Міністерство юстиції. До його функцій належать: 1) організація ведення Державного реєстру; 2) прийняття заяв та внесення записів до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна, а також про звернення стягнення на предмет обтяження; 3) забезпечення вільного доступу будь-яких осіб до внесених до Державного реєстру відомостей про обтяження цілодобово впродовж семи днів на тиждень; 4) надання витягів з Державного реєстру про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна; 5) стягнення плати за внесення записів до Державного реєстру та надання витягів із нього.

12. Держателю Державного реєстру надається право делегувати повноваження реєстраторів Державного реєстру тільки юридичним особам державної форми власності. Це виключає здійснення функцій реєстраторів приватними нотаріусами.

13. Записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувана (заставодержателя). Моментом реєстрації обтяження (застави) є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації є день, година і хвилина реєстрації у Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження (застави).