Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

ЗАСТАВА ЦІННИХ ПАПЕРІВ

68. Відносини з приводу застави цінних паперів регулюються ст. 53, 54 Закону «Про заставу» [64]. Передбачено поширення на відносини щодо застави цінних паперів на пред’явника норм ст. 40 — 42 Закону «Про заставу», присвячених заставі товарів в обороті або у переробці (ст. 55 Закону «Про заставу»). Крім того, окремі правила, що стосуються застави цінних паперів, містяться в підзаконних нормативно-правових актах (Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів; п. 2.1 Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України [374]).

69. Стаття 53 Закону «Про заставу» допускає заставу ордерних цінних паперів шляхом вчинення передавального запису (індосаменту) і вручення заставодержателю індосованого цінного паперу. В інших випадках застава цінних паперів оформляється договором між заставодавцем та особою, на ім’я якої були видані цінні папери.

70. Заставлені цінні папери (якщо вони випущені в паперовій формі) можуть бути передані на зберігання в депозит нотаріуса або банку.

71. Застава іменних цінних паперів, право власності на які підлягає реєстрації, передбачає дотримання Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Після укладення договору застави оформляється розпорядження застави. Якщо разпорядження застави дається власником іменних цінних паперів, воно оформляється як передавальне розпорядження (п. 21 названого Положення). Стосовно передавального розпорядження як варіант встановлюється вимога нотаріального посвідчення підпису на ньому (п. 2.1 того ж Положення). На підставі розпорядження застави реестродержатель (реєстратор) вносить у систему реєстру запис про заставу, запис про припинення застави здійснюється за розпорядженням заставодержателя. Розпорядження застави — це типовий односторонній правочин. А ст. 78 Закону «Про нотаріат» [75] допускає нотаріальне засвідчення підпису тільки на документах, що не мають характеру правочинів. Отже, орган, що затвердив назване Положення (Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку), не мав права встановити обов’язковість нотаріального засвідчення підпису власника іменних цінних паперів на розпорядженні застави. Не мав він права і установити обов’язковість нотаріального посвідчення розпорядження застави як правочину, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК кожен випадок, коли правочин підлягає нотаріальному посвідченню, може бути встановлений лише законом. Правда, зазначене вище Положення передбачає, що посвідчення справжності підпису може здійснюватись не тільки нотаріусом, іншими особами, уповноваженими на здійснення нотаріальних дій, а й відповідальним працівником реестроутримувача.

72. Звернення стягнення на цінні папери, що є предметом застави, може здійснюватись шляхом звернення з позовом до суду. Отримання виконавчого напису нотаріуса з метою звернення стягнення на заставлені цінні папери не передбачається. Стаття 33 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлює особливості позасудового звернення стягнення на заставлені цінні папери та реалізації заставодержателем прав, що випливають із застави певних видів цінних паперів.

На заставодержателя, який звертає стягнення на боргові цінні папери (п. 2 ч. 1 ст. 195 ЦК), строк платежу за якими настав або які підлягають сплаті на вимогу, покладається обов’язок надіслати повідомлення про це боржникові, а також іншим

обтяжувачам, на користь яких зареєстроване обтяження відповідних цінних паперів. Якщо цінні папери знаходяться у правомірному володінні заставодержателя і платіж за відповідними цінними паперами повинен провадитись на вимогу держателя, заставодержатель має право пред’явити цінний папір до оплати. Отриманий заставодержателем надлишок (сума, що перевищує розмір забезпеченого заставою цінних паперів зобов’язання) підлягає поверненню боржникові.

73. Можливе позасудове звернення стягнення на пайові та похідні цінні папери (п. 1, 3 ч. 1 ст. 195 ЦК), які знаходяться у володінні заставодержателя, якщо вони мають обіг на організованому ринку цінних паперів. Після повідомлення боржника та інших обтяжувачів заставодержатель вправі продати зазначені цінні папери за ціною, не нижчою за їх ринкову ціну на організованому ринку цінних паперів на день продажу. Якщо протягом двох торгових днів цінні папери не реалізовані, заставодержатель втрачає право їх реалізації без звернення стягнення на них у судовому порядку.

74. Національний банк України здійснює рефінансування (кредитування) банків шляхом проведення тендерів лише під відповідне забезпечення зобов’язань банків щодо повернення отриманих кредитів.

При цьому предметом застави можуть бути: 1) державні облігації України (облігації внутрішньої державної позики України, облігації зовнішньої державної позики України, цільові облігації внутрішньої державної позики України); 2) державні облігації України, які перебувають у довірчій власності банку; 3) депозитні сертифікати; 4) цінні папери Державної іпотечної установи, у тому числі розміщення яких здійснено під гарантію Кабінету Міністрів України та підтверджено коштами в Державному бюджеті України; 5) іноземна валюта (долари США, евро, англійські фунти стерлінгів, швейцарські франки, японські єни); 6) іпотечні облігації (лише звичайні); 7) облігації місцевих позик; 8) облігації підприємств (крім цільових), у тому числі ті, розміщення яких здійснено під гарантію Кабінету Міністрів України; 9) векселі суб’єктів господарювання — резидентів України. Національний банк в окремих випадках може здійснювати рефінансування банків під забезпечення векселями нерезидентів; 10) векселі банків, авальовані іншим банком; 11) гарантії іншого банку-резидента (п. 3.4 Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України [374]).

Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України передбачає право Національного банку здійснити реалізацію цінних паперів без звернення до суду з позовом про звернення стягнення на заставлене майно. За рахунок коштів, виручених від продажу заставлених цінних паперів задовольняються усі вимоги НБУ до банку-позичальника про повернення сум заборгованості за кредитом, про сплату процентів, а також про сплату пені.

Стаття 576. Предмет застави

1. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

2. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

3. Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором.

4. Предметом застави не можуть бути національні, культурні та історичні цінності, які є об’єктами права державної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національної культурної спадщини.

5. Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом.

6. Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

7. Застава окремих видів майна може бути заборонена або обмежена законом.