Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

1. За загальним правилом, предметом застави може бути будь-яке майно, що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Якщо укладено договір застави речі, вважаються заставленими приналежності до цієї речі (ч. 3 ст. 576 ЦК; частина четверта ст. 5 Закону «Про іпотеку» [197]; п. 1 частини першої ст. 6 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»), але сторони вправі в договорі застави передбачити інше. Право застави відповідно до ч. З ст. 576 ЦК поширюється на плоди, продукцію та доходи, отримані від використання заставленого майна, лише у випадках, встановлених договором. Але спеціальним правилом п. 2 частини першої ст. 6 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» стосовно рухомого майна встановлено, що обтяження, в тому числі і застава, поширюються на продукцію, плоди та доходи, які виробляються, добуваються, одержуються від використання предмета обтяження, якщо інше не передбачено законом або договором. Це правило і підлягає переважному застосуванню перед ч. 2 ст. 576 ЦК.

2. Предметом застави може бути майно, якого заставодавець набуде після виникнення права застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо). Коли після перелічення певних предметів, явищ вживається слово «тощо», логічно зробити висновок про те, що на інші предмети чи явища відповідне висловлювання поширюється за умови, що вони можуть бути поставлені в один ряд з предметами чи явищами, що названі. Виходячи із цього, положення ч. 2 ст. 576 ЦК не можна поширити на ті об’єкти, що стануть власністю заставодавця в силу правочинів.

3. Предметом застави може бути частина будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вона виділена в натурі, а право власності на неї зареєстроване як на окремий об’єкт нерухомості (частина третя ст. 5 Закону «Про іпотеку» [197]). Без цього частина будівлі, споруди, іншого об’єкта нерухомого майна не може бути предметом іпотеки.

4. Предметом застави можуть бути гроші (готівкові та безготівкові) та цінні папери, в тому числі такі, що посвідчують корпоративні права, якщо інше не встановлено актами законодавства. Правда, гроші на рахунках у банках можуть бути предметом застави за правилами, встановленими для застави майнових прав (п. 33 Роз’яснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про заставу» [396]).

5. Предметом застави можуть бути валютні цінності, в тому числі готівкова і безготівкова валюта. При цьому валюта і валютні цінності відповідно до ст. 9 Закону «Про заставу» [64] можуть знаходитися у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи. Особа може передавати в заставу валютні цінності, що знаходяться в її власності. При цьому слід враховувати, що володіння майном (в тому числі й коштами) вважається правомірним, поки інше не встановлено судом, господарським судом, третейським судом (ч. З ст. 397 ЦК). Передання валютних цінностей у заставу не охоплюється поняттям валютних операцій (п. 2 частини першої ст. 1 Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» [231]), тому на заставу валютних цінностей не поширюються обмеження, встановлені названим Декретом.

Тільки у випадку, коли переданий валютних цінностей у заставу пов’язане з ввезенням, переказом і пересиланням валютних цінностей за межі території України, діють обмеження, встановлені зазначеним Декретом [231].

6. Предметом застави можуть бути майнові права, в тому числі майнові права інтелектуальної власності авторів творів науки, літератури, мистецтва, суб’єктів суміжних прав, майнові права на об’єкти промислової власності. Предметом застави можуть бути як абсолютні, так і відносні права (права кредиторів у зобов’язаннях). При цьому на майнові права поширюється загальне правило про те, що предметом застави може бути тільки майно, яке може бути відчужене і на яке може бути звернене стягнення (ч. 1 ст. 576 ЦК).

Якщо заміна кредитора в зобов’язанні не допускається (ст. 515 ЦК), права кредитора не можуть бути предметом застави. Права, що є предметом застави, мають бути належне індивідуалізовані, зокрема зазначенням на боржника, обов’язки якого кореспондують праву, що передається в заставу. Предметом застави можуть бути права, що виникнуть у заставодавця після виникнення застави. Закон «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [207] (ст. 32) визначає порядок позасудового звернення стягнення на право грошової вимоги, що є предметом застави (іншого забезпечувального обтяження), та його (права) реалізації. Звідси не слід робити висновок про те, що предметом застави може бути тільки право грошової вимоги. Будь-яке право, що може бути відступлене, може бути предметом застави. Зазначений Закон допускає позасудовий порядок звернення стягнення лише на право грошової вимоги. Загальні правила щодо цього сформульовані в ст. 23 Закону «Про заставу» [64].

7. Цивільний кодекс визнає можливість укладення договорів щодо «єдиних майнових комплексів підприємств». Прямо передбачається можливість передання їх у заставу (ч. 4 ст. 191 ЦК). Але така можливість передбачалась ще до прийняття нового Цивільного кодексу. Частина четверта ст. 11 Закону «Про заставу» передбачає можливість передання в заставу цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів за згодою і на умовах, погоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним майном. Застава цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства передбачає складання розподільчого балансу і облік доходів, оборотних матеріальних коштів, поліпшень майна і прав, одержаних, набутих або зроблених після укладення договору застави. Оскільки підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю (ч. 3 ст. 191 ЦК), застава єдиного майнового комплексу має здійснюватись відповідно до Закону «Про іпотеку» [197]. Але на цей час названий Закон неможливо застосовувати до правовідносин щодо іпотеки підприємств як єдиних майнових комплексів.

8. Відповідно до ч. 4 ст. 576 ЦК і частини четвертої ст. 4 Закону «Про заставу» не можуть бути предметом застави національні, культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності, якщо вони занесені чи повинні бути занесені до Державного реєстру національної культурної спадщини.

9. Звернення стягнення на корпоративні права, що не посвідчені цінними паперами, законодавство України не передбачає. Отже, ці права не можуть бути предметом застави. Але предметом застави можуть бути майно, яке має право одержати учасник при виході з господарського товариства, як майно, що стане власністю заставодавця після укладення договору застави (частина третя ст. 5 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»), тобто виділене відповідно до ст. 131, 140 ЦК, ст. 57 і 73 Закону «Про господарські товариства» [53], а також право учасника товариства на одержання частини прибутку господарського товариства на підставі ст. 116 ЦК.

Чинне законодавство не допускає також застави паю у виробничому чи споживчому кооперативі, паю, що належить учаснику споживчого товариства, але майно, на яке член кооперативу отримає право при виході із кооперативу, може бути предметом застави.

10. Застава земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, допускається. Щодо земель сільськогосподарського призначення встановлено, що вони можуть бути предметом застави тільки в силу договорів, у яких заставодержателями виступають банки (ст. 133 Земельного кодексу [38]).

11. Застава абсолютних речових прав відповідно до законодавства України є неможливою, оскільки заставі підлягає відповідне майно, а не ці права. Застава абсолютних прав на об’єкти інтелектуальної власності можлива, оскільки мова йде про майнові права. Немайнові права на об’єкти інтелектуальної власності не можуть бути предметом застави, оскільки вони не відносяться до категорії майна, яке є предметом застави за визначенням.

Право на відшкодування моральної шкоди визнається немайновим, тому воно не може бути предметом застави.

12. Не можуть бути предметом застави майнові права, що мають особистий характер (право на відшкодування шкоди, заподіяної шляхом ушкодження здоров’я фізичної особи або у зв’язку із заподіянням смерті). Не буде відповідати закону застава тих прав, що не мають цивільно-правового змісту, а передбачені спеціальними галузями законодавства — трудовим (право на заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати, інші матеріальні права в рамках трудових правовідносин), правом соціального страхування і забезпечення, сімейним (право на одержання аліментів) тощо.

Не можуть бути предметом застави й інші права, відчуження яких не допускається. Стаття 824 ЦК і положення Житлового кодексу [29] не передбачають, як правило, відчуження прав наймача за договором найму житла.

13. Не може бути предметом застави майно, що перебуває у власності фізичних осіб, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами. Перелік майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, є додатком до Закону «Про виконавче провадження» [129].

14. Заставлене майно зазвичай залишається у володінні заставодавця. Воно відповідно до закону або договору може бути передане заставодержателю (в такому випадку застава набуває правової форми закладу) або третій особі (ч. 6 ст. 576 ЦК; ст. 9 Закону «Про заставу»). Передання предмета застави заставодержателю може випливати із суті укладеного договору застави. Так, якщо в договорі застави зазначається, що він є договором закладу, а строк передання предмета застави заставодержателю не визначений, належить зробити висновок про те, що заставодавець зобов’язаний передати предмет застави заставодержателю відповідно до правила ч. 2 ст. 530 ЦК (у семиденний строк з дня пред’явлення заставодержателем вимоги). Якщо заставлене індивідуально визначене майно повинне знаходитися у володінні заставодержателя, останній вправі вимагати передання йому предмета застави на виконання договору застави (зобов’язання) на підставі ст. 620 ЦК. Пред’явлення при цьому віндикаційного позову (ст. 387 ЦК) було б некоректним, оскільки заставодавця в цьому випадку слід примусити до виконання зобов’язання, що виникло на підставі договору застави. Порушення заставодавцем згодом (після передання предмета застави заставодержателю) права заставодержателя володіти річчю, що знаходиться в закладі, також повинне кваліфікуватися як порушення заставного зобов’язання, а тому і в такому випадку заставодержатель повинен захищати право володіння на підставі норм зобов’язального права. Водночас при порушенні третіми особами права заставодержателя володіти предметом застави заставодержатель повинен захищати своє право, посилаючись на ст. 387 ЦК.

Стаття 577. Нотаріальне посвідчення договору застави та реєстрація застави