Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

1. У визначенні договору будівельного підряду в ч. 1 ст. 875 ЦК не міститься посилання на те, що підрядник за договором будівельного підряду виконує роботу «на свій ризик». Тож виникає питання про те, чи поширюється на будівельний підряд положення ч. 1 ст. 837 ЦК, відповідно до якого підрядник виконує роботу «на свій ризик». Це питання має вирішуватись у такий спосіб. Методом логічного доповнення ч. 1 ст. 875 ЦК виявляється правовий припис, відповідно до якого підрядник виконує роботу не на-свій ризик. Але цей правовий припис не може застосовуватись усупереч загальному правилу ч. 1 ст. 837 ЦК. Отже, підрядник за договором будівельного підряду виконує роботу «на свій ризик».

2. Визначення сфери дії положень Цивільного кодексу щодо будівельного підряду значною мірою залежить від змісту понять будівництва (нового) та спорудження, будівлі та споруди. Із формулювання «будівля або інша капітальна споруда», що використовується не тільки в ст. 793 — 797 ЦК, а і в заголовку параграфа четвертого глави 58 Цивільного кодексу, можна зробити висновок про те, що будівля завжди є капітальною, тобто належить до категорії нерухомого майна, як воно визначається у ст. 181 ЦК. Що стосується розмежування понять будівлі (будівництва), з одного боку, та споруди (спорудження), — з іншого, то в Тлумачному словнику (с. 343) слово «будувати» інтерпретується як «споруджувати, зводити будь-яку будівлю», а слово «споруджувати» — як «будувати, зводити що-небудь», тобто поняття, що розглядаються, в українській мові, мають розумітися як тотожні. Викладене дає підстави для висновку про те, що норми про будівельний підряд поширюються на капітальне будівництво об’єктів, що належать до нерухомості.

3. Крім того, норми про будівельний підряд поширюються на відносини щодо капітального ремонту, реконструкції (технічного переобладнання) підприємств, будівель (зокрема, житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов’язаних з місцезнаходженням об’єктів. Віднесення пусконалагоджувальних і навіть інших робіт, нерозривно пов’язаних з місцезнаходженням об’єкта, до таких, стосовно яких можуть укладатись договори будівельного підряду, надає терміну «будівельний підряд» дещо умовного значення і зменшує визначеність тієї сфери, де застосовуються положення ст. 875 — 886 ЦК. Тому у випадках, коли укладаються договори про виконання робіт, пов’язаних з місцезнаходженням об’єкта, доцільно включати до їх змісту умови про законодавство, яке буде поширюватись на зобов’язання, що виникли на підставі такого договору. За принципом диспозитивності (ч. З ст. 6 ЦК), це є можливим навіть тоді, коли договір укладається стосовно будівництва у прямому розумінні цього слова. У випадках, коли сторони договору, що підпадає під визначення договору будівельного підряду, встановлюють умову про непоширення на їх відносини ст. 875 — 886 ЦК, до цих відносин підлягають застосуванню лише ті із положень цих статей, які є імперативними (не допускають відступлень в договорах від їх змісту). Зокрема, такими є положення, що встановлюють способи захисту права (ч. 4, 6 ст. 882 ЦК).

Реконструкція визначається як переобладнання діючих цехів та об’єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення без розширення існуючих будівель і споруд основного призначення, яке (переобладнання) здійснюється з метою вдосконалення виробництва та підвищення його техніко-економічного рівня, збільшення виробничих потужностей, зміни номенклатури продукції та поліпшення її якості (абзац десятий п. 2 Порядку державного фінансування капітального будівництва [307]).

4. Викладене, що стосується предмета договору будівельного підряду, в основному узгоджується з визначенням в Господарському кодексі [31] договору підряду на капітальне будівництво як такого, що укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об’єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт, а також на виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов’язаних з будівництвом об’єктів. Це не виключає укладення окремих договорів на будівельні поставки (вони регулюються субінститутом поставки) та договорів на виконання проектних та пошукових робіт, які регламентуються ст. 887 — 891 ЦК з переважним застосуванням у відповідних випадках ст. 324 ГК. Зазначені правила поширюються на будівельну поставку, на виконання проектних та пошукових робіт також і тоді, коли їх виконання передбачається договором будівельного підряду (договором підряду на капітальне будівництво). Слід також зауважити, що терміни «договір будівельного підряду» і «договір підряду на капітальне будівництво», як це випливає із ст. 875 — 886 ЦК і ст. 317 — 324 ГК, є однаковими за змістом. З метою поширення чинності Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві [334] на договори будівельного підряду і договори підряду на капітальне будівництво в цьому нормативно-правовому акті вживається термін «договори підряду в капітальному будівництві». Разом з тим, в Загальних умовах вживаються терміни, які можуть дати підставу для поширення їх дії тільки на відносини, що кваліфікуються як господарські. Зокрема, йдеться про «господарські санкції» (п. 110 Загальних умов).

5. Положення Цивільного кодексу (не тільки ст. 875 — 886, а і Загальні положення, що викладаються в Книзі першій Цивільного кодексу, загальні положення про зобов’язання і договори) застосовуються до будівельного підряду, якщо інше не передбачено законом, тобто всі правила, що встановлені законами (законодавчими актами), при правозастосуванні мають, перевагу перед нормами, сформульованими в Цивільному кодексі (ч. 3 ст. 375 ЦК). Це погоджується з ч. 2 ст. 317 ГК, відповідно до якої загальні умови договорів підряду, в тому числі договорів підряду на капітальне будівництво, визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу про договір підряду, якщо інше не передбачено Господарським кодексом [31]. Але Господарський кодекс не може застосовуватись до договорів будівельного підряду, замовниками в яких є фізичні особи, що не є підприємцями.

6. Законодавство, що регулює відносини щодо будівельного підряду (підряду на капітальне будівництво), на цей час включає відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів. Правила про договори підряду на капітальне будівництво, що були свого часу затверджені Радою Міністрів СРСР, в Україні не застосовуються, оскільки відповідні відносини врегульовані Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві [334]. Ці Загальні умови «є обов’язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників)» (п. 2 Загальних умов). «Є обов’язковими для врахування» — це нове для вітчизняного законодавства формулювання, яким позначається юридична обов’язковість (чинність) акта. Положення про взаємовідносини організацій — генеральних підрядників з субпідрядними організаціями, що затверджене Науково-технічною радою Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, не набуло чинності як нормативно-правовий акт. Воно може застосовуватись лише як методичний матеріал. Численні інші нормативно-правові акти регулюють окремі аспекти відносин щодо будівельного підряду. Обов’язковими для сторін договорів будівельного підряду є вимоги відповідних стандартів та державних будівельних норм.

7. Істотні умови договору будівельного підряду визначаються в ч. 1 ст. 875 ЦК лише в найбільш загальному вигляді. Більш розгорнений перелік істотних умов наводиться в ч. 5 ст. 318 ГК стосовно договору підряду на капітальне будівництво. Цей перелік не зовсім коректно доповнюється п. 5 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (оскільки істотними умовами договорів відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК і ч. 2 ст. 180 ГК можуть бути ті, що визнаються такими законом, а не підзаконним актом). Окремо (п. 17 Загальних умов) зазначається про те, що невід’ємною частиною договору підряду є календарний графік виконання робіт.

8. Порядок укладення договорів підряду в капітальному будівництві визначається в п. 10 Загальних умов відповідно до положень ст. 181 ГК.

9. У п. 117 Загальних умов повторюється положення ч. 1 ст. 651 ЦК і ч. 1 ст. 188 ГК, згідно з якими внесення змін в договір допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте п. 20 Загальних умов допускає прийняття замовником «рішення про уповільнення темпів виконання робіт... їх зупинення або прискорення з внесенням відповідних змін у договір...». Слід дійти висновку про те, що зазначене рішення замовник може прийняти за умови згоди підрядника на внесення змін до договору.

Стаття 876. Право власності на об’єкт будівництва

1. Власником об’єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

(Із змін, від 15.12.2005)

1. Стаття 876 ЦК на цей час діє в редакції Закону від 15 грудня 2005 р. [187]. Ця редакція значно більшою мірою відповідає характеру суспільних відносин, які нею регулюються, ніж первісна редакція цієї статті, яка власником об’єкта будівництва або результату інших будівельних робіт визнавала підрядника.

2. При застосуванні ст. 876 ЦК слід враховувати, що за загальним правилом ст. 839 ЦК підрядник має виконувати роботу із свого матеріалу. Немає ніякого юридичного факту, який би тягнув за собою перехід права власності на такі матеріали від підрядника до замовника. Тому підрядник залишається власником таких матеріалів аж до моменту передання та прийняття робіт, в тому числі етапів робіт (ч. 3 ст. 882 ЦК). На підрядника покладається обов’язок зберігати майно, передане йому замовником (ст. 841 ЦК). Це дає підстави для висновку про те, що матеріали, надані замовником для виконання роботи, в тому числі для будівництва, залишаються у власності замовника. Оскільки ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) майна, за загальним правилом ст. 323 ЦК, несе власник, ст. 842 ЦК покладає ризик випадкового знищення або пошкодження (псування) матеріалу на сторону, яка надала матеріали для виконання роботи. Переробка матеріалів підрядником змінює їх характер, але не змінює власника. І все ж ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження результату роботи, хоч він і є невіддільним від матеріалу, несе підрядник, що випливає із формулювання «...сторона (підрядник) зобов’язується за свій ризик виконати певну роботу...» (ч. 1 ст. 837 ЦК), яке поширюється і на будівельний підряд. Але в разі прострочення здачі підрядником визначеної договором роботи ризик випадкового знищення матеріалу несе сторона, яка припустилася прострочення (ст. 842 ЦК). При визначенні договору будівельного підряду у ч. 1 ст. 875 ЦК не було вказано на виконання підрядником роботи на свій ризик. Але цей ризик підрядник за договором будівельного підряду несе згідно з ч. 5 ст. 879 ЦК. Отже, і в правовідносинах щодо будівельного підряду ризик випадкового знищення результату роботи несе підрядник. Викладене дає підстави для висновку про те, що питання, які стосуються права власності на матеріали, надані для будівництва об’єкта, та ризику їх знищення або пошкодження, ризику знищення або пошкодження результатів робіт, задовільно вирішуються.

3. Але виникає питання про можливість залучення до цивільного обігу об’єктів незавершеного будівництва як таких. Первинна редакція ст. 331 і 876 ЦК виходила із того, що можливість залучення об’єктів незавершеного будівництва до цивільного обігу має бути гранично обмежена. Тому допускалось визнання права власності на недобудоване нерухоме майно тільки за умови, що частка робіт, яка не виконана на об’єкті, є незначною, а власником незавершеного будівництва визнавався підрядник, який фактично не мав будь-якої можливості залучати об’єкт будівництва до цивільного обігу. Але поступово законодавець пішов шляхом більш широкого залучення об’єктів незавершеного будівництва до цивільного обігу: 1) частиною першою ст. 5 Закону «Про іпотеку» [156] було передбачено передання в іпотеку незавершеного будівництва; 2) невдовзі після цього об’єкти незавершеного будівництва були визнані предметом іпотеки Законом «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» [158] (ст. 5); 3) того ж дня було прийнято Закон «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» [157], в якому предметом іпотеки визнавались тільки права на нерухомість, а не об’єкти незавершеного будівництва (частина перша ст. 10). Але цей недолік було усунено Законом від 15 грудня 2005 р., яким до частини першої ст. 10 Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» були внесені зміни, відповідно до яких предметом іпотеки стали визнаватись об’єкти незавершеного будівництва; 4) 25 грудня 2008 р. до ст. 16 Закону «Про іпотеку» було внесено зміни, відповідно до яких підтверджувалась можливість передання в іпотеку об’єктів незавершеного будівництва як таких; 5) 15 грудня 2005 р. були внесені зміни до ст. 331 ЦК, відповідно до яких дозволялось укладати договори щодо об’єктів незавершеного будівництва; 6) в той же день у новій редакції була викладена ст. 876 ЦК: власником незавершеного будівництва був визнаний замовник, що розширило реальні можливості для залучення таких об’єктів до цивільного обігу.

Стаття 877. Проектно-кошторисна документація

1. Підрядник зобов’язаний здійснювати будівництво та пов’язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов’язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

2. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов’язана надати відповідну документацію.