Розділ «КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ»

(Із змін, від 19.06.2003)

1. До останнього часу в національному законодавстві були відсутні правила про публічне оформлення припинення довіреності. Наказом Міністерства юстиції затверджено Положення про Єдиний реєстр доручень [370], яким передбачена обов'язкова реєстрація посвідчених нотаріусами доручень на право користування й розпоряджання майном, у тому числі транспортними засобами. До Єдиного реєстру вносяться і відомості про припинення доручень. Ведення Єдиного реєстру доручень ніяк не впливає на юридичну силу норм Цивільного кодексу про юридичні факти, які тягнуть припинення довіреностей.

2. Скасування довіреності особою, яка видала довіреність — це односторонній правочин, який повинен учинятись у порядку, встановленому ст. 249 ЦК, і тягне припинення довіреності.

3. На особу, яка видала довіреність і прийняла рішення про її скасування, покладається обов'язок сповістити про скасування особі, якій видана довіреність. Факт направлення повідомлення не припиняє дії довіреності, хоч юридичне значення він має, оскільки є виконанням особою, яка видала довіреність, свого обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 249 ЦК. Дія довіреності припиняється лише в момент одержання особою, якій видана довіреність, повідомлення про скасування довіреності. Дія довіреності припиняється раніше цього моменту, якщо особа, якій видана довіреність, до одержання зазначеного повідомлення іншим чином дізналась (або повинна була дізнатись) про скасування довіреності.

4. Особа, яка видала довіреність, зобов'язана сповістити відомим їй третім особам про скасування довіреності. Такими третіми особами є ті, що зазначені в довіреності та щодо яких на підставі довіреності передбачалося вчинення юридичні дії. До них відносяться також і особи, не зазначені в довіреності, але відомі особі, яка видала довіреність, як такі, щодо яких повинні бути чи можуть бути вчинені на підставі довіреності юридичні дії.

Повідомлення третім особам про скасування довіреності звичайно не є підставою припинення повноважень особи, якій видана довіреність. Проте із ч. 3 ст. 249 ЦК випливає, що одержання третьою особою повідомлення про скасування довіреності, одержання нею іншої інформації, яка дає підставу стверджувати, що третя особа знала про скасування довіреності, або наявність обставин, які дають підставу стверджувати, що третя особа знала чи повинна була знати про скасування довіреності, припиняють повноваження особи, якій видана довіреність, якщо вони не припинились до цього у зв'язку з тим, що особа, якій видана довіреність, раніше дізналась або повинна була дізнатись про скасування довіреності.

5. Усі правочини, вчинені представником (особою, якій видана довіреність) до того, як він дізнався чи повинен був дізнатися про припинення довіреності, є дійсними. Вони обов'язкові для того, кого представник представляє (особи, яка видала довіреність) та його правонаступників. Однак такі правочини повинні визнаватись недійсними, якщо в момент учинення правочину з представником третя особа знала або повинна була знати про припинення довіреності.

6. Можливість видавати безвідкличні довіреності на певний час може бути встановлена лише законом. Частина третя ст. 10 Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» передбачає видачу забудовником безвідкличної довіреності управителю фонду фінансування будівництва на час дії угоди між цими особами про будівництво відповідного об'єкта.

Стаття 250. Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю

1. Представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю.

2. Представник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю.

3. Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, Чи іншим особам.

4. Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, встановлених частинами другою та третьою цієї статті.

1. Недостатньо чітке визначення представництва в ч. 1 ст. 237 ЦК, спроба ототожнити його з правовідносинами між представником та особою, яку він представляє, мали наслідок, зокрема, встановлення правила ч. 1 ст. 250 ЦК, що регулює відносини між представником та особою, яку він представляє, у випадках, коли представникові видається довіреність. Тим часом, ці відносини регулюються спеціальними правилами. Спеціальні правила сформульовані в ч. 2 ст. 1008 ЦК, вони є чинними, якщо між представником та особою, яку він представляє, укладено договір доручення. У цьому разі суперечності між ч. 1 ст. 250 та ч. 2 ст. 1008 ЦК немає, але ж при правозастосуванні більш зручно посилатись на ч. 2 ст. 1008 ЦК, оскільки вона є спеціальною, має чітко виражений предмет правового регулювання та більш детально регулює відповідні відносини.

2. Спеціальні правила, а не ч. 1 ст. 250 ЦК, підлягають застосуванню також тоді, коли довіреність представникові видана на підставі акта юридичної особи в зв'язку з трудовими відносинами між юридичною особою та працівником, що здійснює представництво в силу трудових обов'язків. У цьому разі представник не має права відмовитись від учинення дій, які були визначені довіреністю. Посилання представника на ч. 1 ст. 250 ЦК як на підставу відмови не може звільнити його від відповідальності перед юридичною особою (роботодавцем).

3. Частина 3 ст. 250 ЦК установлює виняток із загального правила ч. 1 тієї ж статті, забороняє відмову представника від здійснення дій, що передбачені довіреністю, у двох випадках: 1) якщо відповідно до довіреності представник мав здійснити дії, що були невідкладними; 2) якщо ці дії були спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку представник представляє, або іншим особам.

4. Про відмову від учинення дій, що були визначені довіреністю, представник зобов'язаний повідомити особу, яку він представляє, негайно. Це правило ч. 2 ст. 250 ЦК не виключає дії спеціального правила ч. 3 ст. 1008 ЦК, згідно з якою представник (повірений), що здійснює представництво як підприємець, зобов’язаний повідомити особу, яку він представляє (довірителя), про припинення договору доручення не пізніше як за один місяць, якщо триваліший строк не встановлений договором.

5. Порушення вимог ч. 2 та 3 ст. 250 ЦК, як і порушення вимог ч. 3 ст. 1008 ЦК, тягне обов'язок представника (повіреного) відшкодувати особі, яку він представляє, завдані збитки. Це правило не може застосовуватись у випадках, коли відносини між представником, повноваження якого визначаються довіреністю, та особою, яку він представляє, регулюються не цивільним, а іншим (спеціальним) законодавством.

РОЗДІЛ V СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ

ГЛАВА 18 ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОБЧИСЛЕННЯ СТРОКІВ