Розділ «КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ»

1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

2. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

1. Частина 1 ст. 252 ЦК визначає одиниці, в яких мають обчислюватись строки. Це — роки, місяці, тижні, дні, години. Але не слід вважати, що цей перелік одиниць, якими визначаються строки в цивільному праві, є вичерпним. Стаття 254 ЦК прямо вказує на можливість використання для визначення строку в цивільному праві такої одиниці як півмісяця. Нормами, прийнятими в морському торговельному порту, встановлюється стадійний час (ст. 148 КТМ). Немає жодних підстав стверджувати, що стадійний час має визначатись тільки в одиницях, що встановлені ч. 1 ст. 252 ЦК, і не може встановлюватись у годинах та хвилинах.

2. Судова практика в період раніше чинного Цивільного кодексу виявилась неспроможною протистояти практиці встановлення строків у так званих банківських днях, робочих днях. Тепер така практика знайшла опору в ч. 3 ст. 6 ЦК, що надає сторонам права відступити від положень законодавства та самостійно врегулювати свої відносини. Тому немає ніяких перешкод для встановлення строків у робочих днях, банківських днях, як це часто буває в практиці. Установлювати строки в таких одиницях як півроку, квартал також припустимо. Але автори не рекомендували б вдаватися до таких одиниць часу, оскільки це може створити ситуацію правової невизначеності в зв'язку з тим, що в ч. 2 ст. 254 ЦК маються на увазі календарні півроку і квартали («півроку або квартал року»). Застосування у ч. 2 ст. 254 ЦК термінів «півроку або квартал року» лише в розумінні як календарних і відсутність зазначення на можливість використання цих одиниць як таких, що дають підставу для їх відліку від дня початку перебігу строку, встановленого ст. 253 ЦК, є підставою для висновку про те, що строки «півроку» і «квартал» є календарними навіть тоді, коли не зазначається, що маються на увазі півроку або квартал року. Викладене дає відповідь на запитання про те, який квартал мається на увазі в ч. 5 ст. 1061 ЦК, якою приписується виплачувати проценти вкладникам зі спливом кожного кварталу. Тут мається на увазі квартал календарний, оскільки Цивільний кодекс іншого не знає. Застосування для обчислення строків астрономічних півроку і кварталу може передбачатись тільки договором.

3. Зазначення в ч. 2 ст. 252 ЦК на можливість визначення терміну календарною датою ставить під сумнів чинність положень підзаконних актів, що визначають терміни не тільки датами, а й годинами та хвилинами (наприклад, терміни відправлення поїздів). Слід зробити висновок про те, що закон не забороняє встановлювати договорами терміни із зазначенням годин та хвилин. Оскільки договори перевезення пасажирів мають кваліфікуватись як договори про приєднання (ст. 634 ЦК), визначені перевізником терміни відправлення та прибуття транспортних засобів слід визнати умовами договорів, що встановлені стандартними формами та є чинними.

4. Визнається можливість визначення терміну вказівкою на подію, яка неминуче має настати. Це положення слід порівняти із ст. 214 ЦК, яка виникнення або припинення цивільних прав та обов'язків, що складають зміст правочину, пов'язує з обставинами, стосовно яких невідомо, настануть вони чи ні.

Строки та терміни нерідко взаємопов'язуються. Так, законодавством чи договором може встановлюватись строк, що починається з настанням певного терміну.

Стаття 253. Початок перебігу строку

1. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

1. Строк, що визначається днями, починається з наступного дня після відповідної календарної дати. Так, відповідно до договору покупець може прийняти на себе обов'язок сплатити грошову суму, що складає вартість поставленого товару, впродовж 10 днів після одержання товару. Товар одержано покупцем 12 лютого. Десятиденний строк у цьому випадку буде обчислюватись з нуля годин 13 лютого і закінчуватись 22 лютого в кінці дня (ст. 255 ЦК).

2. Відповідно до ст. 253 ЦК строки, визначені роками, місяцями, тижнями, також починаються з наступного дня після відповідної календарної дати. Це означає, що роки, місяці, тижні, що застосовуються як одиниці для обчислення строків у цивільному праві, є астрономічними (починаються з наступного дня після відповідної календарної дати), а не календарними, які починаються з 1 січня (календарні роки), з 1 числа місяця (календарні місяці), з понеділка (календарні тижні). Але з урахуванням ч. 3 ст. 6 ЦК сторони цивільно-правового договору не позбавлені права встановити, що строк здійснення відповідних дій обчислюється в календарних роках, місяцях, тижнях. Тоді строк буде відраховуватись з нуля годин 1 січня наступного року, з першого числа наступного місяця, з понеділка наступного тижня.

3. У ст. 253 ЦК формулюється загальне правило про початок перебігу строків, яке поширюється і на строки, що обчислюються відповідно до договорів кварталами або півроком. Частина 2 ст. 254 ЦК не суперечить викладеному, при її тлумаченні слід мати на увазі, що вона виходить за межі заголовку статті, але заголовок ніколи не може обмежити зміст статті, який викладений достатньо визначено. Крім того, суттєвим є те, що в ч. 2 ст. 254 ЦК маються на увазі випадки, коли строк установлюється календарним півроком (певного року) або календарними кварталами (кварталами року). Приписується відлік кварталів вести з початку року.

4. Застосовувати правило ст. 253 ЦК до строків, що визначені в годинах та хвилинах, було б буквальним тлумаченням закону, доведеним до безглуздя. Тому для визначення моменту, з якого починається перебіг строків, установлених в годинах та хвилинах, треба застосовувати не букву ст. 253 ЦК, а принцип, що тут закладений (застосовувати право за аналогією в зв'язку з відсутністю норм, що визначають момент початку строку, що встановлений у годинах чи хвилинах). Це означає, що строк, встановлений у годинах та хвилинах, починається з моменту початку наступної години (хвилини) після відповідної години (хвилини), з якою пов'язується початок строку. Сторони договору можуть домовитись про більш точну фіксацію моменту початку перебігу строку, що встановлений у годинах та хвилинах. Відповідно буде визначатись і момент закінчення строку. У такому випадку обчислення строку може бути максимально наближене до астрономічного.

Стаття 254. Закінчення строку

1. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

2. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

3. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням.

Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

4. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.