Розділ «1.3. Місце міліції громадської безпеки серед суб'єктів адміністративно-юрисдикційної діяльності»

- начальники лінійних пунктів міліції;

- працівники міліції, на яких покладено нагляд за додержанням правил з охорони порядку та безпеки руху на залізничному транспорті (ст. 109), а також правил користування засобами залізничного транспорту (ст. 110);

- начальники чи заступники начальників органів внутрішніх справ на транспорті та інших органів внутрішніх справ, прирівняних до районних і міських відділів (управлінь) внутрішніх справ, начальники відділень міліції, що є в системі органів внутрішніх справ;

- дільничні інспектори (старші дільничні інспектори) міліції;

- начальники чи заступники начальників відділень (відділів, управлінь, Департаменту ДА, дорожньої міліції, командири чи заступники командирів окремих підрозділів дорожньо-патрульної служби);

- працівники Державної автомобільної інспекції, що мають спеціальні звання.

Відзначимо, що в розподілі юрисдикційних повноважень можна спостерігати виділення спеціалізації певних категорій працівників щодо боротьби з відповідними видами адміністративних правопорушень.

Спеціалізація сприяє не тільки більш швидкому розгляду справ про адміністративні правопорушення, але і більш кваліфікованому з'ясуванню всіх обставин справи, що одночасно сприяє підвищення відсотка виконання адміністративних стягнень. Приймають рішення в основному ті працівники, які здійснюють контроль і нагляд за виконанням відповідних порушених правил. Це важливо для якісного розгляду справ про порушення правил, що вимагають спеціальних знань (наприклад, порушення на транспорті). Разом з тим уявляється не зовсім виправданим покладання обов'язків щодо розгляду справ про адміністративні проступки і прийняття рішень по них на керівників органів внутрішніх справ. Це не сприяє спеціалізації в боротьбі з даними правопорушеннями, негативно позначається на якості розгляду справ. Начальник органу внутрішніх справ, про що свідчить статистика і елементарний хронометраж його роботи, не в змозі докладно розглянути всі віднесені до його компетенції справи, його роль як керівника зводиться найчастіше до формального акта - підпису на протоколі, що надалі приводить до зниження відсотка виконання адміністративних стягнень. Доцільно, на нашу думку, для розгляду цих справ виділити спеціального інспектора із розгляду справ про адміністративні правопорушення, що звільнить керівників органів внутрішніх справ від такої функції. При цьому і виконання постанов про накладення адміністративних стягнень буде оперативним, своєчасним, невідворотним. Мету адміністративного стягнення буде досягнуто.

Крім того, значна частина посадових осіб міліції громадської безпеки виконує великий обсяг дій юрисдикцій його характеру на підготовчій стадії провадження, пов'язаних з виявленням події та дослідженням обставин правопорушення, складанням протоколу про адміністративне правопорушення та збиранням необхідних матеріалів для правильного і об'єктивного вирішення справи. Як зазначалося, до здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності міліції громадської безпеки тією чи іншою мірою причетна переважна більшість працівників підрозділів патрульно-постової служби міліції, міліції особливого призначення "Беркут", дозвільної системи та ліцензування, служби дільничних інспекторів міліції, спеціальних установ та конвойних підрозділів міліції.

Окремо слід сказати про повноваження посадових осіб міліції громадської безпеки щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення. Протокол є єдиним процесуальним документом, який слугує підставою для подальшого провадження у справі про адміністративне правопорушення. Працівники міліції громадської безпеки складають протоколи не тільки про правопорушення, розгляд справ про які віднесено до компетенції міліції, але і про значну кількість правопорушень, підвідомчих іншим суб'єктам адміністративної юрисдикції. Зокрема, за протоколами, складеними працівниками міліції громадської безпеки, більшість справ розглядають судді районних (міських) судів та адміністративні комісії. Тобто в таких випадках міліція здійснює тільки певну частину необхідних юрисдикційних дій, як правило, забезпечувального характеру, без яких компетентні суб'єкти не змогли б розглядати і вирішувати ті чи інші справи.

У наш час міліція наділена правом застосовувати два види адміністративних стягнень: попередження і штраф. Ще два види адміністративних стягнень міліція тільки виконує - позбавлення права керування транспортним засобом та адміністративний арешт. Виконання адміністративних стягнень ст. 2 Закону "Про міліцію" віднесено до основних її завдань. Причому на міліцію покладається не тільки виконання стягнень, накладених її ж посадовими особами, але й іншими суб'єктами адміністративної юрисдикції. Зокрема, тільки міліція виконує постанови про застосування такого адміністративного стягнення, як адміністративний арешт, які виносяться суддями районних (місцевих) судів.

Крім зазначеного специфічними ознаками адміністративно-юрисдикційної діяльності ОВС взагалі і тієї, яка здійснюється міліцією громадської безпеки, зокрема, у літературі цілком логічно названо, по-перше, те, що підставою її здійснення є адміністративне правопорушення. По-друге, те, що вона здійснюється в особливих процесуальних формах, установлених законом. По-третє, що її результатом є видання юрисдикцій його акта (постанови про накладення адміністративного стягнення або про припинення справи провадженням), обов'язкового для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Підводячи підсумок даного етапу роботи, слід зазначити, що в адміністративно-юрисдикційній діяльності міліції громадської безпеки, спрямованій на реалізацію повноважень щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення та винесення постанов про накладення адміністративних стягнень, існують багато проблемних питань, окремі з яких ми спробуємо визначити та вирішити в наступних розділах даної роботи.