Розділ «Глава 2. КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАВДАННЯ АДВОКАТУРИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЇЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ»

— інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

— інші відомості, передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Адресою робочого місця адвоката є місцезнаходження обраної адвокатом організаційної форми адвокатської діяльності або адреса фактичного місця здійснення адвокатської діяльності, якщо вона є відмінною від місцезнаходження обраної адвокатом організаційної форми адвокатської діяльності, згідно із заявою адвоката. У разі наявності декількох адрес робочих місць адвоката до ЄРАУ, за заявою адвоката, вноситься лише одна адреса робочого місця. Адвокат протягом трьох днів з дня зміни відомостей про себе, що внесені або підлягають внесенню до ЄРАУ, письмово повідомляє про такі зміни раду адвокатів регіону за адресою свого робочого місця, крім випадків, якщо ці зміни вносяться на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Прострочення адвокатом надання (підтвердження) відомостей, передбачених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і Порядком, є невиконанням рішень органів адвокатського самоврядування і тягне накладення на адвоката дисциплінарного стягнення, передбаченого законом.

До ЄРАУ також відносяться відомості про помічників адвокатів.

До ЄРАУ вносяться зміни у разі: зупинення права на заняття адвокатською діяльністю; поновлення права на заняття адвокатською діяльністю; припинення права на заняття адвокатською діяльністю; зміни адреси робочого місця адвоката; зміни прізвища, імені та по батькові адвоката; зміни організаційної форми адвокатської діяльності.

РАУ та відповідні ради адвокатів регіонів запитами правоохоронних органів, юридичних і фізичних осіб, адвокатів або інших осіб видають витяги з ЄРАУ за правилами, встановленими Порядком. Інформація, внесена до ЄРАУ, є відкритою на офіційному веб-сайті НААУ unba.org.ua.

4. Види адвокатської діяльності

У будь-якому правовому суспільстві адвокату відведена особлива роль. У Загальному кодексі правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства зазначається, що обов'язки адвоката не обмежуються сумлінним виконанням свого обов'язку в межах закону. Адвокат повинен діяти в інтересах права у цілому, так само, як і в інтересах тих, чиї права і свободи йому довірено захищати; не лише виступати в суді від імені клієнта, а й надавати йому юридичну допомогу у вигляді порад і консультацій.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає такі види адвокатської діяльності:

1) захист — вид адвокатської діяльності, що полягає у забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Участь адвоката у кримінальному провадженні є важливою гарантією прав і законних інтересів осіб, яких він уповноважений захищати і котрим надає юридичну допомогу, а також є необхідною умовою реалізації конституційного принципу змагальності сторін.

Виступаючи як захисник у кримінальних справах, адвокат виконує завдання державної ваги — захист підозрюваного, обвинуваченого від пред'явленого йому обвинувачення. Не можна забувати, що право на захист зовсім не є абстрактним правовим поняттям. Це є правом фізичної особи на захист від конкретної, повідомленої їй підозри. Це є гарантованою підозрюваному, обвинуваченому можливістю спростовувати обвинувачення всіма передбаченими у законі засобами й домагатись тієї міри справедливості, яку він вважає правильною. Цьому праву кореспондує сукупність норм, що зобов'язують державні органи забезпечити підозрюваним та обвинуваченим безперешкодне здійснення захисту.

2) представництво — вид адвокатської діяльності, що полягає у забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта у цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Окремо, у ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", передбачається такий вид представництва, як представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Історично першим стало надання допомоги в суді саме шляхом представництва інтересів сторін. Судове представництво не що інше як один з окремих видів інституту цивільного права, що має назву "представництво", і полягає в тому, що одна особа (представник) здійснює які-небудь юридичні дії замість іншої (яку представляє), причому всі наслідки діяльності першої покладаються на другу. Існування цього інституту зумовлено потребою доручати в деяких випадках виконання тієї чи іншої дії іншій особі.

Основна мета цього інституту полягає в тому, щоб звільнити сторону від особистої участі в суді, часто дуже незручної для зайнятої людини, а іноді — просто неможливої. Римське право з властивою йому ясністю вказало цю мету. Цитуємо Юстініана: "...та обставина, що від чужого імені не дозволялось відповідати на суді, завдавала чималу незручність, і люди почали позиватися через повірених. Адже і хвороба, і вік, і, наприклад, подорож, і багато інших причин часто заважають їм вести свої справи особисто"[1]. З цього випливає, що за своєю суттю судове представництво не потребувало спеціально-юридичної освіти чи особливої організації.

Поняття юридичної заміни становить основну, фундаментальну ідею представництва. Передумовою формування адвокатури стало саме представництво як заміна однієї особи іншою. Але з розвитком економіки і потреб суспільства ця основна ідея отримує більш широке практичне застосування; представництво стає засобом для розширення сфери юридичної діяльності особи, адже за допомогою представників особа може одночасно вчиняти кілька юридичних дій у різних місцях.

3) інші види правової допомоги — види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Виходячи зі змісту ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до інших видів правової допомоги можна також віднести надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні та під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Керуючись принципом законності, адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.