Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

Під об’єктом екологічного правопорушення розуміють комплекс суспільних правовідносин екологічного характеру, які становлять екологічний правопорядок. Об’єктивна сторона цього правопорушення характеризується:

а) протиправністю дій (бездіяльності), що спричинило порушення екологічного правопорядку;

б) заподіянням чи загрозою заподіяння екологічної шкоди;

в) причинним зв’язком між протиправними діяннями (діями чи бездіяльністю) та його наслідками; способами та іншими обставинами вчинення екологічного правопорушення.

Суб’єктами екологічного правопорушення можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. При цьому суб’єктами кримінальної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності можуть бути тільки фізичні особи – громадяни та посадові особи, а суб’єктами адміністративної та цивільно-правової (майнової) відповідальності – і фізичні, і юридичні особи.

Суб’єктивною стороною екологічних правопорушень є вина у формі умислу чи необережності.

Перелік екологічних правопорушень закріплено в екологічному законодавстві. Відповідно до закону, екологічними порушеннями визнаються: порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє середовище; порушення норм екологічної безпеки; невиконання вимог державної екологічної експертизи; перевищення лімітів і порушення інших вимог щодо використання природних ресурсів; самовільне використання природних ресурсів; порушення строків внесення платежів за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього природного середовища, а також інші передбачені екологічним законодавством правопорушення.

З-поміж екологічних правопорушень можна виокремити відносно самостійні групи. Так, значна кількість екологічних правопорушень пов’язана з порушенням порядку використання природних ресурсів. Самостійну групу становлять екологічні правопорушення, пов’язані з порушенням вимог екологічної безпеки, окрему групу – проступки, що стосуються екологічних прав громадян. Норми екологічного законодавства, якими передбачена в загальній формі відповідальність за екологічні правопорушення, мають відсильний характер, оскільки вони адресують до галузевого законодавства (адміністративного, кримінального, цивільного та трудового), яким встановлена відповідальність за конкретні екологічні правопорушення.

Особи, винні у вчиненні екологічних правопорушень, несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну та цивільно-правову відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність за порушення екологічного законодавства застосовується, згідно з нормами трудового законодавства до фізичних осіб (працівників підприємств, установ чи організацій), у разі порушення ними екологічних вимог внаслідок недодержання або порушення трудової чи виробничої дисципліни.

Адміністративні стягнення накладаються на винних, якщо порушення екологічного законодавства характеризуються відносно невисоким ступенем небезпеки і не пов’язані з притягненням до кримінальної відповідальності. Притягнення до адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення здійснюється згідно з приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення і застосовується спеціально уповноваженими державними органами (їх посадовими особами), які, будучи суб’єктами виконавчої влади, накладають адміністративні стягнення.

За вчинення екологічних правопорушень, визнаних за законом злочинами, передбачено кримінальну відповідальність. Правові засади цього виду відповідальності за екологічні злочини передбачені Кримінальним кодексом України. Основна мета кримінальної відповідальності за екологічні злочини полягає в забезпеченні виконання правил охорони довкілля і раціонального природокористування, а також захисту.

Законом закріплено обов’язок підприємств, установ, організацій і громадян відшкодовувати збитки, заподіяні ними внаслідок порушення екологічного законодавства, тобто нести цивільно-правову відповідальність. Така відповідальність покладається на винних суб’єктів незалежно від притягнення їх до кримінальної чи адміністративної або дисциплінарної відповідальності. Суть цієї відповідальності полягає в покладанні на особу, яка вчинила екологічне правопорушення, обов’язку відшкодувати майнову або моральну шкоду, заподіяну внаслідок порушення норм екологічного законодавства.

Специфіка цивільно-правової відповідальності за екологічні правопорушення зумовлена особливостями об’єкта правопорушення, способами обчислення розміру заподіяної шкоди, завдання цієї шкоди, доведення цієї шкоди, а також деякими іншими екологічними факторами. Головна функція цієї відповідальності полягає в компенсації заподіяної шкоди.

Шкода, завдана навколишньому природному середовищу в цілому або природним ресурсам у процесі здійснення господарської діяльності або внаслідок забруднення навколишнього природного середовища, зазвичай належить до категорії позадоговірних зобов’язань та іменується екологічною шкодою. Її зміст полягає в порушенні якісного стану навколишнього природного середовища в цілому і окремих природних ресурсів зокрема. Ця шкода може знаходити свій вияв у формі забруднення навколишнього природного середовища, виснаження окремих природних ресурсів, завдання збитків природокористувачам та ін.

Загальні питання стосовно відшкодування шкоди, завданої екологічними правопорушеннями, регулюються цивільним законодавством. Разом з тим визначення розміру такої шкоди здійснюється за спеціальними правилами, які встановлені екологічним законодавством. Ідеться, зокрема, про застосування спеціальних такс, методик обчислення розміру шкоди або ж, за їх відсутності, за фактичними витратами на їх відновлення порушеного стану довкілля з урахуванням завданих збитків, у тому числі неотриманих доходів.

Порядок накладення дисциплінарних, адміністративних, кримінальних і цивільно-правових санкцій за екологічні правопорушення регулюється відповідним спеціальним законодавством (трудовим, адміністративним, кримінальним, цивільним та ін.).

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Наведіть визначення екологічного права.

2. Що є предметом екологічного права?