Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

Загальне природокористування здійснюється громадянами безкоштовно, без закріплення за ними індивідуально визначених природних ресурсів або їх частин. За загальне природокористування не стягується плата і його здійснення не потребує отримання спеціальних дозволів (ліцензій). Прикладами загального природокористування є купання у водоймах загального користування, плавання на човнах, право використання земель, зайнятих вулицями, майданами, проїздами, парками, скверами, та інших земель загального користування в населених пунктах; право вільно перебувати в лісах, збирати дикорослі плоди, горіхи, ягоди, гриби тощо.

На відміну від загального, спеціальне використання природних ресурсів здійснюється не тільки громадянами, але й підприємствами, установами та організаціями в тих випадках, коли природні ресурси чи їх частини у встановленому законом порядку надаються в користування (у тому числі в оренду). При цьому надання природних ресурсів у користування здійснюється на підставі спеціальних дозволів: лісорубних ордерів, лісорубних квитків, лісових квитків, ліцензій, відстрільних карток та ін. Це природокористування здебільшого пов’язане із закріпленням відповідних природних ресурсів за конкретними користувачами і з використанням технічних пристроїв або споруд. Спеціальне використання природних ресурсів для здійснення виробничої чи іншої діяльності можливе тільки за плату. Наприклад, чинним законодавством за використання землі встановлено плату у вигляді земельного податку або орендної плати за землю.

Мета спеціального використання конкретних природних ресурсів визначається законом й уточнюється при наданні їх у користування. Так, земельні ділянки використовуються для потреб сільського чи лісового господарства, розміщення і розвитку населених пунктів (міст, селищ та сіл), для промисловості, транспорту, зв’язку і т. ін. Лісові ресурси служать для задоволення потреб у деревині, захисту вод і земель, регулювання клімату та ін. Надра використовуються для геологічного вивчення, видобутку корисних копалин, будівництва підземних споруджень та інших цілей; водні об’єкти – для задоволення питних і побутових потреб населення, промислового водопостачання, сільського господарства, судноплавства, рибальства та ін. Тваринний світ використовується для здійснення полювання і рибальства, для науково-дослідних, культурно-виховних, естетичних та інших цілей. Об’єкти природно-заповідного фонду правлять за основу для проведення науково-дослідної роботи з метою вивчення природних процесів, забезпечення постійного спостереження за їх змінами, екологічного прогнозування, розробки наукових основ охорони, відтворення і використання природних ресурсів та особливо цінних об’єктів. Крім того, згідно із Законом України «Про екологічну мережу України» території та об’єкти природно-заповідного фонду мають стати ключовими територіями в складі екомережі.

14.1.7. Особливості оренди природних ресурсів

За чинним законодавством окремі природні ресурси як специфічний різновид природокористування є строковими, платними володіннями і користуванням природними ресурсами для самостійного здійснення орендарем підприємницької та іншої діяльності. З-поміж природних ресурсів, що можуть використовуватися на умовах оренди, слід назвати землю (у тому числі земельні ділянки лісогосподарського призначення), а також водні об’єкти.

Відносини, пов’язані, наприклад, з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (ст. 93), Законом України від 2 жовтня 2003 р. «Про оренду землі», іншими нормативними актами, а також договором оренди.

Орендодавцями земельних ділянок можуть бути громадяни та юридичні особи, яким на праві приватної власності належать ці ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, визнаються законом органи місцевого самоврядування (сільські, селищні і міські ради). Землі, що належать державі, в оренду передають органи державної виконавчої влади.

Суб’єкти, яким земельні ділянки надаються в користування на умовах оренди, називаються орендарями. До них належать не тільки місцеві ради, органи державної виконавчої влади, громадяни України, підприємства, установи та організації, громадські об’єднання та релігійні організації, але й спільні підприємства, міжнародні об’єднання за участю українських, іноземних юридичних осіб і громадян, а також підприємства, що цілком належать іноземним інвесторам. Крім того, земля на умовах оренди може бути передана іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним і фізичним особам та особам без громадянства.

На умовах оренди можуть використовуватися землі як сільськогосподарського, так і несільськогосподарського призначення.

Умови, строки оренди землі визначаються за згодою сторін (орендодавця й орендаря) і закріплюються в договорі. Типова форма такого договору затверджена Постановою Кабінету Міністрів. Укладений договір на право користування землею на умовах оренди за бажанням однієї зі сторін може бути нотаріально посвідченим і набуває законної сили з моменту його державної реєстрації.

Головною умовою договору оренди землі є закріплення в ньому певної мети, для якої передається і надалі має використовуватися конкретна земельна ділянка. Саме цією метою і визначаються межі самостійності господарювання орендаря на орендованій земельній ділянці. Законом передбачено можливість зміни цільового призначення орендованої землі. У цьому разі передача в оренду земельної ділянки здійснюється відповідно до проекту відводу, що є невід’ємним додатком до договору оренди. Залежно від того, які землі передаються в оренду, конкретний орендар набуває відповідних земельних прав, виконує покладені на нього обов’язки. Законодавство закріплює конкретні гарантії стабільності прав орендаря і орендодавця.

Закон дозволяє передачу в оренду не тільки земельної ділянки, але й земельної частки (паю) її власником.

Особливістю оренди землі є те, що орендар може передати її у володіння і користування іншій особі. У такому разі йдеться про суборенду, яка можлива лише за згодою орендодавця. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Орендне землекористування є платним. За орендовану земельну ділянку з орендаря стягується орендна плата, яка може встановлюватися у грошовій, натуральній та у відробітковій формах. Особа, яка орендує державну чи комунальну землю, оплачує орендну плату лише в грошовій формі. Розмір, умови і строки її внесення визначаються за згодою сторін у договорі оренди.

Право орендного землекористування дає орендарю (громадянину чи підприємству) можливість у багатьох випадках користуватися різними природними ресурсами (корисними копалинами місцевого значення, водними об’єктами та ін.).

Водним кодексом України (ст. 51) передбачено, що в користування на умовах оренди водні об’єкти (їх частини) місцевого значення можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також для лікувальних і оздоровчих цілей. Водокористувачі, яким водний об’єкт (його частина) наданий в оренду, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, який встановлено Водним кодексом України.

14.1.8. Відповідальність за порушення екологічного законодавства

Важливим складовим елементом правового забезпечення раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища є юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства, тобто за екологічні правопорушення. Її зміст полягає в несприятливих для порушника екологічних вимог негативних наслідках у межах, установлених законодавством за правопорушення в галузі екології.

Юридична відповідальність за екологічні правопорушення – це застосування до фізичних і юридичних осіб, які їх вчинили, передбачених законодавством санкцій, виконання яких у необхідних випадках забезпечується державним примусом. Вона характеризується певною специфікою, зумовленою особливостями екологічного правопорушення як обов’язкової підстави для застосування санкцій до порушників екологічного законодавства. Такі особливості випливають зі специфіки екологічної сфери.

Екологічний фактор юридичної відповідальності конкретно виявляється в екологічному правопорушенні, яке являє собою протиправне діяння (дію або бездіяльність), що порушує встановлений екологічний правопорядок і за вчинення якого законом встановлена юридична відповідальність. До складу екологічного правопорушення належать об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона правопорушення.