Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

11. Дайте загальну характеристику видів пенсійних виплат із коштів накопичувальної системи пенсійного страхування.

12. Розкрийте зміст загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.

13. У чому полягає суть загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття?

14. Назвіть види державної соціальної допомоги та розкрийте їх зміст.

15. Дайте визначення поняття «соціальні послуги» і назвіть їх види.

16. Що слід розуміти під волонтерською діяльністю та в чому вона полягає у сфері надання соціальних послуг?

Глава 13

ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ПРАВА

13.1. Фінансове право: предмет, метод, система

Організація, управління, контроль у сфері публічної фінансової діяльності передбачає чітку правову урегульованість відносин руху публічних фінансових ресурсів. Це означає визначеність при виокремленні об’єкта регулювання, системи суб’єктів відносин, їх повноважень, прав та обов’язків. Зводити фінансово-правове регулювання тільки до руху коштів не зовсім правильно. Ці відносини є предметом декількох галузей права. Предметом фінансового права є лише ті відносини, які регулюють рух публічних фінансів, що утворюються у зв’язку з функціонуванням державних фінансів, фінансів територіальних громад. Таким чином, фінансове право становить сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері формування, розподілу та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів держави й територіальних громад. Саме такий підхід лежить в основі визначення предмета фінансово-правового регулювання, формування меж цієї галузі.

Фінансове право можна аналізувати в кількох площинах: як галузь права; як науку; як навчальну дисципліну. Як галузь права фінансове право належить до публічних галузей. Однак її публічний характер передбачає свій предмет регулювання, особливості методу, які не властиві іншим галузям і цим виокремлюють сферу однорідних суспільних відносин.

Відносини, що становлять предмет фінансового права, характеризуються такими рисами: а) складаються у сфері фінансової діяльності держави; б) реалізуються в процесі руху (формування, розподілу і використання) коштів публічних фондів; в) об’єктом відносин є грошові фонди держави і територіальних громад; г) передбачають виключну роль держави в цих відносинах. Таким чином, предметом фінансового права є суспільні відносини у сфері фінансової діяльності держави та територіальних громад із приводу формування розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів публічних фінансів.

У фінансових правовідносинах найбільш чітко, порівняно з іншими правовідносинами, простежуються державно-владна і майнова сторони. Відносини з приводу публічних фінансів є владно-майновими. З одного боку, держава наділяє компетентні органи владними повноваженнями і контролює надходження коштів до бюджетів та інших публічних фондів; з другого – ці відносини стосуються формування власності держави й територіальних громад, хоча спочатку й у специфічній грошовій формі. Рівень прояву владного характеру дозволяє визначити і специфіку правовідносин. Головною особливістю методу регулювання цієї групи відносин є відсутність права оперативної самостійності суб’єктів. Права й обов’язки відносин регламентуються однозначно, без тих чи інших варіантів і переважно імперативними нормами.

Крім особливостей предмета фінансового права при визначенні природи галузі права, її місця в системі права, важливим критерієм є ще й метод правового регулювання, під яким розуміють сукупність прийомів, способів впливу права на суспільні відносини. Метод правового регулювання реалізується також у ступені впливу на поведінку учасників суспільних відносин, на характер їх взаємозв’язків. Кожен метод правового регулювання має свої характерні риси, сукупністю яких і досягаються завдання і мета правової регламентації.

Основною рисою методу регулювання фінансових відносин є державно-владні веління одним учасникам фінансових відносин з боку інших, які виступають від імені держави. Виходячи з цього, методом фінансового права є імперативний метод. Він передбачає нерівність суб’єктів відносин, що забезпечує надзвичайний стан і роль держави, і знаходить свій вияв у владних приписах, наказах одним суб’єктам з боку інших, які представляють державу та органи самоврядування.

Треба мати на увазі, що метод, заснований на владному підпорядкуванні однієї зі сторін, властивий і іншим галузям права (наприклад, адміністративному). Однак при регулюванні фінансових відносин саме цей метод набуває своєї специфіки, що знаходить свій вияв у конкретному змісті, а також у колі органів, уповноважених державою на владні дії. Так, характерною рисою методу фінансового права є та обставина, що владні приписи торкаються кола платників, порядку, умов і розміру платежів до бюджетів, мети використання коштів тощо. До кола державних органів, уповноважених давати розпорядження учасникам фінансових відносин, належать фінансові органи. Іншою рисою методу фінансового права є широке застосування імперативних (тобто однозначних, що не допускають вибору) норм із метою формування публічних фондів.

Отже, для методу фінансового права характерна певна галузева специфіка:

– на відміну від адміністративно-правового методу, він не базується на вертикальній субординації, підпорядкованості суб’єктів, тоді як владні вказівки виходять від фінансових органів, з якими інші суб’єкти відносин не перебувають в адміністративній залежності;

– основна маса владних розпоряджень виходить від органів, спеціально створених державою для фінансової діяльності;

– такий метод не передбачає повного підпорядкування і залежності одного суб’єкта від іншого, а стосується лише економічного змісту;