Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

Вимагаючи від інших органів додержання законів, прокуратура водночас є підзаконно діючою структурою, а її органи мають функціонувати лише на підставі закону, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, (ч. 2 ст. 19 Основного Закону), бути у цьому плані зразком для інших органів та посадових осіб.

3. Органи і посадові особи прокуратури діють незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також від рішень громадських об’єднань та їх органів. Підвищенню рівня незалежності прокуратури сприяє її деполітизація.

4. Принциповий характер має захист прокуратурою прав і свобод громадян. Керівництво Генеральної прокуратури України послідовно проводить курс на переорієнтацію діяльності прокуратури переважно на здійснення правозахисту при реалізації всіх її функцій. При цьому прокурори мають вживати заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які припустилися цих порушень. Забезпечення невідворотності покарання за порушення закону є одним із найважливіших показників ефективності прокурорської діяльності.

5. До числа принципів діяльності прокуратури належить також забезпечення гласності вжитих нею заходів, інформування державних органів і громадських організацій, суспільства загалом із проблем зміцнення законності і протидії злочинності. При цьому ніхто не має права без дозволу прокурора розголошувати матеріали перевірок і досудового розслідування до їх закінчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону, систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя на правах обласних, міські, районні, міжрайонні прокуратури, прокуратури в містах. У разі необхідності Генеральний прокурор може створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур.

На спеціалізовані прокуратури: природоохоронні з нагляду за додержанням законів у військовій та транспортній сфері, на відміну від територіальних прокуратур, покладено наглядову та іншу діяльність у межах відповідних правових сфер. На початку 2012 р. створено підсистему спеціалізованих прокуратур на чолі з прокуратурою Дніпровського водного басейну для посилення протидії порушенням водного законодавства.

Ефективність діяльності прокуратури великою мірою залежить від її забезпечення кваліфікованими, чесними, принциповими працівниками.

На посади прокурорів призначаються громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, призначені на посаду вперше, складають Присягу працівника прокуратури.

Прокурорам присвоюються класні чини. Найвищий класний чин «Державний радник юстиції України» присвоюється Генеральному прокурору України, який очолює всю прокурорську систему країни, спрямовує її роботу і контролює діяльність усіх органів прокуратури. Згідно зі ст. 122 Конституції України, Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади. Строк повноважень Генерального прокурора України – п’ять років.

На посади прокурорів областей і прирівняних до них призначаються особи не молодші 30 років зі стажем роботи в органах прокуратури чи на судових посадах не менше семи років, на посади районних і міських прокурорів – не молодше 25 років зі стажем роботи у прокуратурі або судах не менше трьох років. Вищеозначені прокурори призначаються на посаду Генеральним прокурором України строком на п’ять років.

У структурі і штатному розписі органів прокуратури встановлено посади: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, прокурори міст і районів, районів в містах, міжрайонні і спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів. Це означає ліквідацію посад старших помічників і помічників прокурора у всіх прокуратурах, за винятком Генеральної прокуратури України. Колишні помічники і помічники прокурорів міських, районних і прирівняних до них прокуратур набули статусу прокурорів, старших прокурорів відповідних прокуратур, що суттєво підвищило їх авторитет в прокурорському середовищі і поза ним.

Заробітна плата прокурорів і слідчих складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов’язків та закріплення кваліфікованих кадрів. До працівників прокуратури застосовуються пільгові умови пенсійного забезпечення.

Функції прокуратури, тобто напрями діяльності, обумовлені її призначенням у суспільстві як державного інституту. Їх перелік визначено у Конституції України і п. 9 її Перехідних положень. Вони обумовлюють характер повноважень прокурорів.

До функцій прокуратури належать (ст. 121 Конституції України):

1. Підтримання державного обвинувачення в суді.

Відповідно до п. 3 ч. 1 КПК України, «державне обвинувачення – процесуальна діяльність прокурора, що підлягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення».

Прокурор підтримує обвинувачення в суді проти обвинуваченого (обвинувачених) від імені держави, а тому ця діяльність має характер державного обвинувачення. Розгляд справи в суді набуває характеру публічно-правового спору між державою і особою, яка притягується до кримінальної відповідальності. Прокуратура має забезпечити підтримання обвинувачення за всіма обвинувальними актами, направлених ним до суду, що допомагає дотримати в ході судового розгляду принцип змагальності.

Прокурор, відповідно до ст. 36 КПК України, є стороною обвинувачення. Обвинувач має рівні процесуальні права зі стороною захисту, проте на нього покладаються принципово інші завдання, які полягають у тому, що обвинувач повинен довести наявність складу злочину в діянні, в якому обвинувачується підсудний, зокрема його вини, і викласти міркування перед судом щодо міри покарання. Проте одночасно прокурор, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об’єктивний судовий розгляд справи та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі (ст. 34 Закону). При цьому він повинен звертати увагу на обставини, які як обтяжують, так і пом’якшують становище підсудного, об’єктивно оцінюючи зібрані докази. Коли за наслідками розгляду прокурор дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення, він зобов’язаний відмовитися від нього (п. 15, ч. 1 ст. 36 КПК України), а за наявності підстав – змінити його в суді.

На незаконні і необґрунтовані судові рішення прокурор, як і інші зацікавлені учасники процесу, може подати апеляційну і касаційну скарги (статті 393, 425 КПК України).

2. Представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, здійснюється в межах цивільного, господарського та адміністративного судочинства.