Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

Представницька функція полягає у здійсненні прокурором від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист в суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом (ст. 36 Закону).

Такими випадками є:

– стосовно громадян – неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені або оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження шляхом звернення до суду (ч. 2 ст. 36-1 Закону);

– стосовно держави – наявність порушень або загрози порушень державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних чи юридичних осіб (ч. 3 ст. 36-1 Закону).

Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно-небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність (Кримінальним кодексом України чи Законом України «Про кримінальні проступки») (ч. 4 ст. 36-1 Закону).

Законом (ч. 5 ст. 361) передбачено три форми представництва, які можуть використовуватися як по кожній справі, так і окремо. По-перше, прокурор може звернутися з позовом (заявою, поданням) до суду відповідної юрисдикції на захист прав і свобод та інтересів держави; по-друге, він може вступити в справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; по-третє – ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; по-четверте – брати участь у розгляді справи.

3. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

Відповідно до статті 30 КПК України, прокурор вживає заходів до того, щоб органи, які здійснюють оперативно-розшукову дальність і досудове розслідування:

1) додержували передбачений законом порядок початку та проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, закриття кримінального провадження, а також додержували строки здійснення досудового розслідування та тримання осіб під вартою;

2) не допускали порушення законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування;

3) виявляли причини вчинення кримінальних правопорушень та умови, що сприяють цьому, вживали заходів до їх усунення.

Прокурор вживає заходів, щоб органи дізнання і досудового слідства додержували порядок порушення і розслідування справ, забезпечували повне, всебічне і об’єктивне з’ясування обставин справи.

Прокурор здійснює нагляд за додержанням під час провадження досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудового розслідування (ч. 2 ст. 36 КПК). Зокрема, прокурор уповноважений: починати досудове розслідування за підставами, передбаченими КПК України, доручати проведення досудового розслідування, органу досудового розслідування, доручати проведення слідчих (розшукових) дій слідчим і оперативним підрозділам, призначати ревізії та перевірки, скасовувати незаконні і необґрунтовані постанови слідчих, приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, повідомляти особі про підозру, тобто те, що вони підозрюється в конкретному злочині, затверджувати обвинувальний акт чи відмовлятись від його затвердження, звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності та використовує інші повноваження, передбачені зазначеною нормою.

4. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Здійснюючи цю функцію, прокуратура забезпечує додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, в установах виконання покарань та в інших закладах, де тією чи іншою мірою обмежуються права громадян, передусім – стосовно вільного пересування (ч. 1 ст. 44 Закону). Значущість прокурорського нагляду в цій сфері є особливо великою через те, що інших органів соціального контролю в ній практично не існує, а відомчий контроль не є достатньо ефективним.

Здійснюючи нагляд, прокурор має право в будь-який час відвідувати ці установи, опитувати осіб, які там перебувають, вивчати відповідну документацію, перевіряти законність наказів та розпоряджень адміністрації. Прокурорами періодично в строки, передбачені наказом Генерального прокурора України, проводяться комплексні перевірки додержання законів з усіх питань додержання кримінально-виконавчого законодавства.

Вказівки і постанови прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку та умов тримання затриманих, заарештованих і засуджених до позбавлення волі та при виконанні інших покарань і примусових заходів є обов’язковими і підлягають негайному виконанню. Прокурор повинен негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, обмеження і позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру (п. 3 ч. 2 ст. 44 Закону).

Згідно з Перехідними положеннями Конституції України (п. 9), прокуратура продовжує виконувати, відповідно до чинних законів, функцію нагляду за додержанням та застосуванням законів до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів.

Здійснюючи нагляд за додержанням і застосуванням законів (до 2001 р. – «загальний нагляд»), прокуратура має можливість досить оперативно виявляти порушення законів у різних сферах життя суспільства, передусім прав і свобод людини, факти бездіяльності контролюючих органів, на яких також поширюються її наглядові повноваження. Для цього прокурори можуть витребувати потрібні їм документи і відомості, пояснення від посадових осіб і громадян, вимагати проведення перевірок і ревізій, проводити своїми силами перевірки додержання законів із залученням спеціалістів.

Для удосконалення практики проведення прокурорами перевірок додержання і застосування законів, запобігання необґрунтованому втручанню прокурорів у господарську та оперативно-розшукову діяльність, ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» в редакції закону від 18 вересня 2012 р. 5288-VI передбачено, що перевірки проводяться за письмовими зверненнями органів влади, депутатів, фізичних та юридичних осіб або з власної ініціативи прокурора (за наявності в нього вірогідної інформації про порушення закону). Перевірки за заявами і повідомленнями, крім заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, проводяться лише після попереднього розгляду відповідними владними структурами та їх посадовцями або неприйняття ними у встановлені строки рішень за результатами розгляду.