Законом встановлено досить різноманітні види діяльності з надання правової допомоги фізичним і юридичним особам. Відповідно до статті 19 Закону, ними є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів влади, держави;
2) складання процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод та інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про екстрадицію, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах, інших державних органах, перед юридичними і фізичними особами, у тому числі в іноземних і міжнародних судових установах, якщо це передбачено їх статутними документами і міжнародними договорами України.
Принципове значення має положення ч. 2 ст. 45 КПК України 2012 р., відповідно до якого «захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого в Єдиному реєстрі містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю». Таким чином, остаточно вирішено питання, що лише адвокати мають право надавати цей вид юридичної допомоги, що спрямовано на підвищення її якості.
Закон (ст. 20) наділяє адвоката певними процесуальними правами, зокрема: збирати відомості про факти, які можна використати як докази в судовому процесі; запитувати і одержувати документи від державних та інших юридичних осіб, а також від громадян – за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах і в організаціях з документами та матеріалами для виконання доручень, за винятком таємних; отримувати письмові висновки фахівців; застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства тощо.
Надання адвокату-захиснику у кримінальному процесі однакових процесуальних прав з прокурором-обвинувачем спрямовано на забезпечення справедливості і неупередженості досудового провадження і судового розгляду кримінальної справи, послідовне проведення в життя принципу змагальності.
Виходячи з принципів демократизму і незалежності адвокатури, Законом передбачено різні форми здійснення адвокатської діяльності: індивідуально адвокатом як самозайнятою особою чи шляхом створення адвокатського бюро або шляхом об’єднання двох або більше адвокатів (статті 13 – 15 Закону). Всі адвокати діють на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (ст. 12), і дані про них відображаються в Єдиному реєстрі адвокатів України, ведення якого забезпечується Радою адвокатів України (ст. 17 Закону).
Юридична допомога надається адвокатами, як правило, на платній основі на підставі договорів із клієнтами. Проте на підставі ст. 25 Закону передбачено можливість надання адвокатами безоплатної юридичної допомоги, порядок і умови якої встановлюються законом.
Чинним Законом докорінно підвищено роль адвокатського самоврядування для врегулювання і вирішення внутрішніх питань діяльності адвокатури. Усунуто розпорошеність адвокатського співтовариства, пов’язану з існуванням різних спілок, асоціацій тощо. Натомість у ст. 25 Закону закріплено існування єдиної Національної асоціації адвокатів України, яка об’єднує всіх адвокатів і створюється для реалізацій завдань адвокатського самоврядування. Організаційними формами адвокатського самоврядування є регіональні конференції адвокатів та з’їзд адвокатів України, а їх виконавчими органами – ради адвокатів у регіонах і Рада адвокатів України.
Органами адвокатського самоврядування є також кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, які створюються для визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір займатися адвокатською діяльністю, та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів (ч. 1 ст. 150 Закону). На відміну від попереднього Закону України «Про адвокатуру», який передбачав членство в цих комісіям не лише адвокатів, але й представників інших структур, чинний Закон встановив, що голова та члени комісії обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів зі стажем адвокатської діяльності щонайменше десять років. У складі комісії утворюється кваліфікаційна палата (до дев’яти осіб) і дисциплінарна палата (до одинадцяти осіб).
Діяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій, які складаються з найдосвідченіших і найавторитетніших адвокатів, спрямована на те, щоб забезпечити поповнення адвокатури кваліфікованими і сумлінними юристами і водночас принципово реагувати на порушення адвокатами професійних обов’язків. Відповідно до ст. 35 Закону, до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: попередження, зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; для адвокатів України – позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав – виключення з Єдиного реєстру адвокатів України. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України.
Як свідчить практика минулих років, при поповненні адвокатури часто мали місце прояви безпринципності і формалізму з боку кваліфікаційно-дисциплінарних комісій, кваліфікаційні іспити проводилися поверхово, неналежним чином оцінювалися моральні якості претендентів, приховувалися факти їх судимості. Інколи адвокатами ставали колишні працівники правоохоронних органів, звільнені звідти за порочні проступки, застосування незаконних методів впливу до громадян. Велику небезпеку становить також участь деяких адвокатів у корупційних схемах одержання суддями і прокурорами хабарів. Запобіганню таким явищам сприятиме перебудова організації роботи адвокатури.
Проте, без сумніву, українське суспільство зацікавлено в тому, щоб адвокатура України мала такий само авторитет, як і в інших цивілізованих країнах, де професія адвоката є однією з найпрестижніших. Не випадково у Великій Британії за давньою традицією на посади суддів приймаються особи віком 40 – 50 років, якщо вони мають тривалий досвід адвокатської діяльності.
Необхідно, застосовуючи заходи підвищення рівня правової культури в юридичному середовищі, розвіювати упереджене ставлення до адвокатів з боку представників правоохоронних органів, особливо щодо «руйнування» ними кримінальних справ; гостро реагувати на факти порушення професійних прав і приниження гідності адвокатів. Слід прагнути до створення атмосфери професійної поваги у взаєминах працівників різних юридичних професій.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Сформулюйте поняття прокуратури України.
2. На яких принципах ґрунтується діяльність органів прокуратури?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правознавство» автора Богачова Л. Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА“ на сторінці 172. Приємного читання.