Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

Підстави проведення прокурорської перевірки визначаються в постанові прокурора, яка пред’являється представникові органу, установи чи організації і може бути оскаржена прокурору вищого рівня або до суду.

При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право: вносити подання, ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування (ч. 3 ст. 20 Закону).

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Конституції України прокуратура продовжує виконувати функцію попереднього слідства до введення в дію законів, що регулюють її функціонування. В юридичній науці і практиці неодноразово наголошувалося, що наділення прокуратури функцією досудового розслідування шкодить об’єктивності прокурорського нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів. Прийняття нового КПК України прискорило процеси реорганізації досудового розслідування і звільнення прокуратури від цієї функції. Законом України від 13 квітня 2012 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінально-процесуального кодексу України» і Закону України «Про прокуратуру» було виключено ст. 17 «Слідчі прокуратури», а також згадки про посаду слідчих в органах прокуратури з інших статей Закону. Остаточно питання про звільнення прокуратури від функції розслідування буде вирішено з дня початку діяльності новоствореного Державного бюро розслідувань, але не пізніше п’яти років з дня набрання чинності КПК (п. 1 Прикінцевих положень КПК України).

23.2. Інші правоохоронні органи

Приблизний перелік правоохоронних органів надається у Законі України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. Крім прокуратури, до них належать органи внутрішніх справ, служби безпеки, військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи відбування покарань, слідчі ізолятори, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції (п. 2 ст. 2 зазначеного Закону).

Загальними ознаками правоохоронних органів є те, що вони:

– вживають у межах своїх повноважень заходів щодо запобігання злочинам, їх припинення;

– видають обов’язкові для виконання акти застосування норм права і за потреби вживають заходів забезпечення їх примусового виконання;

– передають матеріали про виявлені правопорушення до органів розслідування, або, за наявності відповідних повноважень, самі здійснюють оперативно-розшукові заходи, дізнання і досудове слідство;

– складають протоколи про адміністративні правопорушення і передають їх для розгляду у встановленому порядку або повністю здійснюють провадження в цих справах;

– беруть участь у скоординованих з прокуратурою та іншими правоохоронними органами заходах боротьби зі злочинністю;

– діють на основі принципу централізації у складі систем державних органів;

– функціонують на основі принципу єдиноначальності;

– використовують особливі форми службової і статистичної звітності про правоохоронну діяльність та її результати;

– застосовують статути про дисципліну та інші нормативно-правові акти про дисциплінарну відповідальність співробітників.

Правоохоронні органи належать, за винятком прокуратури, до виконавчої гілки державної влади.

Посадові особи правоохоронних органів є представниками влади і мають:

– персональні звання, чини, ранги з відповідними доплатами до службових окладів;

– право і обов’язок носити формений одяг при виконанні службових обов’язків;

– право застосовувати технічні засоби припинення злочинів та інших правопорушень і затримання правопорушників;