Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

Під час роботи права працівників на охорону праці полягають у тому, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я, або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці, а також страхового експерта з охорони праці.

За період простою з причин, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров’я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і в разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігається місце роботи, а також середній заробіток.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі та інші пільги та компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Крім загальних правил щодо охорони праці, особливі умови створюються для окремих категорій працівників. Так, охорона праці жінок полягає в тому, що забороняється застосування їх праці на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов’язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання та переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я. Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.

Неповнолітніх працівників не можна залучати до праці на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, понаднормових робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання та переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Залучення інвалідів до понаднормових робіт і робіт у нічний час не допускається.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30 листопада 2011 р. затверджено «Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», згідно з яким розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємстві проводиться роботодавцем.

11.9. Трудові спори

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Ця норма означає, що трудові спори можуть розглядатися в судовому порядку без попереднього розгляду будь-якими органами.

Разом з тим, у чинному Кодексі законів про працю міститься положення про те, що трудові спори між власником або уповноваженим ним органом і працівником можуть розглядатися комісіями з трудових спорів (КТС).

Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень КТС визначається загальними зборами (конференцією) трудового колективу. КТС обирає зі свого складу голову, заступників, секретаря комісії.

Організаційно-технічне забезпечення КТС здійснюється власником або уповноваженим ним органом. КТС підприємства, установи, організації має печатку встановленого зразка.

Працівник може звернутися до комісії з трудових спорів у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Якщо цей строк був пропущений з поважних причин, комісія з трудових спорів може його поновити.

КТС зобов’язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви працівника. Спори мають розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Спір може розглядатися у відсутність працівника лише за наявності його письмової заяви. Якщо працівник (або його представник) на засідання комісії не з’явився, розгляд заяви відкладається до наступного засідання, а при повторному нез’явленні спір може бути знятий з розгляду, що не позбавляє працівника права у встановлений строк знову звернутися із заявою в комісію. КТС має право викликати на засідання свідків, доручити спеціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок, вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхідні розрахунки та документи.

Засідання КТС вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів. На засіданні комісії ведеться протокол, що підписується головою або його заступником і секретарем. КТС приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. Копія рішення комісії в триденний строк вручається працівнику та роботодавцю.

Якщо працівник або власник не згодні з рішенням КТС, то можуть оскаржити його в суді у десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Рішення КТС підлягає виконанню у триденний строк після закінчення десяти днів, передбачених на його оскарження.

При невиконанні рішення КТС працівнику комісією видається посвідчення, що має силу виконавчого листа. На підставі цього посвідчення, пред’явленого не пізніше тримісячного строку до органу державної виконавчої служби, державний виконавець виконує рішення КТС у примусовому порядку.