Розділ ІІ КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Держава здійснює контроль за діяльністю об’єднань громадян. Наприклад, за діяльністю партій такий контроль за додержанням Конституції, законів України та іх статутів здійснює Міністерство юстиції України, а також ЦВК й окружні виборчі комісії, які покликані здійснювати контроль за додержанням партіями порядку участі у виборчому процесі. За поданням Міністерства юстиції України чи Генерального прокурора України партія може бути заборонена в судовому порядку в разі порушення вимог щодо її створення й діяльності, установлених Конституцією і законами України.

6.8. Право громадян на свободу світогляду та віросповідання

Згідно зі ст. 35 Конституції України, кожна людина має право на свободу світогляду й віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи й обряди, вести релігійну діяльність.

Чинна Конституція України допускає можливість обмеження законом здійснення цього права, але лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я й моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Україна є світською державою, а тому церква й релігійні організації відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія у зв’язку із цим не може бути визнана державою як обов’язкова. Водночас ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. Що стосується виконання конституційного військового обов’язку, то Основний Закон України передбачає положення, згідно із яким у разі, коли його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина, його виконання має бути замінено альтернативною (невійськовою) службою.

Більш детально реалізація цього конституційного права громадян регулюється Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації». Закон закріплює право громадян безперешкодно і без будь-якого дозволу влади брати участь у релігійних обрядах та церемоніях у культових будівлях і на прилеглій території, у містах паломництва, на кладовищах, у місцях окремих поховань і крематоріях, на квартирах і в будинках громадян, а також у військових частинах, у лікарнях, госпіталях, будинках для престарілих та інвалідів, у місцях досудового ув’язнення і відбування покарання.

В інших місцях релігійні обряди, церемонії та процесії проводяться щоразу з дозволу відповідної місцевої державної адміністрації або виконкому місцевої ради.

Важливою новелою закону є гарантія таємниці сповіді, яка не дозволяє будь-кому вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих.

6.9. Конституційний обов’язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності. Поняття загального військового обов’язку

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком громадян України.

Порядок захисту держави регулюється спеціальними Законами України. Закон «Про оборону України» встановлює основи оборони держави; повноваження органів державної влади; основні функції та задачі органів військового управління; права й обов’язки громадян у сфері оборони та інші важливі питання.

Згідно із вказаним законом, оборона України – це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, правових та інших заходів держави з їхньої підготовки до збройного захисту в разі збройної агресії чи збройного конфлікту.

Закон України «Про збройні сили України» визначає функції, склад Збройних Сил України, правові основи їх організації. Закон також визначає, що Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України є Президент України. Збройні Сили України – це військове формування, на яке, у відповідності з Конституцією України, покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу» здійснює правове регулювання відносно військового обов’язку та військової служби з метою реалізації громадянами України свого конституційного обов’язку із захисту Вітчизни. Військовий обов’язок передбачає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призових дільниць; призив на військову службу; проходження служби за призивом чи добровільно; виконання військового обов’язку в запасі; додержання правил військового обліку.

Згідно із Конституцією України громадяни мають право на заміну військової служби на альтернативну (невійськову).

6.10. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (народний правозахисник, або омбудсман) здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина й захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції. У своїй діяльності він керується Конституцією та законами України, чинними міжнародними договорами. Детальне регулювання інституту Уповноваженого здійснено на рівні Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».

Свою діяльність Уповноважений здійснює незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина, не відміняє їх і не тягне за собою перегляд у компетенції державних органів, які забезпечують захист та поновлення порушених прав і свобод громадян.

Повноваження Уповноваженого не можуть бути припинені чи обмежені в разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України або її розпуску (саморозпуску), введення воєнного або надзвичайного стану в Україні чи в окремих її місцевостях.

Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади парламентом України шляхом таємного голосування строком на п’ять років, який починається з дня прийняття ним присяги на сесії Верховної Ради України.