Розділ «26. Податкова система»

– Ну наприклад людина безробітна або похила і живе на одну пенсію?

– Безробітних у нас немає, хто хоче працювати – для того ми підберемо роботу. За похилих людей повинні відповідати їхні діти, або на крайній випадок вони можуть купувати мінімальний соціальний пакет, який складає всього 100 визначених одиниць.

– А якщо немає дітей і немає взагалі пенсії?

– Для таких є дім пристарілих, хоча я не розумію, як так може бути. Кожна людина повинна розуміти, що старості не уникнути... Треба було хоча б одну дитину народити, щоб було кому доглядати потім... Та і що потрібно було все життя робити, щоб не отримувати пенсію? Зовсім не працювати? Адже ті, хто працюють на себе, сплачували податки приватного підприємця, а ті хто уникали податків знали що пенсія їм не світить.

– А як щодо недієздатних чи інвалідів?

– Таких у нас не багато, за них в основному піклуються їхні діти або інші родичі. Якщо ж родичів немає, їм допомагають діти з інтернату.

– Для розвитку Свободи, інфраструктури та на інші потреби Компанія виділяє кошти?

– Ні, інакше б це втратило весь сенс. Кожне селище за рахунок громадян має повністю себе забезпечувати.

– А не легше було б просто зменшити всім людям заробітну плату на ці 40%?

– Ні, інакше це було б крадіжкою. Ми даємо людям вибір, або купувати повний соціальний пакет, або мінімальний, або ж отримувати більше коштів.

– А не завелика ціна внеску 40%?

– Ні. Наприклад, кожен має право відмовитись від цього, але таких майже немає.

– Чому?

– Тому, що це не вигідно. Наприклад, яку частину заробітної плати середній українець витрачає на одяг, якісну їжу, комунальні послуги?

– Ну від 30 до 70 відсотків, в залежності від заробітної плати.

– Давай по іншому, яка частина заробітної плати у Вас йде на це?

– Ну... – поринув в роздуми журналіст – десь 10-15%, в залежності від кількості замовлень.

– Добре, ще 15% йде на податок від прибутку, так?

– Звичайно.

– Продовжимо, скільки у вас йде коштів на пересування публічним транспортом?