Матеріальну основу додаткової вартості складає додатковий продукт, який являє частину суспільного продукту, створюваного безпосередніми виробниками понад необхідний продукт. Необхідний продукт - це та частина створеного безпосередньо працівниками суспільного продукту, яка використовується ними та членами їхніх сімей для відтворення своїх фізичних і духовних можливостей до праці за наявних соціально-економічних умов. Розміри необхідного продукту визначають величину додаткового і їх співвідношення у складі сукупного суспільного продукту.
Додатковий продукт виникає в період розпаду первіснообщинного ладу у зв'язку зі зростанням продуктивності праці і появою можливості використовувати частину часу праці для збільшення обсягів виробництва порівняно з попереднім періодом. В цьому розумінні додатковий продукт притаманний усім способам виробництва, які виникли після первіснообщинного ладу. Він являє собою результат розвитку продуктивної виробничої діяльності людини і належить до її специфічних рис. Додатковий продукт став реальним явищем виробничої діяльності людини тоді, коли вона почала створювати своєю працею більше матеріальних і духовних благ, ніж їй було необхідно для власного відтворення як працівника й особистості.
Додатковому продукту належить особлива роль у розвитку людського суспільства. Адже соціально-економічний розвиток суспільства, науково-технічний прогрес, добробут населення залежать від кількісних і якісних характеристик додаткового продукту. Всі свої здібності, енергію та зусилля люди спрямовували і спрямовують на виробництво і привласнення додаткового продукту. Історію розвитку людської цивілізації можна розглядати як розвиток форм виробництва і розподілу додаткового продукту. Підприємницька діяльність держави, окремих осіб, їх об'єднань організовується і здійснюється лише з метою виробництва та привласнення додаткового продукту в тій чи іншій формі. Без цих складових процесу суспільного виробництва воно не буде існувати та розвиватись, не буде і підприємницької діяльності.
Відповідно до теорії додаткової вартості К. Маркса грошове вираження додаткового продукту при капіталізмі - це неоплачена праця трудівника, або додаткова вартість. Вона є складовою новоствореної вартості (v + m) і продуктом тільки живої праці.
Якщо постійний капітал не створює приросту вартості, то при визначенні величини додаткової вартості її можна прирівняти до нуля. Тоді можна виміряти її абсолютно і оцінити відносно. Відносну оцінку додаткової вартості, тобто відношення додаткової вартості до змінного капіталу, виражене в процентах, К. Маркс назвав нормою додаткової вартості, або рівнем експлуатації робочої сили. Вона розраховується за формулою:
де - норма додаткової вартості;
- додаткова вартість;
-змінний капітал.
У зв'язку з цим марксистська економічна теорія робочий день поділяє
на:
• необхідний робочий час, тобто той робочий час і ту працю, у процесі яких робітник працює на себе, створює еквівалент вартості необхідного продукту, відтворює вартість своєї робочої сили;
• додатковий робочий час - це той робочий час і та праця, у процесі яких створюється вартість понад вартість робочої сили.
Норма додаткової вартості сама по собі не виражає її абсолютної величини, тобто отримуваної підприємцем-капіталістом маси додаткової вартості. Цю функцію виконує маса додаткової вартості, яка розраховується за формулою:
де М- маса додаткової вартості;
— норма додаткової вартості;
V— вартість робочої сили всіх робітників.
На відміну від марксистської теорії щодо виняткової ролі живої праці у створенні нової вартості, в тому числі і додаткової існують інші концепції. Відповідно до теорії трьох факторів виробництва Жана Батіста Сея (1767-1832 pp.) праця робітників створює лише ту частину вартості товарів, яка відповідає заробітній платі, а прибуток створюється капіталом, який Ж.-Б. Сей ототожнював, із засобами виробництва, рента - землею. Англійські економісти Д. Мілль і Мак-Куллох. розширюючи поняття праці, включали в нього не тільки затрату праці робітників, а й "роботу" машин, біологічні процеси розвитку сільськогосподарських рослин, худоби і т. п. Прибуток вони розглядали як своєрідну форму заробітної плати, що виплачується за "працю", виконану засобами виробництва, земельну ренту трактували як продукт "праці природи".
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Політична економія» автора Федоренко В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Додатковий продукт та форми його прояву“ на сторінці 1. Приємного читання.
