Сучасні теоретики економіки вважають, що нова вартість є винагородою підприємцю-капіталісту за організацію виробництва матеріальних благ або надання послуг, ініціативність, ризик. Зазначена винагорода с функцією від використання всіх факторів виробництва.
Прихильники теорії продуктивності капіталу і землі змішують виробництво споживних вартостей з виробництвом вартості та додаткової вартості. Засоби виробництва справді беруть участь у створені нових споживних вартостей, але вони не створюють і не можуть створювати без участі працівника нової вартості, частиною якої є додаткова вартість.
В сучасній економічній науці існує, з одного боку, марксистське трактування додаткового продукту у формі додаткової вартості, привласнення якого підприємцями-капіталістами не визнавалось і не визнається прихильниками цієї течії економічно та соціально справедливим. Це послужило основою для обгрунтування К. Марксом у першому томі "Капіталу" об'єктивної необхідності здійснення соціалістичної революції та експропріації приватної власності, адже вона є результатом привласнення капіталістами додаткового продукту.
Для західної економічної науки притаманне вперте ігнорування протягом майже двох століть існування механізмів виробництва і привласнення додаткової вартості. її представники трактують прибуток (дохід) як природну функцію та властивість капіталу. В їхніх роботах досить часто навіть відсутні поняття "вартість" або "додаткова вартість". Така позиція багатьох західних теоретиків є неконструктивною і потребує перегляду.
Адже якщо прибуток підприємця відповідно до їхніх поглядів є винагородою за організацію виробництва, його новаторство, ініціативність, відшкодування ризиків, то обов'язково виникає питання про джерело цієї винагороди. Адже перш ніж привласнювати цей прибуток його необхідно спочатку створити. Тому прихильникам ігнорування наявності механізмів виробництва і привласнення додаткової вартості слід відкинути класово-ідеологічну упередженість при аналізі цієї наукової проблеми. Ряд авторів дотримується тієї думки, що немає сенсу і далі відмовлятись від використання в наукових дослідженнях категорій додаткової праці й додаткового продукту та від узагальненої форми його грошового вираження - додаткової вартості. Бо саме у практиці господарювання вона реалізується в таких конкретних формах, як прибуток (в тому числі торговельний), позичковий процент, рента, підприємницький прибуток, котрі вивчаються як марксистською політекономією, так і економікою.
Отже, додатковий продукт є результатом розвитку притаманної людині продуктивної діяльності та матеріальною основою соціально-економічного прогресу суспільства. Формою його прояву виступає додаткова вартість.
Капітал як економічні відносини
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Політична економія» автора Федоренко В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Додатковий продукт та форми його прояву“ на сторінці 2. Приємного читання.
