Витрати домогосподарств і закономірності їх зміни
З'ясовуючи сутність і структуру доходів домашніх господарств, слід проаналізувати їх витрати.
Логіку зміни витрат домогосподарств вперше теоретично обґрунтував у XIX ст. німецький економіст Ернст Єнгель, яку на його честь почали називати законом Енгеля.
Згідно з законом Енгеля, зі зростанням доходів домогосподарства питома вага його витрат на продукти харчування зменшується, частка витрат на придбання непродовольчих товарів та комунальні послуги змінюється мало, а частка витрат на задоволення культурних та інших нематеріальних благ зростає. Ця зміна витрат породжується тим, що різноманітні життєві блага мають для людей неоднакову цінність.
Дохід, що залишився в розпорядженні домогосподарства після сплати особистого прибуткового податку до бюджету, розподіляється на витрати на споживання і заощадження.
Споживання домогосподарства - це витрати на придбання споживчих благ для задоволення власних потреб. У вартісній формі - це та сума грошових коштів, яка витрачається домогосподарствами на придбання різноманітних товарів та послуг. Споживання забезпечує відтворення домогосподарств, створює стимули для розвитку і вдосконалення вітчизняного виробництва. На споживчі витрати припадає основна частина доходів домогосподарств. Вони формують споживчу поведінку, яка є своєрідним індикатором розвитку національної економіки.
Доходи домогосподарств використовуються для придбання продовольчих та непродовольчих товарів, витрачаються на побутові та соціально-культурні послуги та ін.
Зростання грошових доходів домогосподарств призводить не тільки до більш повного задоволення власних потреб, а й змінює структуру поточного споживання і напрямів використання доходів.
Структуру сукупних витрат домогосподарств в Україні ілюструє таблиця 10.2
Із таблиці видно, що спільним для міських і сільських домогосподарств є велика питома вага витрат на продовольчі товари (відповідно 60,4 та 68,2 відсотків сукупних витрат у 2003 р.). Домогосподарства, які знаходяться у сільський місцевості, більше витрачають коштів на продовольчі товари тому, що більше споживають продуктів харчування. Це пояснюється тим, що переважну частину продовольчих товарів сільські домогосподарства виробляють для задоволення власних потреб, власного споживання.
Витрати на непродовольчі товари домогосподарств міських поселень у 2003 році були в 1,5 рази більші від аналогічного показника домогосподарств, які проживають у сільський місцевості. Це пояснюється насамперед низькою заробітною платою працівників у сільський місцевості. Так, питома вага частки оплати праці у структурі грошових доходів домогосподарств міських поселень у 2003 році була більшою за аналогічний показник сільських домогосподарств у 1,84 рази (див. табл. 10.1).
Із таблиці 10.2 видно, що домогосподарства міських поселень у 2003 році в 1,76 рази більше витрачали коштів на оплату житла та різноманітних послуг, ніж домогосподарства сільськійої місцевості. Це пояснюється, по-перше, обмеженістю номенклатури послуг у сільській місцевості, а по-друге, тим, що грошові доходи сільських домогосподарств значно менші порівняно із міськими домогосподарствами.
Витрати домогосподарств на споживання пов'язані з сукупним доходом, попитом, ринковими цінами та з такими явищами, як ефект доходу, ефект заміщення, граничною схильністю до споживання, граничною схильністю до заощадження та ін.
Дохід домогосподарства та рівень ринкових цін є основними чинниками, які встановлюють межу задоволення потреб в основних споживчих благах. Тобто утворюють те, що називається бюджетним обмеженням. Сукупність споживчих благ, які можуть придбати домогосподарства на ринку наявного бюджетного обмеження, називають фінансово можливими. Чим більший дохід, який домогосподарство може витратити на придбання споживчих благ, тим більші можливості воно має для задоволення своїх потреб.
Дослідженнями впливу зміни доходу домогосподарств на споживання встановлено, що споживання рухається в тому ж напрямку, що і дохід. Однак поточне споживання залежить не тільки від рівня доходу, але й від так званої граничної схильності до споживання (МРС).
Граничною схильністю до споживання називається відношення будь-якої зміни у споживанні до тієї зміни в доході, яка його викликала, тобто:
Ця формула показує, що частина додаткового доходу іде на прирощування споживання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Політична економія» автора Федоренко В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Використання доходів домогосподарств“ на сторінці 1. Приємного читання.
